Справа № 169/837/25 Провадження №33/802/704/25 Головуючий у 1 інстанції:Тітівалов Р. К.
Доповідач: Клок О. М.
22 жовтня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судових засідань - Таровської А.А., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Омельчук М.М., розглянувши подану останньою апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Турійського районного суду Волинської області від 28 вересня 2025 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 10 вересня 2025 року о 19 год 29 хв, на вул. Молодіжній у с. Кульчин Ковельського району Волинської області, керував електроскутером марки «КРОСЕР», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, захисник Омельчук М.М. подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, як незаконну через порушення вимог матеріального та процесуального права. Стверджує, що перший є інвалідом ІІ групи довічно, тому може пересуватись по селу лише трициклом який, як він вважає, не є механічним транспортним засобом. У зв'язку із цим, просить оскаржену нею постанову судді першої інстанції від 28 серпня 2025 року скасувати, а провадження по даній справі закрити.
Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника - адвоката Омельчук М.М., доходжу такого висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.
Згідно із п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Тоді як сам факт вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення ним не заперечується та доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 449835 від 10 вересня 2025 року, за змістом якого перший керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, і у якому надав пояснення «згідний»; частково даними рапорту поліцейського; актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано виявлені у нього в ході огляду ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота; роздруківкою результату тесту газоаналізатора «Alcotestr Drager 6810» від 10 вересня 2025 року із результатом - 1, 48 ‰;направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 02 лютого 2025 року, а також відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського який,з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є незалежним від будь-якого суб'єктивного сприйняття належним, допустимим та достатнім доказом його вини.
Сукупність зазначених доказів цілком обґрунтовано взята до уваги судом, і протилежного, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено.
Основні мотиви незгоди із постановою судді першої інстанції, захисник ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що трицикл, відповідно до його технічних характеристик, не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, а тому перший, не підлягає адміністративній відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При оцінці таких її доводів, слід зазначити таке.
Згідно із визначенням, яке міститься в примітці до статті 121 КУпАП під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини й механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до положень пункту 2.13 ПДР мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби відносяться до певної категорії. Так, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт; до категорії А - мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; до категорії В1 - квадро- і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; тощо. Таким чином, моторолер, мопед, електроскутер, електровелосипед, трицикл - відносяться до транспортних засобів.
Відповідно до правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 березня 2023 року (справа № 127/5920/22) будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна, для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
У ПДР відсутнє визначення трицикла, разом із тим, аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що трицикл відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей та, згідно талона на нього, приводиться в рух, за допомогою встановленого на ньому, електричного двигуна.
Отже, факт керування першим транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, є правильно установлений поліцейськими та підтверджений судом.
Наведене у своїй сукупності, свідчить про правильність висновків судді щодо наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Нових доказів, у спростування зазначених у постанові судді обставин у підтвердження доведення вини ОСОБА_1 у вчиненому, також надано не було.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно наявної у матеріалах даної справи копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи. Термін дії посвідчення - довічно (а.с. 16). У мотивувальній частині постанови судді першої інстанції йдеться про те, що через наявну у ОСОБА_1 інвалідність ІІ групи захворювання, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягненню з нього не підлягає.
Однак, всупереч викладеному, згідно резолютивної частини цієї постанови, суддею прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп., що суперечить як його змісту, так і не узгоджується із нормами Закону, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Через неправильне застосування вищенаведеного Закону, постанову судді першої інстанції слід змінити, шляхом виключення вказівки про стягнення такого.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу подану захисником Омельчук М.М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Турійського районного суду Волинської області від 28 вересня 2025 року в частині вирішення питання про стягнення судового збору - змінити.
Виключити із його резолютивної частини вказівку про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн 60 коп судового збору.
В решті - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: