07 жовтня 2025 рокусправа № 380/2901/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Чаплик І.Д.,
секретар судового засідання Шмигельська А.І.,
за участю:
представника позивача Яцук Г.М.,
представника відповідача Качмарик Г.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2024 № 00508070901 в сумі 922 200 грн. (дев'ятсот двадцять дві тисячі двісті гривень); податкове повідомлення-рішення від 25.11.2024 № 00508050901 в сумі 461 100,00 грн (чотириста шістдесят одна тисяча сто гривень); податкове повідомлення-рішення від 25.11.2024 № 00508030901 в сумі 461 100,00 грн (чотириста шістдесят одна тисяча сто гривень).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за результатами фактичної перевірки в належному позивачу приіщенні, яка проведена з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки в наказі контролюючого органу про проведення перевірки жодним чином не обґрунтовано, що саме зумовило необхідність проведення фактичної перевірки в позивача, наявність якої саме інформації стало приводом до її проведення, не надано інформації щодо отриманої в установленому порядку порушення саме щодо позивача, оскільки на момент перевірки досудове розслідування не закінчено, вину осіб не встановлено. Зазначає, що у додатках акту перевірки міститься посилання на висновок експерта, який позивачу не надано, чим позбавлено можливості обгрунтувати правомірність визначення податкових зобов'язань. Отже, на думку позивача, були відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки.
По суті зафіксованих актом фактичної перевірки порушень щодо зберігання на складі тютюну без марок акцизного податку та без графічних зображень вказує, що доказів виявлення саме під час проведення фактичної перевірки на складі позивача факту зберігання саме позивачем вказаних вище тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах без марок акцизного податку не надано. Підставою для нарахування фінансової санкції стали матеріали незавершеного досудового розслідування, яке проводиться щодо невстановленої особи, яка за адресою: АДРЕСА_2 орендувала приміщення складу, про що позивачем зазначено в поясненнях від 31.10.2024, щодо вказаної особи позивачем надавалися пояснення і в межах кримінального провадження. Також, в межах кримінального провадження позивача попереджено про обов'язок не розголошувати відомостей досудового розслідування та про кримінальну відповідальність за незаконне розголошення відомостей відповідно до ст. 222 КПК України. Зазначає, що ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами ФОП Дарнобит отримані 09.09.2024, а обшук проведено 07.06.2023 (у кримінальному провадженні № 72024141000000010 від 30.04.2024) за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що за змістом акта перевірки відповідач фактично не встановив жодного порушення позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання позивачем при здійсненні роздрібної торгівлі тютюновими виробами, не встановив наявність у місці здійснення позивачем господарської діяльності, у якому було проведено відповідну фактичну перевірку, фальсифікованих тютюнових виробів чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, Вказує, що докази причетності позивача, як особи, яка організувала зберігання з метою збуту підакцизних товарів відсутні, висновки акту базуються лише на припущеннях відповідача.
Щодо встановленого порушення в частині зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання алкогольних напоїв, які внесені до Єдиного реєстру місць зберігання, то вважає, що у позивача відсутня підстава вносити таке місце зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, оскільки як на момент проведення перевірки, так і на момент проведення обшуку у ФОП ОСОБА_1 були наявні ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за адресою АДРЕСА_2 .
По суті зафіксованих актом фактичної перевірки порушень щодо не забезпечення обліку товарних запасів за місцем їх зберігання/реалізації зазначає, що факту реалізації вказаного товару перевіркою не зафіксовано, а тому санкції до позивача застосовано неправомірно. Сам собою факт відсутності накладних на товар не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (надалі Закон №265/95-ВР), настає після реалізації необлікованих товарів. Вважає, що норма ст. 20 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не за їх наявність за місцем реалізації. При цьому акти перевірки повинні містити посилання на факт реалізації позивачем саме необлікованих товарів.
Ухвалою суду від 19.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову та призначено підготовче засідання на 19.03.2025.
05.03.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що підставою для призначення фактичної перевірки у наказі від 24.10.2024 № 5698-пп «Про проведення фактичної перевірки» було визначено п.п.80.2.5, п.п. 80.2.7 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та вказано таку фактичну підставу як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, а тому вважає, що перевірка проведена відповідно до вимог ст. 16 Закону № 481/95-ВР та ст. 72 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі також Закон № 3817-ІХ).
Відповідач спростовує доводи позивача щодо відсутності правових підстав для проведення перевірки, адже з огляду на приписи ст. 81 ПК України встановлення платником податків факту неналежного оформлення наказу (у тому числі, й щодо підстав такої перевірки), є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Відповідач звертає увагу на те, що допуск представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки відбувся, оскільки направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки було вручено ФОП ОСОБА_1 , 31.12.2024 о 9 год. 40 хв., що підтверджується її власноручним підписом у направленнях на перевірку, а також пред'явлено відповідні службові посвідчення, що додатково свідчить про правомірність призначення і проведення такої фактичної перевірки.
По суті встановлених порушень наголошує, що перевіркою встановлено порушення вимог ч. 7 ч. 9 ст. 65 Закону № 3817-ІХ щодо зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку, п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР щодо не забезпечення обліку товарних запасів за місцем їх зберігання/реалізації та ч.1 ст.17, ч. 1 ст. 39 Закону № 3817-ІХ в частині зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання алкогольних напоїв, які внесені до Єдиного реєстру місць зберігання. Вказує, що на момент обшуку 07.06.2023 у ФОП ОСОБА_2 на приміщення складу була відсутня ліцензія на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та не представлено довідку про внесення місця збеігання до ЄДР, чим порушено вимоги ст. 15 Закону № 481/95-ВР та ч.1 ст. 17, ч. 1 ст. 39 Закону 3817 -IX. Щодо неведення обліку товарів зауважує, що до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення. Отже, нормативними актами визначений обов'язок ФОП надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Однак, станом на початок проведення фактичної перевірки позивачем не надано документів, які б підтверджували облік та походження товарів, які перебувають у позивача на зберіганні/реалізації.
Отже, на думку відповідача, висновки ГУ ДПС у Львівській області про порушення позивачем ч. 7 ч. 9 ст. 65, ч.1 ст.17, ч. 1 ст. 39 Закону № 3817-ІХ та п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР є обґрунтованими, оскільки докази і обґрунтування, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують висновки акта перевірки та не підтверджують неправомірність прийнятих оскаржуваних рішень.
19.03.2025 підготовче засідання відкладено до 16.04.2025 за клопотанням представників позивача та відповідача, а в подальшому до 14.05.2025 за клопотанням представника позивача для надання можливості подати додаткові докази по справі.
12.05.2025 на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про долучення доказів, а саме вироку від 05.05.2025 у справі № 448/464/25 провадження №1-кп/448/121/25 Мостиського районного суду Львівської області, яким затверджено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 72024141000000010 від 30.04.2024 укладену 28.03.2025 та встановлено факти, які мають преюдиційне значення для даної справи.
14.05.2025 підготовче засідання відкладено до 11.06.2025 за клопотанням позивача в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.
11.06.2025 представник позивача подала клопотання про витребування доказів, а саме відповідно до ст. 80 КАС України витребувати додатковий доказ по справі 380/2901/25 у Мостиського районного суду Львівської області вирок від 05.05.2025 у справі № 448/464/25 провадження №1 кп/448/121/25 кримінальнальне провадження № 72024141000000010, що набрав законної сили.
Ухвалою від 11.06.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів та витребував у Мостиського районного суду Львівської області (81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Михайла Грушевського, 1/9) копію вироку суду від 05.05.2025 у справі №448/464/25 (кримінальне провадження №72024141000000010 від 30.04.2024), в зв'язку з чим підготовче засідання відкладено до 25.06.2025.
23.06.2025 на адресу суду від Мостиського районного суду Львівської області надійшли витребувані судом документи, а саме копія вироку суду від 05.05.2025 у справі №448/464/25 (кримінальне провадження №72024141000000010 від 30.04.2024).
Протокольною ухвалою від 25.06.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 16.07.2025.
16.07.2025 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких представник вказує, що лист Територіального управління БЕБ у Львівській області №38384/5, як підстава для перевірки датований 25.10.2024, тоді як сам наказ про проведення перевірки прийнято 24.10.2024, тобто за відсутності підстав для перевірки на момент його прийняття. Таким чином, наказ про проведення перевірки в розумінні підпункту пп.80.2.2, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України прийнятий з порушенням, оскільки відсутня інформація, яка дає підстави для прийняття рішення для проведення фактичної перевірки, а отже є самостійною підставою для визнання перевірки неправомірною та скасування спірних рішень. По суті зафіксованих порушень зазначає, що позивач жодним чином не може нести відповідальність за вилучений у 2023 році товар за його маркування чи незаконну реалізацію, оскільки на момент проведення обшуку на вилучення саме ФОП ОСОБА_3 , здійснював підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується повідомленням форми №20-ОПП від 25.05.2021, ліцензією на право здійснення торгівлі алкогольними напоями термін дії від 24.06.2022 до 24.06.2023 та додатком до ліцензії про електронно-касовий апарат, ліцензією на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами термін дії з 24.06.2022 до 24.06.2023 та додатком до ліцензії про електронно-касовий апарат. У вказаних ліцензіях чітко вказано, що право роздрібної торгівлі здійснював саме ФОП ОСОБА_3 . Окрім цього, за змістом вироку Мостиського районного суду Львівської області від 05.05.2025 провадження №1-кп/448/121/25 за матеріалами кримінального провадження № 72024141000000010 встановлено, що не позивач, а інша особа ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на отримання неконтрольованого державою прибутку, порушуючи законодавство України про обіг підакцизних товарів в кінці травня 2023 року незаконно придбав з метою збуту та до 07.06.2023 зберігав з цією метою незаконно виготовлені підакцизні товари. Також покликається на відсутність доказів про встановлення ринкової вартості вилученої тютюнової продукції.
В судовому засіданні 16.07.2025 суд ухвалив оголосити перерву до 10 вересня 2025 року для подання додаткових документів представником позивача та відповідача.
10.09.2025 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача, в яких просила долучити до матеріалів справи копії документів, які підтверджують право спільної сумісної власності подружжя на майно відповідно до вимог Сімейного кодексу, зокрема копію свідоцтва про шлюб, копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_2 . В підтвердження того, що на момент проведення обшуку (07.06.2023) ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування 2 група 20 відсотків. 07.06.2023 ФОП ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність в АДРЕСА_2 , що пов'язана з торгівлею підакцизними товарами у приміщенні, що є спільною сумісною власністю подружжя представник також надала витяг з реєстру щодо реєстрації РРО ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), витяг з реєстру про реєстрацію РРО ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), Витяг з реєстру платників єдиного податку, копії декларацій.
В судовому засіданні 10.09.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи до 18 вересня 2025 року для надання можливості представнику відповідача ознайомитися з поданими доказами та подати пояснення.
12.09.2025 представник відповідача подала клопотання про долучення доказів, а саме листа Територіального управління БЕБ у Львівській області від 23.10.2024 № 38984/25; - листа-відповіді ГУ ДПС у Львівській області на лист ТУ БЕБ у Львівській області; реєстраційні дані щодо ФОП ОСОБА_1 (статус платника, форма оподаткування, відкриті рахунки, відомості щодо об'єктів оподатквання (20-ОПП). Поряд з цим звертає увагу про допущену помилку, як в акті фактичної перевірки, так і відзиві на позовну заяву при посиланні на лист ТУ БЕБ у Львівській області від 23.10.2024 № 38984/25. Так, правильно має бути “лист ТУ БЕБ у Львівській області від 23.10.2024 № 38984/25», а не “від 25.10.2024».
18.09.2025 судове засідання відкладено до 30.09.2025 за клопотанням представника позивача у зв'язку з неможливістю забезпечити явку у судове засідання через хворобу, а 30.09.2025 розгляд справи відкладено на 07 жовтня 2025 року у зв'язку з технічною несправністю підсистеми відеоконференцзв'язку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Суд, заслухавши думку представників сторін з їх участю на засіданні, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 11.06.1998, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24020170000000393.
Видами діяльності позивача за КВЕД є:
47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний);
68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;
Адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
24.10.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято наказ № 5698-пп «Про проведення фактичної перевірки» (далі також Наказ №5698-пп), за змістом якого, з метою посилення контролю за виробництвом та обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами на підставі статтей 20, 61, 62, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із змінами та доповненнями, далі також -ПК України), статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» від 18.06.2024 № 3817 -IX наказано провести фактичні перевірки з 24.10.2024 по 01.11.2024 суб'єктів господарювання згідно з додатком 1 щодо дотримання вимог ПК України, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, Закону № 481/95-ВР, Закону №265/95-ВР, Закону № 3817 -IX та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво, зберігання та обіг алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Відповідно до додатку №1 до наказу №5698-пп в переліку суб'єктів господарювання/об'єкту торгівлі, які підлягають перевірці вказано ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).
Відповідно до вищевказаного наказу від 24.10.2024 № 5698-пп «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 24.10.2024 №№ 12121, 12122 Головним управлінням ДПС у Львівській області проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину та складу, що розташований на адресою: АДРЕСА_2 , де фактично здійснює господарську діяльність суб'єкт господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 04.11.2024 № 46498/13-01-09-01/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки від 04.11.2024 №46498), яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.226.5, п. 226.9 ПК України та абзацу 3 ч.4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, а саме: під час проведення 07.06.2023 обшуку (у кримінальному провадженні № 72024141000000010 від 30.04.2024) за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на складі знаходились на зберіганні кальянний тютюн торгової марки «Alfakher» в кількості 29 ящиків, у кожному з яких по 12 блоків, у блоці 10 пачок без марок акцизного податку та без графічних зображень; вимог п. 12 ст .3 Закону № 265/95 - ВР, оскільки під час перевірки станом на 31.10.2024 прихідні документи на кальянний тютюн торгової марки “Alfakher» в кількості 3480 пачок (50 грам) не представлено (згідно декларування тютюну для кальяну вагою 50 гр. задекларовано МРЦ 132,50 грн.), тим самим не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а також вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР та ч.1 ст. 17, ч. 1 ст. 39 Закону 3817 -IX, оскільки на момент обшуку 07.06.2023 у ФОП Дарнобит за вищевказаною адресою, на приміщення складу була відсутня ліцензія на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та не представлено довідку про внесення місця зберігання до ЄДР.
На підставі Акта перевірки від 04.11.2024 №46498 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято:
податкове повідомлення - рішення від 25.11.2024 № 00508070901, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, п. 11 ч.2 ст. 73 Закону № 3817-ІХ, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку зовнішньоекономічної діяльності в сумі 922 200 грн. (дев'ятсот двадцять дві тисячі двісті гривень);
податкове повідомлення-рішення від 25.11.2024 № 00508050901, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, ст. 20 Закону №265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та /або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 461 100,00 грн (чотириста шістдесят одна тисяча сто гривень);
податкове повідомлення-рішення від 25.11.2024 № 00508030901, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та п. 35 ч.2 ст. 73 Закону № 3817-ІХ, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та /або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 461100,00 грн. (чотириста шістдесят одна тисяча сто гривень).
Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірними рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Судом також з'ясовано, що на підставі встановлених під час обшуку фактів, постановою від 16.04.2024 за підписом старшого детектива Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) у кримінальному провадженні № 42020000000001290 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 201, ч.1 ст. 204, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364 КК України була призначена товарознавча експертиза, виконання якої було скеровано у Львівський НДІСЕ МЮ України разом із додатком до неї, а саме: пакет № 1, в середині якого знаходились 2 блоки (20 пачок) із кальянним тютюном торгової марки “Alfakher», без марок акцизного податку. Даним висновком встановлено, що за своїми характеристиками наданий на дослідження кальянний тютюн торгової марки “Alfakher», без марок акцизного податку, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, відповідає характеристикам товарної позиції: 2403 “тютюн для куріння, з вмістом або без вмісту замінників тютюну у будь-якій пропорції» товарної підкатегорії: 2403 11 00 00 “тютюн для кальяна, зазначений в примітці 1 до цієї групи».
Окрім цього, вироком Мостиського районного суду Львівської області від 05.05.2025 провадження №1-кп/448/121/25 за матеріалами кримінального провадження № 72024141000000010 встановлено, що ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на отримання неконтрольованого державою прибутку, порушуючи законодавством України про обіг підакцизних товарів в кінці травня 2023 року через мережу Інтернет на невстановлених досудовим розслідуванням ресурсах та у невстановлених слідством осіб незаконно придбав 29 ящиків (3480 пачок) незаконно виготовленого тютюну для кальянів без марок акцизного податку встановленого зразка, які до 07.06.2023 зберігав за адресою: АДРЕСА_2 з метою подальшого збуту місцевим мешканцям. Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1. ст. 204 КК України, як незаконне придбання з метою збуту та зберігання з цією метою незаконно виготовлених підакцизних товарів-тютюну для кальянів. Суд ухвалив затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 72024141000000010 від 30.04.2024. Даний вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили.
При вирішенні спору суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України).
Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19.1 статті 19 ПК України, контролюючі органи, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі -Закон № 481/95-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до частини 1 та абзацу 1 частини 2 статті 17 Закону №481/95-BP за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртомсирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
За порушення норм Закону №481/95-BP до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790, затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Порядок №790).
Відповідно до пункту 5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних. податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі також Закон №265/95-ВР).
Як передбачено частиною першою статті 15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.
Так, згідно із положеннями пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки вказано підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, керуючись статтею 20, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, а також статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817 -IX.
За приписами пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п. 80.2.2).
Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки.
Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Так, у відповідності до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, для проведення перевірки надаються копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Застосовуючи положення пункту 81.1 статті 81 ПК України, Верховний Суд, у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 зазначив, що аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником. Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Такий наказ не можна вважати протиправним. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
В силу положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В матеріалах справи міститься лист Територіального управління БЕБ у Львівській області від 22.10.2024 №23.11/3.2/30/7098-24, в якому, на підставі встановлених фактів порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Закону №481/95, Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом ДПА України №251 від 28.05.2002 та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою КМУ №1251 від 27.12.2010., запропоновано розглянути питання про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 з приводу дотримання нею в період 2023 року вимог норм вказаного законодавства при виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації підакцизних товарів, а саме тютюнових суміщів для кальянів без марок акцизного податку встановленого зразку.
Отже вказаний лист в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.
Доводи позивача про те, що лист Територіального управління БЕБ у Львівській області №38384/5, як підстава для перевірки датований 25.10.2024, тоді як сам наказ про проведення перевірки прийнято 24.10.2024, тобто за відсутності підстав для перевірки на момент його прийняття, суд оцінює критично, оскільки підставою для проведення перевірки є лист Територіального управління БЕБ у Львівській області від 22.10.2024 №23.11/3.2/30/7098-24, а реквізити листа ТУ БЕБ у Львівській області від 25.10.2024 № 38384/5 контролюючим органом вказано помилково як в акті перевірки, так і у відзиві, про що ним зазначено. При цьому, реквізити листа ТУ БЕБ у Львівській області, які зазначені контролюючим органом - 23.10.2024 № 38384/5 є реквізитами вхідної кореспонденції, що зазначена на відтиску печатки податкового органу, а не самого листа.
Враховуючи наведені обставини та правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, суд вважає, що наявність посилання у згаданому наказі на проведення перевірки на п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є лист Територіального управління БЕБ у Львівській області від 22.10.2024 №23.11/3.2/30/7098-24, не може вказувати на протиправність такого наказу, а тому доводи позивача щодо порушення процедури перевірки в цій частині не заслуговують на увагу.
У аспекті наведеного суд також звертає увагу на те, що наказ ГУ ДПС у Рівненській області від 24.10.2024 №5698-пп «Про проведення фактичної перевірки» містить відомості, зокрема, про:
- мету перевірки посилення контролю за виробництвом та обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами;
- вид перевірки -фактична перевірка;
- підстави для проведення перевірки - підпункти 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України;
- період проведення перевірки - 24.10.2024 по 01.11.2024.
- суб'єкт, перевірка якого проводитиметься, ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).
Тож з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.
Суд також враховує, що перед початком проведення перевірки з дотримання вимог визначених пунктом 81.1 статті 81 Кодексу, посадовими особи контролюючого органу безпосередньо ФОП Дарнобит було пред'явлено такі документи: - направлення на проведення в яких зазначено: дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється), мета, вид (фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку підписано керівником контролюючого органу та скріплено печаткою контролюючого органу; службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки; копію наказу від 24.10.2024 № 5698-пп про проведення фактичної перевірки. Копію наказу було вручено ФОП ОСОБА_1 , 31.10.2024 о 9 год. 40 хв., що підтверджується її власноручним підписом у направленнях на перевірку та відповідно спростовує твердження позивача про не ознайомлення з підставами для проведення такої фактичної перевірки та ненаданням копії вищевказаного наказу.
Щодо суті зафіксованих актом перевірки порушень, які стали підставою для застосування до позивача фінансових санкцій суд зазначає таке.
Правовідносини, що визначають основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Так, згідно зі статтею 1 Закону №481/95-ВР, роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до підпункту 14.1.107 пунку 14.1 статті 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку (пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
За правилами пункту 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (пункт 226.2 статті 226 ПК України).
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (пункт 226.3 статті 226 ПК України).
Маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 226.5 статті 226 ПК України).
Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані, зокрема,: - алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку; - алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.
Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, у тому числі ігристих, газованих, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817 -IX (далі також Закон № 3817 -IX)
Відповідно до пункту 7 статті 65 Закону № 3817-IX тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, призначені для вивезення за межі митної території України, маркуються відповідно до угоди про вивезення за межі митної території України. Пунктом 9 вказаної статті також визначено, що тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, які виробляються в Україні, а також ті, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законами України.
Відповідно до пункту 1 статті 39 Закону № 3817 -IX зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб'єктом господарювання в місцях зберігання зазначених товарів (продукції), внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених цим Законом.
Суб'єкт господарювання, що отримав ліцензію на право виробництва алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, вносить до Єдиного реєстру місць зберігання лише місця зберігання, розташовані за іншою адресою, ніж місце виробництва таких товарів (продукції).
Суб'єкт господарювання, що отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, вносить до Єдиного реєстру місць зберігання лише місця зберігання, розташовані за іншою адресою, ніж місце роздрібної торгівлі такими товарами (продукцією).
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону № 3817 -IX за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб'єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавством визначена відповідальність у виді щтрафу саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, а також за роздрібну торгівлю без ліцензії та внесення місця збеігання до ЄДР.
Разом з тим, механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (надалі -Порядок).
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що підставами для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання тютюнових виробів, повинні додержуватись вимог абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», статті 226 ПК України та пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, щодо належного маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до абзаців 11 та 35 частини 2 статті 73 Закону № 3817 -IX до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: 11) виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; 35) зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, - 100 відсотків вартості товарів (продукції), наявних у такому місці зберігання, але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Склад правопорушення, за яке вищевказаними нормами передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізацію алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, а також за роздрібну торгівлю без ліцензії та внесення місця збеігання до ЄДР.
Разом з тим, необхідною передумовою застосування до суб'єкта господарювання рішення про застосування фінансових санкцій є наявність необхідних доказів на підтвердження порушення таким суб'єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Як з'ясовано судом, у спірному випадку до позивача застосовані штрафні санкції за порушення вимог п.226.5 та п. 226.9 ПК України та абзацу 3 ч.4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР щодо зберігання кальянного тютюну без марок акцизного податку та без графічних зображень та вимог ч. 1 ст. 39 Закону 3817 -IX щодо відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та не представлення довідки про внесення місця збеігання до ЄДР. Зокрема, позиція контролюючого органу полягає в тому, що під час проведення 07.06.2023 обшуку (у кримінальному провадженні № 72024141000000010 від 30.04.2024) за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на складі знаходились на зберіганні кальянний тютюн торгової марки «Alfakher» в кількості 29 ящиків, у кожному з яких по 12 блоків, у блоці 10 пачок без марок акцизного податку та без графічних зображень. Також на момент обшуку 07.06.2023 у ФОП ОСОБА_2 за вищевказаною адресою, на приміщення склад була відсутня ліцензія на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та не представлено довідку про внесення місця збеігання до ЄДР.
Водночас позивачем в підтвердження своєї позиції щодо спростування вчинення позивачем вказаних порушень подано повідомлення форми №20-ОПП від 25.05.2021, ліцензію на право здійснення торгівлі алкогольними напоями термін дії від 24.06.2022 до 24.06.2023 та додаток до ліцензії про електронно-касовий апарат, ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами термін дії з 24.06.2022 до 24.06.2023 та додаток до ліцензії про електронно-касовий апарат, які підтверджують здійснення роздрібної торгівлі у спірному приміщенні саме ФОП ОСОБА_3 , а тому на переконання позивача, вона не може нести відповідальність за вилучений у 2023 році товар за його маркування чи незаконну реалізацію, оскільки на момент проведення обшуку та вилучення саме ФОП ОСОБА_3 , здійснював підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_2 . Також позивач покликається на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 05.05.2025 провадження №1-кп/448/121/25 за матеріалами кримінального провадження № 72024141000000010, яким встановлено, що не позивач, а інша особа ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на отримання неконтрольованого державою прибутку, порушуючи законодавство України про обіг підакцизних товарів в кінці травня 2023 року незаконно придбав з метою збуту та до 07.06.2023 зберігав з цією метою незаконно виготовлені підакцизні товари.
Надаючи оцінку вказаним доводам суд зазначає: за матеріалами перевірки встановлено, що на час проведення 07.06.2023 обшуку (у кримінальному провадженні № 72024141000000010 від 30.04.2024) нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 належать ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Даний факт підтверджується свідоцтвом на право власності від 16.11.2012, серії НОМЕР_3 тв витяг про державну реєстрацію прав від 19.11.2012, серія СЕІ №351313). Відповідно до поданого ФОП ОСОБА_1 повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням форми №20-ОПП за адресою: АДРЕСА_2 за ФОП ОСОБА_1 рахується об'єкт оподаткування, а саме магазин, який вона використовує у своїй фінансово-господарській діяльності.
Судом встановлено, що за вказаний період ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність, що підтверджується поданими нею деклараціями та сплаченим податком. Доказів, які би спростовували факт здійснення нею господарської діяльності за адресою АДРЕСА_2 , задекларованою повідомленням про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням форми №20-ОПП, позивачем не подано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень вимог п.226.5 та п. 226.9 ПК України та абзацу 3 ч.4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР щодо зберігання кальянного тютюну без марок акцизного податку та без графічних зображень та вимог ч. 1 ст. 39 Закону 3817 -IX щодо відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та не представлення довідки про внесення місця збеігання до ЄДР, що вказує на наявність підстав для застосування до нього санкцій, передбачених п.11 та п.35 ч.2 ст. 73 Закону № 3817-ІХ.
Доводи позивача про те, що за вказаною адресою АДРЕСА_2 здійснював підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 за наявності у нього відповідних ліцензій, жодним чином не спростовує встановлений факт порушення саме позивачем вимог п.226.5 та п. 226.9 ПК України та абзацу 3 ч.4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР за доведеності матеріалами справи здійснення такої діяльності у вказаному приміщенні і позивачем. При цьому суд враховує, що в акті перевірки зазначено про відсутність зауважень до встановлених порушень, заперечень на акт перевірки позивачем не подано, а до перевірки позивачем надано пояснення про те, що за вказаною адресою приміщення складу здавала в оренду невідомій особі з міста Харкова, що знаходилось в приміщенні складу на момент обшуку 07.06.2023 позивачу відомо не було. Тобто вказані пояснення позивача, подані під час перевірки, суперечать зазначеним під час розгляду даної справи доводам позивача щодо здійснення господарської діяльноті на момент обшуку іншим суб'єктом господарювання - її чоловіком ФОП ОСОБА_3 . Суд також враховує відсутність жодних доказів про передачу спірного майна в оренду.
Щодо посилання позивача на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 05.05.2025 провадження №1-кп/448/121/25 за матеріалами кримінального провадження № 72024141000000010, яким встановлено, що інша особа ОСОБА_4 в кінці травня 2023 року незаконно придбав з метою збуту та до 07.06.2023 зберігав незаконно виготовлені підакцизні товари, то суд зазначає, що відповідно до частин 6 та 7 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. Отже, даний вирок є обов'язковим для адміністративного суду про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, встановлення вироком вини ОСОБА_4 у незаконному придбанні з метою збуту та зберігання з цією метою незаконно виготовлених підакцизних товарів - тютюну для кальянів у нежитлових приміщеннях, які належать на праві власності позивачу і в яких позивач здійснювала господарську діяльність за відсутності обгрунтованих пояснень з підтверджуючими доказами перебування ОСОБА_4 у вказаних приміщеннях та здійснення ним у них незаконної діяльності не спростовує встановленого під час перевірки факту порушення позивачем вимог п.226.5 та п. 226.9 ПК України та абзацу 3 ч.4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР. При цьому за змістом вироку ОСОБА_4 уродженець с.Гориславовичі Мостиського району Львівської області, зареєстрований та проживає за адресою: с.Золотковичі Мостиського району Львівської області, а даних щодо особи з міста Харкова, якій за поясненнями позивача здано приміщення в оренду, матеріалами ні досудового розслідування, ні вироком суду, ні під час розгляду справи в суді не встановлено.
Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95- ВР, в частині неведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Отже, законодавець чітко визначив, що документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) мають бути надані на початок проведення перевірки.
Як зафіксовано актом перевірки від 12.02.2024 №1518 на момент проведення перевірки станом на 31.10.2024 прихідні документи на кальянний тютюн торгової марки “Alfakher» в кількості 3480 пачок (50 грам) не представлено (згідно декларування тютюну для кальяну вагою 50 гр. задекларовано МРЦ 132,50 грн.), тим самим не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.
Факт ненадання таких документів позивачем не заперечується, доводи в спростування вказаного порушення грунтуються на тому, що позивач не здійснювала господарську діяльність у вказаному приміщення 07.06.2023 і є аналогічними вищеописаних судом. Будь-які документи позивачем до перевірки не надавались, що підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами та не заперечується сторонами.
Отже, на момент проведення фактичної перевірки позивачем не надано документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують походження та облік товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), що відповідно до диспозиції норми статті 20 Закону №265/95-ВР є підставою для застосування фінансової санкції.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Цьому обов'язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об'єкти оподаткування, суми податкових зобов'язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою п.85.4 ст.85 ПК України.
Отже, взаємна дія правових положення абз.2 п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР і п.85.2 ст.85 ПК України зобов'язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Доводи позивача про те, що норма статті 20 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не за їх наявність за місцем реалізації є безпідставними, оскільки ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що здійснені за наслідками проведеної контролюючим органом фактичної перевірки висновки про порушення позивачем вимог п.226.5 та п. 226.9 ПК України та абзацу 3 ч.4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР щодо зберігання кальянного тютюну без марок акцизного податку та без графічних зображень; вимог п. 12 ст .3 Закону № 265/95 - ВР щодо незабезпечення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а також вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР та ч.1 ст. 17, ч. 1 ст. 39 Закону 3817 -IX щодо відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та не внесення місця збеігання до ЄДР є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України від 25.11.2024 № 00508070901, від 25.11.2024 № 00508050901 та від 25.11.2024 № 00508030901 відповідають критеріям, визначеним в частині 2 статті 2 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати належить покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024 № 00508070901, від 25.11.2024 № 00508050901 та від 25.11.2024 № 00508030901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідних положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.10.2025.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна