Житомирський апеляційний суд
Справа №935/1632/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/936/25
Категорія ст.331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 29 листопада 2025 року включно, -
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 29 листопада 2025 року включно.
Суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого та певних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню.
Зазначає, що судом при винесені ухвали було необґрунтовано зроблено висновок про наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Посилається на те, що при обранні запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 суд не врахував те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Вважає, що ризики відповідно до ст.177 КПК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_7 не має наміру переховуватися від суду, органів досудового розслідування, раніше не судимий, до обрання запобіжного заходу працював неофіційно має тісні соціальні зв'язки, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше до адміністративної, кримінальної відповідальності не притягувався. Має постійне місце проживання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч ч.5 ст.407 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положенням ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушень, передбаченого ч.5 ст.407 КК України кримінальне правопорушення відносяться до категорії тяжких злочинів, міра покарання за яке, у разі визнання його винуватим, передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для продовження тримання під вартою, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_7 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, мобілізований у 2024 році, перебуваючи на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , 18.06.2024 року самовільно залишив місце служби та понад 13 місяців проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків до 26.05.2025 року.
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду про необхідність застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що інший вид запобіжного заходу обвинуваченому, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК.
Доводи апелянта про можливість застосування цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать положенням ч.8 ст. 176 КПК України, яка вказує, що до військовослужбовців, які підозрюються за ст. 407 КК України вчинені під час воєнного стану застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також про недоведеність існування підстав для продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 331, 376, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 29 листопада 2025 року включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: