Справа № 120/3820/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
20 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області; Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №905090806355 від 14.02.2025 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 07.02.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII в розмірі 60 % суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках про складові заробітної плати №524/10-01-27 від 23.12.2024 та №525/10-01-27 від 23.12.2024 року, які видані Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 2008 року отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".
У 2018 році по досягненню 60 років ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
07.02.2025 позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, додавши довідки від 23.12.2024 № 524/10-01-27 та № 525/10-01-27, видані Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.02.2025 №905090806355 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за заявою та зазначено, що ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності Закону України «Про державну службу» згідно стажу державного службовця, з 12.10.2018 заявника переведено на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заявником було надано довідки про складові заробітної плати від 23.12.2024 року №524/10-01-27 та від 23.12.2024 №525/10-01-27. Враховуючи той факт, що заявник раніше вже отримував пенсію відповідно Закону України №889 «Про державну службу» перерахунок пенсії можливий лише по раніше наданій довідці, так як перерахунок пенсії за наданими довідками №524/10-01-27 та №525/10-01-27 не передбачений згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).
Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, станом на 01.05.2016 мав відповідний стаж на посаді державної служби понад 20 років, працював на різних посадах, які відносяться до державної служби.
Вперше позивачу була призначена пенсія по інвалідності за Законом № 3723-XII у січні 2008 році, з 2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Як вірно вказав суд першої інстанції, правовідносини у цій справі стосуються переведення позивача на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі №889-VIII, на підставі нових довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державному службовцю, якщо до цього йому вже призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII і на момент звернення із відповідною заявою позивач отримує пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
Судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, які полягають у такому.
Верховний Суд з посиланням на частину першу статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника, зазначив, що в даному випадку має місце призначення іншого виду пенсії, а саме за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону № 3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Отож для належного захисту прав позивача Верховний Суд вважав, що слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у нових довідках.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби не обіймав, проте станом на зазначену дату мав 20 років стажу на державній службі, а норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, виконуються усі зазначені вище умови для призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, відтак позивач має право на переведення з пенсії за віком за Законом №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Та обставина, що позивач раніше отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє його права перейти з пенсії за віком, яку він отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію в межах дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об'єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке він має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).
Необхідно зазначити, що у спірному рішенні не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення цього питання, а з відомостей трудової книжки ОСОБА_1 вбачається наявність такого більше 20 років.
Таким чином, у ГУ ПФУ в Тернопільській області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії позивачу, у якого наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ).
Суд не може погодитись із висновком відповідача 2 про недоцільність виплати пенсії за Законом №889-VIII через те, що розрахований розмір пенсії буде меншим ніж той, який виплачується за Законом №1058-IV, оскільки саме пенсіонер має право вирішити, який вид пенсії він бажає отримувати за умови додержання вимог, передбачених законом.
Позивач, подаючи заяву від 07.02.2025, просив перевести його на пенсію за Законом №889-VІІІ (тобто, із застосуванням умов, визначених у пунктах 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначеної у наданих довідках.
Частиною третьою статті 45 Закону України № 1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Таким чином, позивач, реалізуючи своє право на вибір пенсійних виплат та звернувшись до органу Пенсійного органу із заявою від 07.02.2025 про призначення пенсії за іншим законом, а саме пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ, має право на таку пенсії з дати звернення з 07.02.2025.
Надаючи оцінку вимогам позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області, то суд зазначає наступне.
Відповідно до чинної редакції статті 37 Закону №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої сплачено страхові внески - якщо перед зверненням за пенсією особа працювала, або у тому ж відсотковому розмірі від заробітної плати працюючого державного службовця - якщо на час звернення за пенсією особа не є державним службовцем.
Суд відразу зауважує, враховуючи мотиви оскаржуваного рішення, що у спірному випадку не йде мова про перерахунок пенсії на підставі нової довідки у зв'язку із збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців, а позивач, надавши довідки від 23.12.2024 висловив бажання на встановлення йому пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, вказаної у довідках (на час звернення позивач не є державним службовцем).
При вирішенні спору суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, відповідно до якої оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб.
Згідно з пунктом 5 Порядку №622 (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою від 07.02.2025) довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Разом із заявою про переведення на пенсію державного службовця позивач, яка на час звернення не займала посаду державної служби, подав видані за останнім місцем роботи Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області довідки від 23.12.2024 №524/10-01-27 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за формою, визначеною додатком 4 до Порядку №622, та від 23.12.2024 №525/10-01-27 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за формою, визначеною додатком 6 до Порядку №622. На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; довідки видані на підставі особових рахунків.
Суд зазначає, що такі довідки є джерелом інформації для обчислення згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ розміру пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, розрахунок якої є невід'ємною частиною прийняття рішення органом Пенсійного фонду при її призначенні.
Отже, враховуючи, що позивач на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» не перебував на державній службі, то з урахуванням положень статті 37 Закону № 3723-ХІІ, розмір пенсії позивача підлягає обчисленню з урахуванням довідок від 23.12.2024 року №524/10-01-27 та №525/10-01-27, наданих позивачем разом з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Наведені висновки щодо врахування довідок про складові заробітної плати при призначенні пенсії державного службовця відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21, від 09.04.2024 у справі № 560/9407/22, від 28.01.2025 у справі № 560/2123/24.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивачеві не може бути здійснено перерахунок пенсії, оскільки позивачу первинно була призначена пенсія держслужбовця, а чинне законодавство не передбачає перерахунок таких пенсій.
Проте, колегія суддів вважає такі доводи помилковими, оскільки не можливо вважати те що позивач вже отримував пенсію згідно Закону України «Про державну службу», так як судом встановлено, що на той час, позивач не мав пенсійного віку передбаченого Законом України «Про державну службу» - тобто 62 роки для отримання пенсії за віком. Лише в 2020 році позивачеві виповнилося 62 роки.
Позивачу було призначено пенсію за віком з 2018 року, і відповідно виплата такої пенсії здійснювалась в розмірі, розрахованому згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не по Закону України "Про державну службу". Тобто, виплата пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" позивачу не проводилася.
Варто зауважити, що призначення попередньому пенсії по інвалідності не має жодного відношення до пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.
Відповідно звернення у лютому 2025 року до відповідача про встановлення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII є першим зверненням (призначенням), а тому, як наголошує позивач, мають братися до уваги нові довідки, які і були подані позивачем до відповідача.
Посилання відповідачів на те, що позивач отримував пенсію згідно Закону України «Про державну службу» колегія суддів вважає помилковим, так як пенсія по інвалідності і пенсія за віком це зовсім різні категорії. Крім того, позивач має право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII із врахуванням статті 37 Закону № 3723-XII, а тому переведення позивача на пенсію державного службовця буде відповідати змісту частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, так як переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання відповідної заяви.
Оскільки позивач із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII звернувся до пенсійного органу 07.02.2025 року, нарахування та виплата такої пенсії повинне проводитись саме з дня звернення з відповідною заявою із врахуванням вже сплачених сум пенсійних виплат.
Підсумовуючи викладене, оскільки рішенням ГУ ПФУ в Тернопільський області позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії (за наявності умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №905090806355 від 14.02.2025 про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 07.02.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII в розмірі 60 % суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках про складові заробітної плати №524/10-01-27 від 23.12.2024 та №525/10-01-27 від 23.12.2024 року, які видані Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.