ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 465/3995/25
провадження № 2/753/8551/25
23 жовтня 2025 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у травні 2025 року до Франківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 10 квітня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2110006204973, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 16 днів, під процентну ставку 2%. Окрім того, 10 квітня 2021 року між ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 555144660877, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 2000,00 грн строком на 30 днів. 01 грудня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ "Вердикт Капітал"було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого до ТОВ "Вердикт Капітал" перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 2110006204973. 10 березня 2022 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір факторингу відповідно до якого до ТОВ "Коллект Центр" перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 2110006204973. 18 лютого 2025 року між ТОВ "Коллект Центр" та ТОВ "Факторинг Партнерс" було укладено договір факторингу №18-02/55, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до боржника за кредитним договором № 2110006204973. Також 18 грудня 2023 року між ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" та ТОВ "Факторинг партнерс" було укладено договір факторингу, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до боржника за кредитним договором № 555144660877. У зв'язку із порушення ОСОБА_1 умов кредитних договорів, у нього виникла заборгованість, яка за договором №2110006204973 від 10 квітня 2021 року складає 53 583,00 грн (3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 50583,00 - заборгованість за відсотками) та за договором № 555144660877 у сумі 43059, 20 грн (5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 38 059,20 грн - заборгованість за процентами). При цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути заборгованість у загальному розмірі 43059, 20 грн. Також просить стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року позов було передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
09 червня 2025 року справа надійшла до вказаного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 465/3995/25 між суддями від 10 червня 2025 року матеріали позову передано до провадження судді Шаповалової К.В.
Ухвалою суду від 12 червня 2025 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
20 червня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 20 червня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками двічі направлялася відповідачу на адресу його місця реєстрації: м. Київ, вул. К.Ареф'єва, 34-а, проте поверталися до суду без вручення адресату, з відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 10 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2110006204973.
Відповідно до пункту 1.1 договору, товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Згідно пункту 1.2 кредит надається на строк зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Згідно пункту 1.3 орієнтований строк повернення кредиту -16 днів з моменту отримання кредиту.
Відповідно до пункту 1.4 договору проценти за користування кредитом - 2% за кожен день користування.
Відповідно до додатку 1до договору - заяви-анкети, строк повернення кредиту складає 16 днів. Заявою також передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредит у розмірі 3000,00 грн та сплатити проценти у сумі 960,00 грн.
У додатку №2 до договору (графік платежів), зазначена дата та сума поверненян кредитних коштів.
Окрім того, 10 квітня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 555144660877.
Відповідно до умов вказаного договору сума кредиту складає 2000,00 грн; строк на який надається кредит - 30 календарних днів.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, у якому зазначена періодичність платежів, розмір реальної процентної ставки, загальна вартість кредиту.
Також матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, підписаний електронним підписом відповідача, у якому зазначені істотні умови договору (сума позики, строк на який надається кредит, процентна ставка).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори № 2689615 від 14 грудня 2021 року та № 316152 від 23 лютого 2022 року прирівнюються до укладених в письмовій формі.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та первісними кредиторами невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.
Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до статті 611 ЦК України за порушення зобов'язання наступають правові наслідки, передбачені статей 624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов'язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.
Згідно статті 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Щодо договору № 2110006204973 від 10 квітня 2021 року суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Вей Фор Пей», 10 квітня 2021 року було здійснено зарахування коштів у сумі 3000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер договору згідно інформації кредитора: 2110006204973.
Отже, вбачається, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов'язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 3000,00 грн на умовах передбачених договором.
Відповідачем не заперечувався та не спростовувався факт отримання від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитних коштів та користування ними.
01 грудня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 1-12, згідно якого до ТОВ "Вердикт Капітал" перейшло право вимоги за договорами позики, зокрема і за договором №2110006204973 від 10 квітня 2021 року.
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу № 10-03/2023/01, згідно якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за договорами позики, зокрема і за договором №2110006204973 від 10 квітня 2021 року.
18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 18-02/25, згідно якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги за договорами позики, зокрема і за договором №2110006204973 від 10 квітня 2021 року.
Відповідно реєстру боржників від 18 лютого 2025 року до договору факторингу, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2110006204973 від 10 квітня 2021 року в сумі 53 583,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 50 583,00 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед ТОВ «Служба миттєвого кредитування» чи сплата такої фактора або позивачу після укладання договору факторингу.
Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за кредитним договором № 2110006204973 від 10 квітня 2021 року.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором факторингу.
Вбачається, що відповідно до реєстру прав вимоги від 18 лютого 2025 року заборгованість відповідача за договором кредиту №2110006204973 від 10 квітня 2021 року складає 5358300 грн, однак у позовній заяві позивач, зважаючи на принцип розумності, співмірності та пропорційності, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 37 936,20 грн, з яких 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 34936,20 грн - сума заборгованості за відсотками.
Разом з тим, згідно умов договору вбачається, що кредит надавався строком на 16 днів, та згідно відомостей, які містяться у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, проценти за користування кредитом складають 960,00 грн.
Окрім того, позичальником було підписано анкету-заяву зі змісту якої вбачалося, що позичальник зобов'язується повернути кредиту розмірі 3000,00 грн та сплатити проценти у розмірі 960,00 грн.
Відомостей про укладення додаткових угод про відстрочку виконання зобов'язання або про пролонгацію дії договору матеріали справи не містять.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Таким чином, стягненню із відповідача підлягає сума процентів нарахована станом на день закінчення строку дії кредитного договору складає 960,00грн.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргу в загальному розмірі 3960,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 960,00 грн - сума заборгованості за процентам, які нараховані у межах дії строку кредитного договору.
Щодо договору № 555144660877 від 10 квітня 2021 року суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки квитанції Liqpay, 10 квітня 2021 року на платіжну картку № НОМЕР_2 було здійснено зарахування у сумі 2000,00 грн.
Отже, вбачається, що ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» свої зобов'язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 2000,00 грн на умовах передбачених договором.
Відповідачем не заперечувався та не спростовувався факт отримання від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» кредитних коштів та користування ними.
18 грудня 2025 року між ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" та ТОВ "Факторинг партнерс" було укладено договір факторингу № 18/12-2023, згідно якого до ТОВ "Факторинг Партнерс" перейшло право вимоги за договорами кредиту, зокрема і за договором № 555144660877 від 10 квітня 2021 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 22 грудня 2023 року до договору факторингу, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №555144660877 від 10 квітня 2021 року у сумі 5123,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 3123,00 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитними договорами перед ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" чи сплата такої позивачу після укладання договору факторингу.
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 555144660877 від 10 квітня 2021 року.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія", невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 5123,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 3123,00 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно умов договору строк кредитування становив 30 днів, та згідно відомостей, які містяться у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, проценти за користування кредитом складають 1200,00 грн.
Відомостей про укладення додаткових угод про відстрочку виконання зобов'язання або про пролонгацію дії договору матеріали справи не містять.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Таким чином, стягненню із відповідача підлягає сума процентів нарахована станом на день закінчення строку дії кредитного договору складає 1200,00грн.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргу в загальному розмірі 3200,00 грн, з яких: 2000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1200,00 грн - сума заборгованості за процентам, які нараховані у межах дії строку кредитного договору.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача коштів за договором кредиту № 2110006204973 від 10 квітня 2021 року в сумі 3960,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 960,00 грн - сума заборгованості за процентам, які нараховані у межах дії строку кредитного договору; за договором кредиту № 555144660877 від 10 квітня 2021 року в розмірі 3200,00 грн, з яких: 2000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1200,00 грн - сума заборгованості за процентам, які нараховані у межах дії строку кредитного договору. Загальна сума стягнення за кредитними договорами складає 7160,00 грн.
Разом з тим позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ "Факторинг Партнерс" та АО "Лігал Ассістанс", клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Розділом 4 договору передбачений порядок здійснення розрахунків, зокрема, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками договору.
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 1078 від 01 березня 2025 року, сторони погодили надання наступних правових послуг Адвокатським об'єднанням Товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 надання усної консультації з вивченням документів - 4000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12000,00 грн.
Згідно витягу з акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2025 року, сторони погодили надання наступних правових послуг Адвокатським об'єднанням Товариству у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги за наступним списком: надання усної консультації з вивченням документів - 4000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12000,00 грн
Отже, адвокатом надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика щодо розгляду аналогічних справ, враховуючи, що подання таких позовів, зокрема від імені ТОВ "Факторинг Партнерс" не є одиничним випадком, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, долучені докази, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу, складність даної справи та ціну позову, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та часткового задоволення позовних вимог, суд визначає вартість наданих послуг у розмірі 4000,00 грн.
З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд -
позов Товариства з обмеженою відповідальності "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість:
-за договором кредиту № 2110006204973 від 10 квітня 2021 року в сумі 3960,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 960,00 грн - сума заборгованості за процентам, які нараховані у межах дії строку кредитного договору;
-за договором кредиту № 555144660877 від 10 квітня 2021року в розмірі 3200,00 грн, з яких: 2000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1200,00 грн - сума заборгованості за процентам, які нараховані у межах дії строку кредитного договору, що загалом складає 7160,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 402,80 грн та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» - ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження:м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: К.В. Шаповалова