Справа № 163/1483/25 Провадження №33/802/687/25 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.
Доповідач: Денісов В. П.
23 жовтня 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши клопотання захисника Целікова В.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із нього на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, а копію постанови він отримав лише 15.09.2025.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.
У своєму клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи його тим, що в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини, а копію постанови він отримав лише 15.09.2025.
Однак, такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Отже, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.
11 вересня 2025 року під час розгляду справи у Любомльському районному суді Волинської області захисник ОСОБА_2 брав участь, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.09.2025 та оскаржуваною постановою (а.с.34-36, 37-38).
В даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 22 вересня 2025 року (з урахуванням неробочих днів).
Апеляційну скаргу на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 вересня 2025 року захисник Целіков В.В. подав через систему «Електронний суд» лише 25 вересня 2025 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився ще 22 вересня 2025 року (з урахуванням неробочих днів).
Отже, апелянт пропустив строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП.
Доводи клопотання про те, що в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини, а копію постанови захисник отримав лише 15.09.2025, не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи повністю суперечать приписам ч.2 ст.294 КУпАП та матеріалам даної справи.
Як убачається із матеріалів справи, в ній знаходиться повний текст постанови від 11 вересня 2025 року (а.с.37-38). Постанова, яка складається із вступної та резолютивної частин, в матеріалах справи відсутня.
Згідно супровідного листа, копію постанови щодо ОСОБА_1 захиснику було надіслану на електронну адресу 12.09.2025 (а.с.40).
Як вказує сам апелянт, копію постанови він отримав через свою електронну пошту 15.09.2025, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, який закінчився 22 вересня 2025 року (з урахуванням неробочих днів).
Отже, зазначеними матеріалами справи та вимогами ч.2 ст.294 КУпАП повністю спростовуються доводи клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Будь-яких інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження оскаржуваної постанови клопотання апелянта не містить.
Тому доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються матеріалами справи, а тому клопотання до задоволення не підлягає.
Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання захисника Целікова В.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
У задоволенні клопотання захисника Целікова В.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов