СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/1726/25
ун. № 759/16853/25
22 жовтня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100080000005 від 02 січня 2025 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
На розгляді суду перебуває вказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор подала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, вказавши на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та наразі продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник, думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд прийшов до наступного висновку.
Ухвалою суду від 12.09.2025 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби (з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби), до 12.11.2025 року, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Враховуючи стадію судового провадження (дослідження доказів), завершити судовий розгляд до закінчення строку дії запобіжного заходу, не вбачається можливим.
Частинами 1,2 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст. 331 КПК України).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення як загальної складової підстави застосування запобіжного заходу слід розуміти як наявність "розумної підозри", тобто добросовісного, основаного на сукупності наявних на даний момент доказів припущення про вчинення цією особою кримінального правопорушення. Ступінь доведеності підозри, обвинувачення на цьому етапі провадження не є обставиною, що впливає на застосування запобіжного заходу, оскільки встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Так, суд, не вирішуючи наперед питання доведеності вини обвинуваченого, враховує обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при доведенні провині за яке обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Надаючи оцінку доводам прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
За положеннями ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає, що існує висока ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_3 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій, оскільки у останнього відсутні міцні соціальні зв'язки та достатні стримуючі фактори. Окрім того, до обставини, яка збільшує ризик втечі, безумовно належить військова агресія рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
Разом з тим, ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, заявлений прокурором у клопотанні, з огляду на відомості про особу обвинуваченого, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду клопотання.
Таким чином, судом встановлено, що на даний час ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшився та продовжує існувати, підстав для зміни запобіжного заходу судом не встановлено, а відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 181,194, 331,369-372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, строком на два місяці, тобто до 22 грудня 2025 року, заборонивши йому без дозволу суду залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із м.Києва без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Виконання ухвали покласти на органи Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Строк дії ухвали встановити до 22 грудня 2025 року.
Повний текст ухвали складено та оголошено 23.10.2025.
Суддя ОСОБА_1