Справа № 164/1444/25 Провадження №33/802/677/25 Головуючий у 1 інстанції:Невар О. В.
Доповідач: Клок О. М.
22 жовтня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судових засідань Таровської А.А., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Рвачова О.О. (в режимі відеоконференції), розглянувши апеляційну скаргу захисника Харчука О.П., подану в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 15 вересня 2025 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15 червня 2025 року о 21 год 25 хв, на автодорозі Луцьк-Ківерці-Маневичі-Любешів-КПП Дольськ (р-14), між селищем Колки та с. Ситницею, керував транспортним засобом марки «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, захисник Харчук О.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив її скасувати, як незаконну та необгрунтовану через порушення направлення та проведення огляду на стан сп'яніння останнього, визначеного положеннями ч. 3 ст. 266 КУпАП який, на момент зупинки транспортного засобу під його керуванням, перебував у статусі військовослужбовця ЗСУ. Тому, результати його огляду, вважає недійсними. Водночас, стверджує, про не встановлення судом точного часу вчинення даного правопорушення. Покликаючись на викладене, просить постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 15 вересня 2025 року скасувати. Провадження по справі стосовно нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю у його діях події та складу даного правопорушення або ж вирішити питання щодо можливості застосування аналогії закону та призначити інше- більш м'яке покарання, ніж це передбачено законом, на підставі ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Рвачова О.О., який подану апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, доходжу такого висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.
Згідно із п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Так факт вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 362833 від 15 червня 2025 року, за змістом якого перший керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння; актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з зафіксованими у нього ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координація рухів, почервоніння очей; роздруківкою результату тесту газоаналізатора «Алкофор 507» тест № 00132 від 15 листопада 2023 року із результатом - 2, 64 ‰;даними довідки заступника начальника ГУПП у Волинській області Руслана ДАВИДОВИЧА про отримання ним посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 від 21 січня 2015 року, що цілком підставно враховано судом при накладенні на ОСОБА_1 безальтернативного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, даними рапорту поліцейського, яким підтверджується факт його відсторонення від керування транспортним засобом, а також відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського який,з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є незалежним від будь-якого суб'єктивного сприйняття належним, допустимим та достатнім доказом його вини.
Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, цілком обгрунтовано взяті до уваги судом і протилежного, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено.
Не убачаються спроможними також доводи апеляційної скарги про те, що стосовно ОСОБА_1 , як військовослужбовця ЗСУ діє спеціальний порядок огляду на стан сп'яніння, визначений виключно приписами ст. 266-1 КУпАП, і працівниками поліції він дотриманий не був, що має наслідком визнання результатів такого огляду -недійсними..
Cтаттею 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Цією нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп'яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Аналіз викладеного та фактичні обставини вчиненого є свідченням того, що доводи захисника стосовно порушення поліцейськими порядку проведення огляду, цілком слушно не були взяті до уваги судом.
Після зупинки транспортного засобу під його керуванням, ОСОБА_1 повідомив поліцейським про те, що є військовослужбовцем, що перебуває на строковій військовій службі ЗСУ, пред'явив військовий квиток. Також пояснив, що лікується у госпіталі, і прямував до дружини та дитини, які тимчасово проживають у м. Луцьку, Тобто, керував транспортним засобом поза межами території розташування будь-якої військової частини, і він сам повідомив, що прямує до сім'ї. Наведені обставини є додатковим свідченням того, що останній, на момент вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та складання по цьому факту відповідних адміністративних матеріалів стосовно нього, на військовій службі не перебував, бойових завдань, відповідно, не виконував, тому його огляд на стан алкогольного сп'яніння, цілком підставно не був проведений, відповідно до процедури, визначеної ч. 3 ст. 266-1 КУпАП.
Як стверджується відеозаписом із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського, що безпосередньо досліджувався судом, на противагу доводам захисника, ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв, із його результатом погодився, у роздруківці поставив свій підпис, будь-яких заперечень не висловлював, їхати у найближчий медичний заклад не наполягав.
Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, є правильно установлений поліцейськими та підтверджений судом.
Наведене у своїй сукупності та взаємозв'язку, свідчить про законність та обгрунтованість висновків судді щодо наявності у його діях складу правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення, суд першої інстанції врахував фактичні обставини вчиненого та обгрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Щодо прохання захисника про незастосування до ОСОБА_1 стягнення за аналогією закону ст. 69 КК України та не призначення стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік, то такі доводи є безпідставними, в аспекті діючих законів, що встановлюють та визначають відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно із положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України. поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,та тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Тобто, позбавлення права керування транспортними засобами є основним, а не додатковим стягненням, а тому є обов'язковим до його накладення судом. Відтак, альтернативи для суду в частині застосованого стягнення, у цьому конкретному випадку, у суду не виникає.
Діючий КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов'язкового.
Наведений вище підхід відповідає п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.
А відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
Суд вважає, що адміністративне стягнення, передбачене в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, згідно якого адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Разом із тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку як для самого водія так і для інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, що передбачено вказаною санкцією.
При цьому, суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати виховну дію правопорушника, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямоване на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи законне стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Таким чином, даний Закон передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортними засобами, а покликання захисника на застосування аналогії закону, а саме вимог ст. 69 КК України, є безпідставними.
Тому, доходжу висновку про законність оскаржуваної постанови судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2025 року та відсутність підстав для задоволення поданої захисником апеляційної скарги, з наведених у ній мотивів
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу Харчука О.П., подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 15 вересня 2025 року cтосовно нього - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: