16.10.2025 Справа №607/25644/24 Провадження №2/607/1002/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Дзюбана Р.М., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача Парубія І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Дзюбана Романа Михайловича до ОСОБА_2 , третя особа Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дзюбан Р.М. звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення відповідача батьківських прав відносно позивача - неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивовано тим, що позивач є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідачка належним чином не виконує покладені на неї батьківські обов'язки, а саме не надає уваги та підтримки, якої потребує підліток, спілкування нестабільне та конфліктне, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу, не сприяє духовному розвитку, що проявляється у відсутності підтримки та впливу на розвиток творчих здібностей та уподобань. До грудня 2015 року позивач проживала з матір'ю, після цього з батьком. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26.03.2019 у справі №607/426/16 визначено місце проживання позивача разом з батьком. За час проживання з відповідачем позивач зазнавала психологічного насильства, а саме відповідач виганяла її босою на коридор, сварила, забороняла зустрічі з батьком, принижувала, ображала через її зовнішній вигляд. Позивач перебуває на повному матеріальному утриманні батька, а відповідач в свою чергу, окрім обов'язкової суми стягнення аліментів в розмірі 1500 грн., іншої допомоги не надає.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюка В.М. від 02.12.2024 відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що твердження позовної заяви є надуманими та перебільшеними. Вони з дочкою завжди добре ладнали. Вона зустрічала її з школи, приносила до школи подарунки та смаколики. Вона систематично спілкується з класним керівником дочки та іншими вчителями, цікавиться успіхами дитини у навчанні. Вони разом відвідували піцерію, обирали одяг чи інші речі, які хотіла ОСОБА_4 . Все що дитина хотіла, вона все їй купляла. Також вони неодноразово проводили час разом у дома або гуляли. Відповідач вважає, що вона є хорошою мамою, від доньки не відмовилась, а навпаки дуже любить її і цінує. На думку відповідача, батько спонукав дочку подати цей позов. Жодних передбачених законом підстав позбавляти відповідача батьківських прав немає.
У відповіді на відзив представник позивача адвокат Дзюбан Р.М. зазначає, що позивач не погоджується з доводами відповідача і вважає, що остання надала неправдиву інформацію. Жодне з нею описаного не відповідає дійсності. З п'ятого класу відповідач зовсім не цікавиться життям позивача, не виявляє будь-якого інтересу, не займається її вихованням, не цікавиться її здоров'ям та ухиляється від її матеріального забезпечення.
У запереченні відповідач вказує на те, що донька перебуває під впливом батька і тому сама відсторонилася від матері. У неї з батьком позивача тривалий час відбуваються судові спори стосовно їх взаємовідносин та щодо дитини. Батько дитини робив усе можливе, щоб обмежити їх спілкування з дочкою.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 справу передано для розгляду судді Стельмащуку П.Я., у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_5 з посади.
Ухвалою судді від 01.04.2025 справу прийнято до провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.
Протокольною ухвалою суду від 15.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні 09.10.2025 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні 09.10.2025 щодо задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві та запереченні.
Представник третьої особи Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними матеріалами справи.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 11.00 год. 16.10.2025, в яке учасники справи не з'явились.
Дослідивши докази по справі, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 31.03.2009.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.04.2015 у справі № 607/2372/15-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Відповідно до постанови Тернопільського апеляційного суду від 26.03.2019 у справі № 607/425/16, визначено місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .
Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.06.2019 у справі № 607/11531/19 з ОСОБА_2 на Користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.05.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до листа Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області № 1019 від 22.01.2025, на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист № 607/11531/19 від 05.06.2019. заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.10.2025 відсутня. За період з 10.07.2019 по 01.01.2025 згідно обліку депозитних сум сплачено аліментів на суму 117005,61 грн.
13.11.2024 ОСББ «15 Квітня 1» видало довідку № 11-05 про те, що ОСОБА_3 разом з донькою ОСОБА_1 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою № 15 виданою 20.11.2024 ГО «Федерація кікбоксингу Тернопільщини», батько ОСОБА_3 привів дочку ОСОБА_1 в спортивний клуб 14.03.2022. Батько цікавиться успіхами доньки у тренуванні, підтримує її у спорті та присутній на змаганнях. Батько приводить та забирає ОСОБА_4 з тренувань, проводжає та зустрічає при виїзді на змагання.
