20 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9557/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Карсад І» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
08 липня 2025 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області в якій просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 09.04.2025 №00043460705.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним та протиправним. Вказує на відсутність у наказі на проведення перевірки підстав її проведення на підставі пункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, тобто проведена відповідачем перевірка позивача була безпідставною. Крім того вказує на відсутність будь-якого податкового порушення, оскільки фіскальний чек не було видано через відсутність надання послуги зі зберігання авто, а у ПП «КАРСАД І» відповідно до положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не виникло обов'язку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04 серпня 2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову, просив у його задоволенні відмовити. Вказує на те, що обсяг інформації, зазначеної у наказі про проведення перевірки відповідає нормам чинного законодавства, а саме пункту 81.1 статті 81 ПК України. Звертає увагу, що під час проведення фактичної перевірки ПП «Карсад 1» за місцем фактичного провадження діяльності, встановлено, що суб'єкт господарювання не забезпечив проведення розрахункових операцій через РРО на повну суму покупок на загальну суму - 13 380,00 грн. (згідно даних опису грошових коштів у порівнянні з даними Х-звіту, фіскальний номер РРО - 3001038180), у тому числі з урахуванням контрольно-розрахункової операції при реалізації послуги стоянки (авто) за місяць на суму - 1000,00 грн., чим порушено постанову Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 р. №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 заперечення Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи № 440/9557/25 за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
Позивач надав до суду відповідь на відзив в якому повністю підтримував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Приватне підприємство "КАРСАД І" (код за ЄДРПОУ 36422178), основний вид діяльності - діяльність приватних охоронних служб. Платник єдиного податку 3 групи з 01.08.2023 за ставкою 5%. Середньооблікова чисельність працюючих згідно поданої звітності 5 осіб.
ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до підпункт 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2 (наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи), пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) наказ ГУ ДПС у Полтавській області від 04 березня 2025 р. № 765-П «Про проведення фактичної перевірки», направлень від 04.03.2025 № 1341, 1342, 1343, 1344, працівниками
Головного управління ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці - автостоянка, за адресою: м. Полтава, вул. Київське Шосе, 70А, де здійснює торгівельну діяльність ПП «КАРСАД І».
За результатами перевірки було складено Акт (довідку) фактичної перевірки № 3362/16/31/РРО/36422178 від 13.03.2025, про результати перевірки господарської одиниці автостоянки, що розташована за адресою м. Полтава вул. Київське Шосе, 70А, суб'єкта господарської діяльності ПП «КАРСАД І» (КОД ЄДРПОУ 36422178), адреса державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності - Полтавський район, село Щербані, вулиця Світла, будинок 1А, зареєстрованого в органі ДПС у Полтавській області, тел. 0980928333.
У розділі 3 Акту «Висновок перевірки» вказано, що перевіркою встановлено наступні порушення:
- пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговий повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)».
Також, Головним управлінням ДПС у Полтавській області було складено Акт № 196/16-31-07-05-02 від 13.03.2025 про те, що після ознайомлення з актом фактичної перевірки бланк № 006652 від 13.03.2025, платник податків та/або посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, що проводить розрахункові операції) директор ПП «КАРСАД І» (КОД ЄДРПОУ 36422178), ОСОБА_1 відмовився від підписання (ознайомлення) з актом
фактичної перевірки.
За наслідками проведення перевірки, на підставі Акта (довідки) фактичної перевірки № 3362/16/31/РРО/36422178 від 13.03.2025 Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2025 № 00043460705, яким за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у розмірі 250,00 грн. (двісті п'ятдесят гривень 00 копійок
Не погодившись з оскаржуваним рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Особливості проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Як слідує з матеріалів справи ГУ ДПС у Полтавській області було видано наказ №766 від 04.03.2025 на проведення фактичної перевірки з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2 (наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи), пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України.
Позивач висновує у своїй позовній заяві щодо безпідставності проведення перевірки контролюючим органом, результати якої оформлені актом від 13.03.2025 №3341/16/21/РРО/36422178, оскільки в наказі про призначення проведення фактичної перевірки від 04.03.2025 №766 не було вказано точний перелік підстав для її проведення, щодо цього суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно листа ДФС України від 27.05.2016 № 18408/7/99-99-14-05-01 - 17 «Про надсилання критеріїв відбору, суб'єкт господарювання підпадає під критерій 2.1 середнього ступеня ризику, а саме: сума виторгів господарського об'єкта є суттєво меншою порівняно з сумою виторгів інших господарських об'єктів суб'єктів господарювання, які працюють на одній території, займаються однаковим видом діяльності і мають однакові умови для отримання доходу.
Контролюючим органом проведено аналіз інформації про обсяги розрахункових операцій позивача та встановлено, що частка безготівкових розрахунків складає 0% від загальної суми, що може свідчити про порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 р. №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги).
Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17 вказав, що наявність доповідної (службової) записки з викладенням інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС України, може розглядатись як передбачена пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України підстава для прийняття наказу та, відповідно, проведення фактичної перевірки. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25.07.2023 у справі № 815/4434/17.
У постанові від 25.07.2023 у справі № 815/4434/17 колегія суддів Верховного Суду відхилила як необґрунтовані доводи платника про протиправність оскаржуваного наказу та наявність підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав незаконності наказу з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій, що: оскаржуваний наказ про призначення фактичної перевірки платника видано на підставі положень пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України; призначення спірної перевірки здійснено за наслідком отримання листа ДФС України, яким доручено здійснити фактичні перевірки суб'єктів господарювання, які у 2016 році показали нереально низькі виторги, із зазначенням відповідних осіб у додатку, зокрема позивача; своєчасне отримання позивачем оскаржуваного наказу та направлення на проведення спірної перевірки та допущення працівників контролюючого органу до проведення такої перевірки.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України (зокрема, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України). Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23 сформульовано правові висновки, відповідно до яких оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постановах від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23.
Аналізуючи наведені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що наказ контролюючого органу від 04.03.2025 №766 про проведення фактичної перевірки прийнято з дотриманням вимог податкового законодавства, у межах повноважень та в установленому законом порядку. Із змісту зазначеного наказу вбачається, що він містить усі передбачені Податковим кодексом України реквізити, зокрема: найменування суб'єкта господарювання, вид перевірки, дату її початку, мету проведення, а також визначені підстави в обсязі, що відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Як слідує з акту перевірки № 3362/16/31/РРО/36422178 від 13.03.2025, а саме у розділі 3 Акту «Висновок перевірки» вказано, що перевіркою встановлено наступні порушення:
- пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговий повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)»..
Так під час проведення фактичної перевірки ПП «Карсад 1» за місцем фактичного провадження діяльності, встановлено, що суб'єкт господарювання не забезпечив проведення розрахункових через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) при наданні послуги автостоянки тривалістю 5 діб на загальну суму 250,00 грн. (згідно даних опису грошових коштів у порівнянні з даними Х-звіту, фіскальний номер РРО - 3001116083), чим порушено постанову Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 р. №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги).
Згідно з абз. 6 ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
З огляду на об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта, суб'єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а саме за відсутності відповідних розрахункових документів.
За першу з таких операцій потрібно застосують штраф як за перше порушення, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі).
Приписами вказаних норм встановлено відповідальність, зокрема за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (відсутність відповідних розрахункових документів), при цьому розмір фінансової санкції за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Тому кожне конкретне правопорушення, встановлене п. 1 ст. 17 Закону № 265, є закінченими з моменту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а саме за відсутності відповідних розрахункових документів.
Як наслідок, за першу з таких операцій потрібно застосують штраф як за перше порушення, а за кожну наступну як за повторне (у підвищеному розмірі).
Тобто кожен встановлений контролюючим органом факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи є окремим правопорушенням. Водночас кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 640/4426/19
Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну (абзац дев'ятнадцятий статті 2 Закону № 265).
Відповідно до статті 8 Закону № 265 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У силу пунктів 1 статті 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Отже, суб'єктом господарювання в даному випадку було порушено вимоги статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведено розрахункову операцію на повну суму надання послуги.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23, від 19.02.2025 у справі № 280/2619/24, від 21.02.2025 у справі № 280/2615/24, від 27.03.2025 у справі № 560/15692/23 пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №2 65/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95- ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
Так, під час проведення фактичної перевірки ПП «Карсад 1» за місцем фактичного провадження діяльності, встановлено, що суб'єкт господарювання не забезпечив проведення розрахункових через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) при наданні послуги автостоянки тривалістю 5 діб на загальну суму 250,00 грн. (згідно даних опису грошових коштів у порівнянні з даними Х-звіту, фіскальний номер РРО - 3001116083), чим порушено постанову Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 р. №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги).
Згідно з абз. 6 ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
З огляду на об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта, суб'єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а саме за відсутності відповідних розрахункових документів.
За першу з таких операцій застосують штраф як за перше порушення, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі).
Приписами вказаних норм встановлено відповідальність, зокрема за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій(відсутність відповідних розрахункових документів), при цьому розмір фінансової санкції за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Тому кожне конкретне правопорушення, встановлене п. 1 ст. 17 Закону № 265, є закінченими з моменту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а саме за відсутності відповідних розрахункових документів. Як наслідок, за першу з таких операцій потрібно застосують штраф як за перше порушення, а за кожну наступну як за повторне (у підвищеному розмірі).
Тобто кожен встановлений контролюючим органом факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи є окремим правопорушенням. Водночас кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 640/4426/19.
Відповідно, аналізуючи вищевикладене, всі наявні в справі докази та обставини справи, суд від приходить до висновку про правомірність прийнятого ГУ ДПС у Полтавській області податкового повідомлення-рішення 09.04.2025 № 00043480705, яким до позивача застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 20070,00 грн.
Відтак суд висновує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства “Карсад І» (вул. Світла, буд. 1 А, село Щербані, Полтавський район, Полтавська область, 38750, код ЄДРПОУ 36422178) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4,м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко