Справа № 158/3086/25 Провадження №11-кп/802/698/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження №12024030590001200 від 25.11.2024 року, за апеляційною скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року, якою продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави,
В провадженні Ківерцівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №12024030590001200 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Прокурор Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_8 просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.10.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Задоволено клопотання прокурора та продовжено дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів. Вирішено вважати, термін дії ухвали по - 13.12.2025 року включно. Строк рахувати з моменту винесення ухвали - 15.10.2025 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій вказує на те, що ризики заявлені прокурором у клопотанні є необґрунтованими, а тому просить оскаржувану ухвалу скасувати.
Обвинувачений будь-яких клопотань про розгляд кримінального провадження за його участі до суду не подавав. Не подано ним також і клопотань про відкладення розгляду провадження.
В судове засідання захисник обвинуваченого та прокурор не з'явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали суду.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає за можливе апеляційний розгляд провадження провести у відсутності обвинуваченого, його захисника та прокурора, відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Так при розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що вірно встановив суд.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а метою переховуванню від органів досудового розслідування та суду, незаконному впливу на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, а також вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для продовження, щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
З урахуванням наведеного, даних про особу обвинуваченого та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку та стану його здоров'я, відсутність медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, та підставно продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , а тому законних підстав для скасування ухвали і ухвалення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів, апеляційний суд не вбачає.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, як про це просить обвинувачений.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року, якою продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий
Судді