01.09.2022 ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , уклав договір про навчання в мистецькій школі з Тернопільським ліцеєм №21- спеціалізованою мистецькою школою імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради.
Відповідно до листа №01.1.01/1428 від 19.11.2024 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ТМР повідомило, що дитина ОСОБА_1 перебуває на обліку в лікаря - педіатра КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ТМР. Декларація про вибір лікаря підписана батьком дитини ОСОБА_3 . У випадку захворювання та на профілактичні огляди дитина приходить в супроводі батька.
Згідно з листом Тернопільського ліцею №21 - спеціалізованої мистецької школи імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради №02/12-270 від 26.11.2024, учениця 10-Б класу ОСОБА_1 здобуває мистецьку освіту. Навчається на образотворчому відділі. За мистецькі послуги оплату здійснює батько дитини, купує необхідне приладдя. Зі слів дівчинки кошти на харчування дає батько. Батьківські збори на постійній основі відвідує батько та бабуся ОСОБА_8 . Мати з квітня 2024 року почала активніше цікавитись успіхами дитини, періодично відвідує ліцей, спілкується з класним керівником, при розмові виявляє радість за досягнення доньки.
Схожі відомості вказані й у характеристиці ОСОБА_1 виданій Тернопільським ліцеєм №21 - спеціалізованою мистецькою школою імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради.
Згідно з платіжними інструкціями ОСОБА_3 здійснив оплату навчання ОСОБА_1 в Тернопільському ліцеї №21 - спеціалізованої мистецької школи імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради за періоди січень-травень 2024 року, березень-травень 2023 року, січень-лютий 2023 року, вересень-жовтень 2023 року, листопад 2023 року, на загальну суму 5200 грн.
09.01.2024 ОСОБА_3 сплатив 9600 грн. за набір для проведення аденотомії ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними платіжною інструкцією та накладною.
Згідно з військово-обліковим документом ОСОБА_3 , сформованим у додатку «Резерв+», останній перебуває на обліку, як військовозобов'язаний, тип відстрочки - бронювання, відстрочка до 13.02.2026.
Відповідно до листа «Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №1» Тернопільської міської ради № 205 від 25.11.2024, ОСОБА_1 займалася в абонементній групі відділення плавання з 01.09.2023 по 31.05.2024. На даний час ОСОБА_4 не є ученицею школи. Успіхами в навчально-тренувальному процесі та відвідуванням занять з плавання ОСОБА_4 цікавився її батько, який систематично зустрічав її після тренування. Оплату за навчання ОСОБА_4 в школі здійснювала ОСОБА_9 .
До відзиву на позов відповідачем долучено квитанції про сплату аліментів в середньому розмірі 1500 грн. щомісяця. Цю обставину, а також те, що заборгованості по сплаті аліментів немає, в судовому засіданні також визнала позивач.
Згідно із висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №372 від 19.03.2025, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 .
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до ч. 1 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ч. 1 статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пунктів 2, 3 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/чи жорстоке поводження з дитиною можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками чи жорстокого поводження з дитиною.
Згідно із статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.
Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитись не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно та всебічно дослідивши усі надані сторонами докази, суд дійшов висновку про не доведеність позивачем обставин, які відповідно до ч. 1 статті 164 СК України можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, у тому числі ухилення від виконання відповідачем своїх обов'язків по вихованню дитини.
За рішенням суду позивач проживає з батьком, тому в силу цієї обставини, очевидним є те, що у відповідача менші можливості, ніж у батька здійснювати виховання дитини. Також, на виконання рішення суду, відповідач сплачує аліменти, тобто на визначеному судом рівні здійснює матеріальне утримання позивача.
Відповідач намагається цікавитись життям дитини, в тому числі і її навчанням у школі. Намагається налагодити спілкування з дочкою, проте остання такого бажання немає. В судовому засіданні позивач визнала, що «заблокувала» відповідача у телефоні та не хоче спілкуватись із нею, будь-яких зустрічей із відповідачем уникає, батьки між собою контактів не підтримують, що на думку суду ставить під обґрунтований сумнів саму можливість належного виконання відповідачем своїх обов'язків по вихованню дитини.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати позивача покладаються на неї ж та їй не відшкодовуються, в частині судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, так як від сплати судового збору при зверненні до суду позивач була звільнена на підставі п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження: бульвар Т. Шевченка, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 43459222.
Повний текст рішення складено 23.10.2025.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук