вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/719/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Міліціанов Р.В., при секретарі Іванцю В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівське ХПП", Автодорога Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка, 412км+308м, буд б/н, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252, код - 36299535
до: Селянське фермерське господарство "СТРУМОК.", вул. Ігоря Гаврилюка, буд. 35, смт. Томашпіль, Тульчинський район, Вінницька область, 24200, код - 32716517
про стягнення 5 550 794,63 грн
за участю представників:
позивачів: Покотило Владислав Миколайович
відповідача: Кислов Юрій Анатолійович
30.05.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 30.05.2025 року) (вх. № 767/25 від 30.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівське ХПП" до Селянського фермерського господарства "СТРУМОК." про стягнення 5 550 794,63 грн, з яких 2 873 591,80 сплачені грошові кошти за непоставлений товар, 180 603,28 грн пені, 2 496 599,55 грн штрафу за договором купівлі-продажу № 2602/20 від 26.02.2025 року.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року відкрито провадження у справі № 902/719/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.07.2025 року.
02.10.2025 року судом по справі № 902/719/25 прийнято рішення, відповідно до якого позов задоволено частково. Закрито провадження у справі № 902/719/25 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівське ХПП" до Селянського фермерського господарства "СТРУМОК." про стягнення 50 000,16 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу № 2602/20 від 26.02.2025 року.
Стягнуто з Селянського фермерського господарства "СТРУМОК." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівське ХПП" 2 823 591,64 грн - заборгованості за Договором купівлі-продажу № 2602/20 від 26.02.2025 року, 180 603,28 грн - пені, 499 319,91 грн - штрафу, 60 584,98 грн - судових витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 1 997 279,64 грн штрафу. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Христинівське ХПП" з Державного бюджету України 22 676,94 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову, сплачених згідно платіжної інструкції № 926 від 27.05.2025 року.
Також, даним рішенням призначено судове засідання з приводу розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на 16.10.2025 року. Встановлено сторонам п'ятиденний строк з дати отримання повного судового рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.
16.10.2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 15.10.2025 року) (вх.канц. № 01-34/11207/25) в якій останній просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу між сторонами в сумі 5 000,00 грн.
У судовому засіданні 16.10.2025 року прийняли участь представники сторін.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Представником позивача у позовній заяві (б/н від 27.05.2025 року) зазначено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи 22.05.2025 року між адвокатом Покотило Владиславом Миколайович (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Христинівське ХПП" (Клієнт) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (т. 1, а.с. 23-25).
Відповідно п. 1 Договору Адвокат надає усіма законними методами та способами правничу допомогу Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
Клієнт зобов'язаний сплатити гонорар Адвокату в розмірі та строки встановлені цим договором (п. 2.3.1 Договору).
22.05.2025 року між сторонами підписано Додатковий договір №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги за змістом якого погоджено, що вартість послуг (гонорар у фіксованому розмірі) Адвоката за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 22.05.2025 року становить 50 000,00 грн, які сплачуються Клієнтом протягом 5 днів з дати підписання цього Додаткового договору.
Додатково до гонорару (у фіксованому розмірі) Клієнт за повідомленням Адвоката оплачує останньому додаткові витрати необхідні для в виконання послуг (витрати пов'язані із явкою до місця призначення, судовий збір, вартість проведення експертиз та оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати тощо (т. 1, а.с. 26).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем долучено до справи договір про надання правової (правничої) допомоги від 22.05.2025 року, Додатковий договір № 1 від 22.05.2025 року, рахунок № 22/05 від 22.05.2025 року на суму 50 000,00 грн, платіжну інструкцію № 910 від 23.05.2025 року на суму 50 000,00 грн, ордер на надання правничої допомоги серії АВ № 1205905 від 27.05.2025 року.
Верховний Суд прийшов до висновку, що «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено» (Правова позиція Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах КГС ВС від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж, у Постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Суд зазначає, що відповідачем визнано позовні вимоги в частині сплати основної суми боргу Договором купівлі-продажу № 2602/20 від 26.02.2025 року та частково штрафних санкцій.
Складність справи не може визначатися виключно ціною позову. Представник позивача приймав участь у чотирьох судових засіданнях та окрім позовної заяви інших процесуальних заяв по суті спору подано не було. Обсяг позову становить п'ять сторінок та ґрунтується на доказах наданих адвокату юридичною особою.
Також, суд зазначає, що направлення претензії на адресу відповідача здійснено до моменту укладення договору з адвокатом.
Крім того, судом відмовлено в задоволені заяви позивача про забезпечення доказів, тому покладення на відповідача повної суми витрат на професійну правничу допомогу не відповідає фактичному обсягу її надання та результатам вчинених адвокатом процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначене у своїй сукупності є підставою для зменшення витрат позивача на професійну правову допомогу до 30 000,00 грн, які вже фактично сплачені позивачем (т. 1 а.с. 28).
Суд також вважає розумним та співрозмірним обсягу наданої правничою допомоги розрахунок витрат на рівні 2 500,00 грн за участь у кожному судовому засіданні та 20 000,00 грн за складання процесуальних документів та надання інших форм правничої допомоги. Отже, 20 000,00 грн є надмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2025 року позов задоволено частково.
Зменшення судом штрафних санкцій не впливає на розподіл судових витрат.
Тому, витрати на професійну правничу допомогу підлягають віднесенню на відповідача сумі 30 000,00 грн. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73 ,74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 232-238, 240, 241, 242, 244, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Стягнути з Селянського фермерського господарства "СТРУМОК." (вул. Ігоря Гаврилюка, буд. 35, смт. Томашпіль, Тульчинський район, Вінницька область, 24200, код - 32716517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівське ХПП" (Автодорога Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка, 412км+308м, буд б/н, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252, код - 36299535) 30 000,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.
2. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн - залишити за позивачем.
3. Видати наказ після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.
4. Копію додаткового судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: позивачу - hristinovka@alebor.com, представнику позивача адвокату - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3, представнику відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2
Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повний текст додаткового судового рішення складено 22.10.2025 року.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (Автодорога Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка, 412км+308м, буд б/н, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252)
3 - відповідачу (вул. Ігоря Гаврилюка, буд. 35, смт. Томашпіль, Тульчинський район, Вінницька область, 24200)