Справа № 161/21173/25 Провадження №11-кп/802/696/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12025030580002031 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 днів.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2025 року клопотання прокурора задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, до 15 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення суд мотивував тим, що прокурором надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому прийшов до висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у зв'язку з чим продовжив такий захід забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу суду необґрунтованою. Посилається на те, що прокурором ні в самому клопотанні, ні під час розгяду клопотання в суді першої інстанції не доведено належними доказами наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вказує, що одне лише те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання на строк 10 років позбавлення волі, не може бути підставою для застосування до останнього такого суворого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу суду та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Приписами ст.197 КПК України регламентовано, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно положень ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Вимогами ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_7 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Обґрунтованість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, ОСОБА_7 хоча раніше і не судимий, однак обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину, не працював офіційно до затримання, не мав постійного джерела доходу. Також, на даний час в рамках кримінального провадження не розпочато судовий розгляд.
Тому, на переконання апеляційного суду, заявлені прокурором ризики продовжують існувати, а доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що продовжуючи ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.
Тому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який може переховуватись від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, даних про неможливість його перебування в умовах СІЗО суду не надано (відповідна медична документація суду не надавалась), обставин вчинення злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на переконання суду апеляційної інстанції, зможе дієво забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: