Справа № 639/7803/25
Провадження № 1-кп/639/453/25
21 жовтня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.08.2025 за №12025220000000998, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, із вищою освітою, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
Прокурором Харківської обласної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у судовому засідання заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилалася на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень й те, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не зможуть забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 не заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак просили визначити розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 має бажання вступити до лав ЗСУ. ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомив, що вину у вчиненому ним кримінальному правопорушенні визнає, переховуватись не збирається, просив урахувати, що його мати - ОСОБА_7 має інвалідність. Долучено довідку Військового інституту танкових військ НТУ КПІ від 18.09.2025 про те, що ОСОБА_5 у період з 01.09.2023 по 27.07.2025 пройшов повний курс військової підготовки офіцерів запасу й 29.08.2025 йому присвоєно первинне військове звання «молодший лейтенант запасу»; характеристику в.о. начальника Державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Слобожанський, видану кадету 31-го взводу (11-А класу) Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ОСОБА_5 за період його навчання з 2015 по 2020 рік; копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 18.10.2018 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (пенсія по інвалідності довічно); копію довідки до акту МСЕК Серія 12 ААА № 709662 від 12.09.2018, виданої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , група інвалідності третя з 12.09.2018 безстроково.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 та заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту про визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, строк покарання за санкцією тяжкого злочину передбачає позбавлення волі на строк до 8 років.
При вирішенні клопотання прокурора суд враховує існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на свободі може:
- переховуватися від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину;
- незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст. 178 КПК України, судом враховується: 1) наявність доказів вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів; 2) тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочинів, оскільки, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років; 3) вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 , 4) дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, раніше не судимий, є працездатним, однак ніде не працює (належні докази не надані), тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження щодо нього обраного запобіжного заходу.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.08.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд також ураховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів та вчинення іншого кримінального правопорушення свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин суд вважає, що інший більш м'який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, попередження впливу на потерпілу, свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу, оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення вище перелічених ризиків та можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
Наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 матері з інвалідністю третьої групи не зменшують вищевказані ризики й не свідчать про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а бажання обвинуваченого вступити до лав ЗСУ може бути реалізовано шляхом звернення із відповідним клопотанням до прокурора в поряду ст. 616 КПК України.
Виходячи з наведеного є всі підстави задовольнити клопотання прокурора та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який спричинив загибель людини, а тому клопотання сторони захисту з цього питання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про визначення розміру застави у кримінальному провадженні - відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 20 грудня 2025 року включно.
Строк дії ухвали до 20 грудня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 23.10.2025.
Суддя ОСОБА_1