ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 жовтня 2025 року Справа № 924/776/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
боржника - Хоменко В.О. (в режимі відеоконференції);
скаржника - Багінський А.О. (в режимі відеоконференції);
АТ "НАК" Нафтогаз України" - Саранюк В.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09 грудня 2024 року та на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 10 грудня 2024 року у справі №924/776/24 (суддя Виноградова В.В.)
за заявою Комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09 грудня 2024 року у справі №924/776/24 заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (від 29.10.2024) про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 562 326,82 грн задоволено.
Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до боржника - Комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради в сумі 562 326,82 грн, з яких: 418 341,41 грн (11710,08 грн 3% річних, 1944,28 грн інфляційних втрат, 6453,97 грн витрат на сплату судового збору у позовному провадженні) - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 139 140,61 грн (пеня) - шоста черга задоволення вимог кредиторів та 4844,80 грн (витрати по сплаті судового збору за подану заяву) - перша черга задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10 грудня 2024 року у справі №924/776/24 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів до боржника, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів Комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради, а саме:
- грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 562 326,82 грн, з яких: 418 341,41 грн (11 710,08 грн 3% річних, 1944,28 грн інфляційних втрат, 6453,97 грн витрат на сплату судового збору у позовному провадженні) - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 139 140,61 грн (пеня) - шоста черга задоволення вимог кредиторів та 4844,80 грн (витрати по сплаті судового збору за подану заяву) - перша черга задоволення вимог кредиторів,
- грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області в сумі 539 389,11 грн, з яких: 26 499,16 грн (основний платіж) - третя черга задоволення вимог кредиторів, 512 889,95 грн (штрафні санкції , пеня) - шоста черга задоволення вимог кредиторів, 6056,00 грн витрат по сплаті судового збору за подану заяву - перша черга задоволення вимог кредиторів.
Не погоджуючись з прийнятими судом першої інстанції ухвалами, КП "Теофіпольлісвод" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвали місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" із грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 поновлено Комунальному підприємству "Теофіпольлісвод" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2024 та на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/776/24. Призначено справу №924/776/24 до розгляду на 20.10.2025 об 12:00 год.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-05/829 від 17 жовтня 2025 року, на підставі службової записки головуючої судді від 17 жовтня 2025 року, призначено заміну судді-члена колегії Мельника О.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №924/776/24 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 справу №924/776/24 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю.
АТ "НАК "Нафтогаз України" та арбітражний керуючий Перепелиця В.В. у відзивах на апеляційну скаргу вважають оскаржувані ухвали місцевого господарського суду законними та обгрунтованими, а тому просять залишити їх без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Теофіпольська селищна рада у поясненнях вважає вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України", включені до реєстру вимог кредиторів, необгрунтованими, а відтак просить ухвали суду від 09.12.2024 та від 10.12.2024 скасувати.
Безпосередньо в судовому засіданні представники скаржника, АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Тепловик" повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвали місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2024, серед іншого, відкрито провадження у справі №924/776/24 про банкрутство комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради, введено процедуру розпорядження майном комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради строком на 170 календарних днів, розпорядником майна комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради призначено арбітражного керуючого Гриценка Ігоря Івановича.
На виконання вищезазначеної ухвали суду з метою виявлення кредиторів боржника та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, 07.10.2024 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради.
29.10.2024 до Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, в якій просить визнати АТ "НАК Нафтогаз України" кредитором у справі №924/776/24 про банкрутство Комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради з грошовими вимогами в розмірі 562326,82 грн, з яких 4844,80 грн - вимоги першої черги задоволення; 418341,41 грн - вимоги четвертої черги задоволення; 139140,61 грн - вимоги шостої черги задоволення, включити зазначені грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.
При цьому, кредитор зазначив, що загальний розмір грошових вимог заявника складає 557 482,02 грн, з яких 139 140,61 грн пені, 67 617,05 грн 3% річних, 348 622,36 грн інфляційних втрат, 2102,00 грн витрат на сплату судового збору у справах позовного провадження та 48440,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами.
Вказана заява обгрунтована тим, що грошові вимоги виникли внаслідок неналежного виконання КП "Тепловик" зобов'язань з оплати за поставлений газ згідно з умовами договорів купівлі-продажу природного від 12.12.2014 №3167/15-БО-34, від 12.12.2014 №3168/15-КП-34, від 15.12.2015 №2245/16-БО-34, від 01.01.2012 №2012-ТКЕ/БО-(16)-3568), з урахуванням договору відступлення права вимоги боргу від 31.10.2012 №2859, та підтверджені рішеннями Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі №924/754/18, від 04.03.2021 у справі №924/4/21, від 12.08.2013 у справі №924/712/13.
Місцевий господарський суд, розглянувши заяву АТ "НАК "Нафтогаз України" з грошовими вимогами до боржника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Статтею 39 КУзПБ визначено, що з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановления ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).
Як вбачається, офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі боржника щодо КП "Тепловик" було здійснене на веб-порталі судової влади України 07.10.2024.
Частиною 1 ст. 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21).
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).
При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення у справі "Устименко проти України", пункт 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Враховуючи наведене, Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі №903/347/24 зауважив, що заборгованість боржника перед кредитором, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, може ставитися під сумнів господарським судом під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами виключно у виняткових випадках. Водночас саме у цих випадках є необхідність у додатковому доведенні кредитором обґрунтованості своїх безспірних вимог первинними документами з урахуванням "підвищеного стандарту доказування".
Зазначеними випадками, зокрема, можуть бути такі, коли у розпорядника майна/ліквідатора (якщо кредиторські вимоги заявлено та розглядаються судом у ліквідаційній процедурі), кредиторів чи інших учасників справи про банкрутство є обґрунтовані та доказово підтверджені підстави вважати, що:
- певний кредитор, вимоги якого є безспірними, та боржник, зловживаючи процесуальними правами, ініціювали розгляд відповідного судового спору задля штучного створення підтвердженої судовим рішенням заборгованості з метою, зокрема, впливу на процедуру банкрутства боржника через отримання необхідної кількості голосів на зборах та комітеті кредиторів,
- при розгляді відповідного спору між кредитором і боржником судом не було враховано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (до прикладу, якщо кредитор - позивач до початку розгляду спору по суті відступив право вимоги до боржника - відповідача, однак не повідомив суду наявність відповідних обставин), а жоден з учасників такої справи не реалізував право на звернення із заявою про перегляд відповідного рішення за нововиявленими обставинами;
- договір, на підставі якого виникла заборгованість боржника перед кредитором (яка була стягнута судовим рішенням за результатом розгляду відповідного спору), був визнаний у подальшому недійсним чи неукладеним, однак жоден з учасників справи (за позовом кредитора про стягнення з боржника заборгованості) не реалізував право на звернення із заявою про перегляд відповідного рішення за нововиявленими обставинами.
Наведений перелік виняткових випадків, коли безспірні вимоги кредитора потребують додаткового доведення первинними документами з урахуванням "підвищеного стандарту доказування", не є вичерпним та залежить від обставин кожної конкретної справи.
Як вбачається, заявляючи грошові вимоги до боржника, АТ "НАК "Нафтогаз України", зазначає, що останні виникли внаслідок неналежного виконання боржником зобов'язань з оплати за поставлений природний газ згідно з умовами договорів купівлі-продажу природного газу від 12.12.2014 №3167/15-БО-34, від 12.12.2014 №3168/15-КП-34, від 15.12.2015 №2245/16-БО-34, від 01.01.2012 №2012-ТКЕ/БО-(16)-3568), з урахуванням договору відступлення права вимоги боргу від 31.10.2012 №2859, заборгованість за якими присуджена до стягнення відповідними рішеннями судів: від 26.12.2018 у справі №924/754/18, від 04.03.2021 у справі №924/4/21, від 12.08.2013 у справі №924/712/13.
Так, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі №924/754/18 було задоволено частково позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Тепловик" про стягнення 20837,19 грн основного боргу, 5829,72 грн пені, 1657,43 грн 3% річних, 9736,60 грн інфляційних втрат за договором № 3168/15-КП-34 від 12.12.2014 та про стягнення 643562,65 грн основного боргу, 189410,20 грн пені, 56429,36 грн 3% річних, 322927,78 грн інфляційних втрат за договором № 3167/15-БО-34 від 12.12.2014.
Судом при вирішенні даної справи було встановлено, що 12.12.2014 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем, та комунальним підприємством "Тепловик", як покупцем, укладено договори №3168/15-КП-34 та №3167/15-БО-34 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов яких продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цих договорів.
Сторонами узгоджено, що газ, який продається за договором №3168/15-КП-34, використовується покупцем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), за договором №3167/15-БО-34 - виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 договорів).
На виконання умов договору №3168/15-КП-34 від 12.12.2014 у 2015 році продавець передав покупцю природний газ на загальну суму 24591,36 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 5608,32 грн, від 28.02.2015 на суму 5110,21 грн, від 31.03.2015 на суму 3672,09 грн, від 30.04.2015 на суму 1449,64 грн, від 31.12.2015 на суму 8751,10 грн КП "Тепловик" здійснено часткову оплату за договором купівлі-продажу природного газу №3168/15-КП-34 від 12.12.2014.
На виконання умов договору №3167/15-БО-34 від 12.12.2014 у 2015 році продавець передав покупцю природний газ на загальну суму 778055,19 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 262104,71 грн, від 28.02.2015 на суму 241811,23 грн, від 31.03.2015 на суму 173790,04 грн, від 30.04.2015 на суму 68766,51 грн, від 31.12.2015 на суму 31582,70 грн.
Відповідачем надано копії договору від 23.10.2018, платіжного доручення №5 від 21.11.2018 про сплату 551966,07 грн основного боргу за договором №3167/15-БО-34 від 12.12.2014.
Суд зазначив, що у зв'язку з простроченням платежів, позивач на підставі п. 7.2 та ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача: за договором №3168/15-КП-34 від 12.12.2014 5829,72 грн пені, 1657,43 грн 3% річних, 9736,60 грн інфляційних втрат; за договором №3167/15-БО-34 від 12.12.2014 нарахував 112433,77 грн основного боргу, 189410,20 грн пені, 56429,36 грн 3% річних, 322927,78 грн інфляційних втрат.
За результатами вирішення спору рішенням суду від 26.12.2018 у справі №924/754/18 було стягнуто з комунального підприємства "Тепловик" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20837,19 грн основного боргу, 5829,72 грн пені, 1657,43 грн 3% річних, 9192,41 грн інфляційних втрат за договором №3168/15-КП-34 від 12.12.2014; 91596,58 грн основного боргу, 94705,10 грн пені, 56429,36 грн 3% річних, 306169,20 грн інфляційних втрат за договором №3167/15-БО-34 від 12.12.2014, 10216,83 грн відшкодування судового збору; провадження у справі №924/754/18 в частині стягнення 551 966,07 грн основного боргу за договором №3167/15-БО-34 від 12.12.2014 закрито, у решті позову відмовлено.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.03.2021 у справі №924/4/24 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Тепловик" Хмельницької області про стягнення 120867,71 грн встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Тепловик" (споживач) 15.12.2015 укладено договір №2245/16-БО-34 постачання природного газу, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (п. 1.2 договору).
На виконання умов договору та додаткових угод, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 65888,23 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 (за січень 2016 року) на суму 49214,09 грн, від 29.02.2016 (за лютий 2016 року) на суму 13847,28 грн, від 31.03.2016 (за березень 2016 року) на суму 2826,86 грн. Матеріали справи містять сальдо Комунального підприємства "Тепловик" та банківську роздруківку по операціях останнього за договором №2245/16-БО-34, відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем становить 65888,23 грн.
Суд констатуючи, що відповідач не розрахувався із позивачем за поставлений природний газ, що підтверджується випискою по операціях за договором №2245/16-БО-34 за період з 01.01.2016 по 30.11.2020, задовольнив позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Тепловик" про стягнення 120867,71 грн та стягнув з Комунального підприємства "Тепловик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 65888,23 грн основного боргу, 12296,80 грн пені, 9421,93 грн. 3% річних, 33260,75 грн інфляційних втрат, 2102,00 грн витрат по оплаті судового збору.
У рішенні Господарського суду Хмельницької області від 12.08.2013 у справі №924/712/13 за позовом публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Тепловик" про стягнення 322698, 38 грн, з яких 282735,03 грн заборгованості, 26308,99 грн пені, 11710,08 грн 3% річних та 1944,28 грн інфляційних нарахувань судом встановлено, що 1 січня 2012 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (первісний кредитор) та комунальне підприємство "Тепловик" (відповідач) уклали договір №2012-ТКЕ/БО-(16)-(3568) на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався постачати природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку і на умовах, передбачених договором.
На виконання умов договору постачальник в січні, лютому, березні та квітні 2012 року передав, а покупець отримав природний газ в об'ємі 461185 м. куб. разом на суму 1 841373,36 грн.
Судом зазначено, що в порушення умов договору відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок первісного кредитора частинами грошові кошти в сумі 1558638,33 грн, станом на 31 жовтня 2012 року відповідач мав зобов'язання перед первісним кредитором щодо сплати 282735,03 грн за переданий природний газ.
Також було встановлено, що 31.10.2012 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" уклали договір №2859 про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора комунального підприємства "Тепловик" за договором на постачання природного газу №2012-ТКЕ/БО-16-3568 від 01.01.2012 у сумі 282735,03 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.
Суд відмітив, що після заміни кредитора у зобов'язанні відповідач так і не виконав грошового зобов'язання, право вимоги за яким було відступлене первісним кредитором на користь позивача, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до договору склала 282735,03 грн.
За результатами вирішення спору, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.08.2013 у справі №924/712/13 позов публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Тепловик" про стягнення 322698,38 грн, з яких 282735,03 грн заборгованості, 26308,99 грн пені, 11710,08 грн 3% річних та 1944,28 грн інфляційних витрат задоволено частково; стягнуто з комунального підприємства "Тепловик на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 232735,03 грн основного боргу, 26308,99 грн пені, 11710,08 грн 3% річних, 1944,28 грн інфляційних втрат, 6453,97 грн відшкодування судового збору; провадження у справі №924/712/13 в частині стягнення з відповідача 50700,00 грн припинено, виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.08.2013 по справі №924/712/13 відстрочено до 01.10.2013.
Судом враховується, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначалось вище рішеннями Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі 924/754/18, від 04.03.2021 у справі 924/4/21, від 12.08.2023 у справі 924/712/13 було встановлено існування договірних відносин з поставки газу між заявником та боржником та в зв'язку із невиконанням КП "Тепловик" зобов'язань щодо оплати поставленого газу, з останнього стягнуто основний борг, пеню, інфляційні нарахування, 3% річних.
Отже, з врахуванням наведеного, заявлені вимоги кредитора ґрунтуються на грошових зобов'язаннях боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, встановлені та підтверджені:
- рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі 924/754/18, яким присуджено до стягнення з КП "Тепловик" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20837,19 грн основного боргу, 5829,72 грн пені, 1657,43 грн 3% річних, 9192,41 грн інфляційних втрат за договором №3168/15-КП-34 від 12.12.2014; 91596,58 грн. основного боргу, 94705,10 грн пені, 56429,36 грн 3% річних, 306169,20 грн інфляційних втрат за договором №3167/15-БО-34 від 12.12.2014, 10216,83 грн відшкодування судового збору;
- рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.03.2021 у справі №924/4/24, яким присуджено до стягнення з КП "Тепловик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 65888,23 грн основного боргу, 12296,80 грн пені, 9421,93 грн 3% річних, 33260,75 грн інфляційних втрат, 2102,00 грн витрат по оплаті судового збору.
- рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.08.2013 у справі №924/712/13, яким присуджено до стягнення з КП "Тепловик" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 232735,03 грн основного боргу, 26308,99 грн пені, 11710,08 грн 3% річних, 1944,28 грн інфляційних втрат, 6453,97 грн відшкодування судового збору.
Як зазначає кредитор, боржником частково сплачено заборгованість присуджену рішеннями судів, станом на 06.10.2024 за даними кредитора за боржником рахується заборгованість на загальну суму 557482,02 грн, в тому числі 139 140,61 грн пені, 67 617,05 грн 3% річних, 348 622,36 грн інфляційних втрат, 2 102,00 грн витрат на сплату судового збору, а саме:
- по рішенню суду від 26.12.2018 у справі 924/754/18 - всього 473983,22 грн, в тому числі 100534,82 грн пені, 58086,79 грн 3% річних, 315361,61 грн інфляційних втрат (за договором №3168/15-КП-34 від 12.12.2014 - в сумі 16679,56 грн, з яких 5829,72 грн пені, 1657,43 грн 3% річних, 9192,41 грн інфляційних втрат та за договором №3167/15-БО-34 від 12.12.2014 - 457 303, 66 грн, з яких 94705,10 грн пені, 56429,36 грн 3% річних, 306169,20 грн інфляційних втрат);
- по рішенню суду від 04.03.2021 у справі №924/4/24 - 57081,48 грн, з яких 12296,80 грн пені, 9421,93 грн 3% річних, 33260,75 грн інфляційних втрат, 2102,00 грн витрат на сплату судового збору;
- по рішенню суду від 12.08.2013 у справі №924/712/13 - 26417,32 грн, з яких 26308,99 грн пені, 108,33 грн 3% річних.
Таким чином, загальний розмір грошових вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до боржника - КП "Тепловик" Теофіпольської селищної ради складає 562326,82 грн, з яких: 139140,61 грн пені, 67617,05 грн 3% річних, 348622,36 грн інфляційних втрат, 2102,00 грн витрат на сплату судового збору за позовне провадження, 4844,80 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами.
Тобто, жодних вимог, пов'язаних зі сплатою коштів за природний газ (за основним зобов'язанням) на підставі договорів від 12.12.2014 №3167/15-БО-34, від 12.12.2014 №3168/15-КП-34, від 15.12.2015 №2245/16-БО-34, від 01.01.2012 №2012-ТКЕ/БО-(16)-(3568) АТ "НАК "Нафтогаз України" у даній справі не заявляло, оскільки вони були погашені боржником у повному обсязі.
Щодо доводів скаржника про те, що АТ "НАК "Нафтогаз України" та боржник врегулювали зобов'язання за договорами від 15.12.2015 №2245/16-БО-34, від 12.12.2014 №3168/15-КП-34 та від 12.12.2014 №3167/15-БО-34 (у тому числі й підтверджені судовими рішеннями у справах №924/4/21 та №924/754/18) шляхом укладення Договору від 23.12.2021 №122/1340 про організацію взаєморозрахунків, то колегія суддів зазначає, що останній укладений з АТ "Укргазвидобування", Департаментом фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації та КП "Тепловик", а відтак жодним чином не впливає на грошові вимоги кредитора, заявлені у справі.
Договір від 23.12.2021 №122/1340 укладено між його учасниками відповідно до Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон №1730-VIII) та Порядку та умов надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 №1340.
Відповідно до приписів зазначених законодавчих актів предметом Договору від 23.12.2021 № 122/1340 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
В силу приписів абзацу першого статті 4 Закону №1730-VIII взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші спожиті енергоносії, використані для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ).
На підставі Договору від 23.12.2021 №122/1340 Казначейство здійснило послідовні транзакції бюджетних коштів у сумі 178 322,00 грн між сторонами зазначеного Договору, які були зараховані у вигляді субвенції державного бюджету на рахунок КП "Тепловик" для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, та у подальшому перераховані останнім на рахунок АТ "НАК "Нафтогаз України" в погашення заборгованості за природний газ (за основним зобов'язанням) згідно з договорами від 12.12.2014 № 3167/15-БО-34 у сумі 91 596,58 грн, у т.ч. ПДВ - 15 266,10 грн, від 15.12.2015 № 2245/16-БО-34 у сумі 65 888,23 грн, у т.ч. ПДВ - 10 981,36 грн, від 12.12.2014 № 3168/15-КП-34 у сумі 20 837,19 грн, у т.ч. ПДВ - 3 472,87 грн.
Факт спрямування коштів у сумі 178 322,00 грн в погашення заборгованості за природний газ за згаданими договорами також підтверджується призначенням платежу у наданому розпорядником майна платіжному дорученні від 24.12.2021 №1, зокрема, застереженням про те, що сплата здійснюється саме "за природний газ", актом звіряння розрахунків за природний газ станом на 30.11.2021, а також наданим кредитором сальдо розрахунків у розрізі кожного договору.
Таким чином, кошти субвенції Державного бюджету у сумі 178 322,00 грн, на які посилається апелянт, були спрямовані виключно на погашення заборгованості КП "Тепловик" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за основним зобов'язанням (за поставлений природний газ), у тому числі й підтвердженої рішеннями Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі №924/754/18, від 04.03.2021 у справі №924/4/21, від 12.08.2023 у справі №924/712/13.
Колегія суддів вкотре зауважує, що грошові вимоги заявлені у справі, скрадаються з вимог зі сплати неустойки (пені), 3% річних, інфляційних страт та витрат на сплату судового збору, присуджених з КП "Тепловик" на підставі рішень Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі №924/754/18, від 26.12.2018 у справі №924/754/18, від 04.03.2021 у справі №924/4/21, від 12.08.2023 у справі №924/712/13.
Договір від 23.12.2021 №122/1340 про організацію взаєморозрахунків, на який посилається скаржник, в силу приписів абзацу першого статті 4 Закону №1730-VIII не регулює питання погашення зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.
У той же час, згідно із статтею 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Принцип сталості судового рішення, відомий як res judicata, означає, що остаточне та обов'язкове судове рішення, яке набрало законної сили, не підлягає перегляду задля повторного слухання справи.
Доводи, наведені КП "Теофіпольлісвод" в апеляційній скарзі, на думку суду, є безпідставними у контексті оцінки грошових вимог АТ "НАК "Нафтогаз України", та де-факто, є намаганням змінити та переоцінити факти, встановлені судом та є незгодою з ухваленим судовим рішенням.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що визнанню підлягають грошові вимоги на загальну суму 562 326,82 грн, з яких: 139 140,61 грн пені, 67 617,05 грн 3% річних, 348 622,36 грн інфляційних втрат, 2 102,00 грн витрат на сплату судового збору за позовне провадження, 4 844,80 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами, з їх подальшим включенням до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теофіпольлісвод" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09 грудня 2024 року та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 10 грудня 2024 року у справі №924/776/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "22" жовтня 2025 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Саврій В.А.