Іменем України
20 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/290/22
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом фізичної особи-підприємця «Демтракс» ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва 04 січня 2022 року надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця «Демтракс» ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) з вимогою:
- визнати протиправною та скасувати постанову Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 жовтня 2021 року № 310433.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач заперечує правомірність оскаржуваної постанови з тих підстав, що транспортний засіб марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не зупинявся і жодна перевірка не проводилась. Так в акті перевірки вказано, що перевірка здійснена о 15:37 год. 21 жовтня 2021 року на ділянці автодороги 132км. М-19, це с. Товсте Тернопільської області. Проте за даними моніторингу автотранспорту з використанням телеінформаційних систем СМА, яка є засобом контролю фактичного місця знаходження автомобіля, контролю добового та загального пробігу автомобіля, часу та факту роботи, фактично використаного пального, автомобіль в цей час перебував в с. Старовойтове Волинської області та рухався в напрямку пункту «Ягодин-Дорогуск», на відстані у 407 км. від місця перевірки, вказаного в акті.
Також не відповідають дійсності вказані в акті перевірки обставини щодо порушення перевізником вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки зазначені документи були в наявності у водія. Копії цих документів додані до позовної заяви.
Позивач також стверджує про оформлення акта перевірки з порушенням Порядку № 1567, оскільки в акті відсутні пояснення водія про причини перевірки, підпис водія, запис посадової особи, що провела перевірку про відмову водія від підписання акта перевірки. В акті перевірки не зазначено про наявність чи відсутність дорожнього листа.
Крім того, позивач стверджує про порушення Поліським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки порядку розгляду справи про порушення, визначеного у пунктах 25, 26, 27, 29 Порядку № 1567, оскільки суб'єкта господарювання не повідомлено про час і місце розгляду справи, чим позбавлено його права взяти участь у розгляді справи про накладення штрафу, бути вислуханим та викласти свої мотиви. Вказані обставини підтверджуються датою прийняття спірної постанови.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 25 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від позивача до суду 22 червня 2022 року та 05 липня 2022 року надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем наведено пояснення та аргументи щодо наведених у відзиві, який отриманий позивачем 14 червня 2022 року на електронну пошту, вказану у позовній заяві, заперечень та мотиви їх відхилення.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження; розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву та витребувано докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від відповідача до суду 14 та 21 березня 2025 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Посадовими особами Укртрансбезпеки ОСОБА_2 , Чапалою А.О. на підставі направлення на рейдову перевірку № 013391 та тижневого графіка перевірок 21 жовтня 2021 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ФОП «Демтракс» ОСОБА_3 . Водій під час перевірки відмовився надавати будь-які документи. Під час зазначеної перевірки виявлено, що цим ТЗ з напівпричепом перевозився вантаж за відсутності документів, перелік яких передбачений статтею 53 Закону № 2344-ІІІ, а саме: дозволу України, документів на вантаж, реєстраційних документів на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, що зафіксовано актом № 312377.
Представник відповідача стверджує, що зупинка зазначеного ТЗ відбулась о 12 год 33 хв, адже саме в цей час водій перебував на 132 км а/д М-19. Зазначене підтверджується витягом із Звіту роботи WIM комплексу, встановленого на 127 км + 800 м автодороги М-19 «Ковель - Чернівці» (додається). Вказаний витяг дає підстави засумніватись у правдивості інформації, відображений у Логістичному звіті, копію якого додано до позову, оскільки відповідно до Логістичного звіту 21 жовтня 2021 року ТЗ, реєстраційний номер WWL5825J, приблизно в цей проміжок часу перебував у с. Колодяжне, що за 46 км від WIM комплексу. Як свідчить сервіс googlemaps, від с. Колодяжне до пункту розташування WIM комплексу 46 км. Таким чином, о 12:38 год. автомобіль просто фізично не міг знаходитись в місці, що зазначене в Логістичному звіті (с. Колодяжне). Отже, логістичний звіт не може бути належним та допустимим доказом, оскільки містить неправдиву інформацію, що вводить суд в оману.
З посиланням на положення ЄУТР відповідач вважає, що належним підтвердженням того чи здійснював водій зупинку є саме реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія чи роздруківка з цифрового тахографу.
У зв'язку з тим, що запитуваних документів водій ТЗ не надав, інспектор змушений був звертатись до територіальних органів Державної митної служби України, за результатами комунікації з'ясовано усі можливі обставини та о 15:37 год складено акт від 21 жовтня 2021 року № 312377.
Щодо дорожнього листа відповідач зазначив, що водієм не повідомлено про наявність у нього дорожнього листа.
Щодо дотримання порядку розгляду справи, то представником відповідача з посиланням на частину другу пункту 25 Порядку № 1567 стверджується, що до нерезидентів, яким є ФОП «Демтракс» ОСОБА_3 , частина перша пункту 25 Порядку №1567 не застосовується, а посадова особа на місці складає і акт, і постанову, яку засвідчує особистим підписом і проставлянням відбитку індивідуальної печатки.
Дослідивши усі наявні матеріали справи, посадова особа вірно дійшла до висновку, що ФОП «Демтракс» ОСОБА_3 допущено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Дослідивши матеріали справи у змішаній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Згідно з наданими в матеріали справи перекладеними українською мовою та нотаріально завіреними копіями: паспорта позивача; витягу з Центрального обліку та інформації про господарську діяльність Республіки Польща; довідки про зміну запису в обліку господарської діяльності, громадянин Республіки Польща ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ), зареєстрований підприємцем, назва фірми підприємця: «Демтракс» ОСОБА_3 , основний вид економічної діяльності: 49.41.Z Автомобільні перевезення вантажів, 52.29.С Діяльність інших транспортних агентств, дата початку економічної діяльності: 01 квітня 2011 року.
За договором оперативного лізингу від 22 березня 2019 року № 877250-ST-O «Демтракс» ОСОБА_3 використовує транспортний засіб Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Право користуватися транспортним засобом поширюється також на території за межами країни відповідно до договору страхування, що стосується транспортного засобу. Вказані обставини підтверджені наданими в матеріали справи перекладеними українською мовою та нотаріально завіреними копіями: договору оперативного лізингу; підтвердження дозволу на користування транспортним засобом.
Згідно з наданими в матеріали справи перекладеними українською мовою та нотаріально завіреними копіями: технічного паспорту на автомобільний тягач Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; технічного паспорту на напівпричіп вантажний Krone, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; копіями: дозволу Міністерства інфраструктури України серії НОМЕР_4 на в'їзд (ввезення) та рух територією України вантажного транспортного засобу у міжнародному автомобільному сполученні з терміном дії до 31.01.2022; міжнародної автомобільної накладної CMR б/н від 18.10.2021; уніфікованої митної квитанції МД-1 серії 20502Р № 0213402; пропуску ЕЕ № UA204020/2021/032805 від 20.10.2021; посвідчення водія серії НОМЕР_5 ; картки водія серії НОМЕР_5 ; паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_6 , перевізник «Демтракс» ОСОБА_3 транспортним засобом Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , здійснював міжнародне перевезення вантажу з Литовської Республіки до міста Рівне, Україна. Згідно з відмітками митниці ДФС транспортний засіб в'їхав до України 20 жовтня 2021 року та виїхав з України 21 жовтня 2021 року.
Старшим інспектором Токарем О.А. та головним спеціалістом Чапалою А.О. Поліського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Поліським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки у період з 18 жовтня 2021 року по 24 жовтня 2021 року, затвердженого начальником Управління 13 жовтня 2021 року, та направлення на рейдову перевірку від 13 жовтня 2021 року № 013391, на 132 кілометрі а/д М19 м. Луцьк - м. Ковель, 21 жовтня 2021 року о 15:37 год. проведено перевірку транспортного засобу Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію: відсутнє, водій: особу водія не встановлено, документ, що посвідчує особу водія: відсутній, номер дорожнього листа: не зазначений, що належить «Демтракс», Республіка Польща, за результатами проведення якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21 жовтня 2021 року № 312377.
Як вказано в акті, під час перевірки виявлено порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення міжнародних перевезень вантажу відсутнє дозвіл України, документи на вантаж, реєстраційні документи на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, відповідальність за яке передбачена абзацом шостим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», - здійснення міжнародних перевезень вантажів без документів, визначених статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній дозвіл України, документи на вантаж, реєстраційні документи на транспортний засіб. Пояснення водія про причини порушень: пояснень не надавав. Підпис водія в акті відсутній. Акт підписаний посадовими особами, що провели перевірку.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, старшим державним інспектором Поліського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Токарем О.А. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 жовтня 2021 року № 310433, якою до «Демтракс», Республіка Польща, за виконання нерезидентами України міжнародних перевезень вантажів без документів, перелік яких визначений статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом шостим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн.
Копії вище вказаних та описаних документів, якими оформлено проведення рейдової перевірки позивача, надані в матеріали справи.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) (положення наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-III).
Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою, вісімнадцятою, двадцять першою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до частини першої статті 53 Закону № 2344-III організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Згідно із частиною п'ятою статті 53 Закону № 2344-III при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:
дозвіл України;
дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
документи на вантаж.
Частиною другою статті 55 Закону № 2344-III визначено, що міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються за наявності в перевізника українського дозволу або інших дозвільних документів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина перша статті 58 Закону № 2344-III).
Згідно із абзацом шостим частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України (підпункт 2 пункту 5 Положення); здійснює передбачений законодавством контроль за міжнародними перевезеннями пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України (підпункт 11 пункту 5 Положення); проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт (підпункт 54 пункту 5 Положення).
Відповідно до абзацу першого пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Згідно з пунктом 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку № 1567).
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13 Порядку № 1567).
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку № 1567).
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (абзац другий пункту 21 Порядку № 1567).
Відповідно до пункту 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно з пунктом 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням (абзац перший пункту 29 Порядку № 1567).
За обставинами цієї справи посадовою особою територіального органу Укртрансбезпеки (Поліського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки) складено акт від 21 жовтня 2021 року № 312377, в якому вказано, що на 132 кілометрі а/д М19 м. Луцьк - м. Ковель, 21 жовтня 2021 року о 15:37 год. проведено рейдову перевірку транспортного засобу Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить «Демтракс», Республіка Польща, в ході якої виявлено порушення перевізником статті 53 Закону № 2344-III, під час здійснення міжнародних перевезень вантажу відсутнє дозвіл України, документи на вантаж, реєстраційні документи на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, відповідальність за яке передбачена абзацом шостим частини першої статті 60 Закону № 2344-III.
Проте позивач заперечує сам факт проведення рейдової перевірки цього транспортного засобу, оскільки за даними логістичного звіту на транспортний засіб, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за період з 21 по 22 жовтня 2021 року, перекладену українською мовою та нотаріально завірену копію якого надано в матеріали справи, цей транспортний засіб перебував у селі Старовойтове Волинської області, а не за місцем проведення рейдової перевірки, вказаним в акті від 21 жовтня 2021 року № 312377.
У відзиві на позовну заяву представником відповідача вказано, що зупинка транспортного засобу відбулася о 12:33 год, адже саме в цей час водій перебував на 132 км а/д М-19, що також підтверджується витягом зі звіту роботи WIM комплексу, встановленого на 127 км + 800 м автодороги «Ковель-Чернівці», копію якого також надано в матеріали справи. Як стверджує у відзиві представник відповідача, в акті перевірки вказаний не час зупинки транспортного засобу, а час складання акта перевірки.
Також представник відповідача вказує, що дані витягу зі звіту роботи WIM комплексу дають підстави сумніватися у правдивості інформації, вказаній у логістичному звіті на транспортний засіб, оскільки відповідно до логістичного звіту 21 жовтня 2021 року транспортний засіб Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , приблизно у цей проміжок часу перебував у селі Колодяжне, що за 46 км від WIM комплексу.
У свою чергу позивач у відповіді на відзив, пояснюючи таку розбіжність, вказує на те, що логістичний звіт та дані автомоніторингу відображають час у часовому поясі UTC/GMT + 2 год, що і викликало у відповідача сумніви правдивості інформації. Між Україною та Польщею одна година різниці у часі. Отже згідно з даними автомоніторингу о 12:39 год (11:39 год) транспортний засіб Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїжджав село Копачівка Волинської області, від якого до місця розташування WIM комплексу 2,9 км (3 хвилини) згідно з даними Googlmaps, тому проїзд даного транспортного засобу о 12:42 год., зафіксований WIM комплексом на 127 км + 800 м автодороги «Ковель-Чернівці» повністю узгоджується з даними логістичного звіту. Згідно з даними сервісу Googlmaps, з села Копачівка до села Колодяжне Волинської області відстань 50,7 км (39 хв.), отже о 13:22 год (12:22 год) транспортний засіб знаходився в селі Колодяжне, що і підтверджено логістичним звітом.
З метою перевірки тверджень представників сторін судом досліджено надані в матеріали справи копії витягу зі звіту роботи WIM комплексу, логістичний звіт за 21-22 жовтня 2021 року, знімки з екрану комп'ютера з даними автомоніторингу та знімок з екрану комп'ютеру з даними сайту Googlmaps.
Так, за даними витягу зі звіту роботи WIM комплексу транспортний засіб, державний номер НОМЕР_1 , 21 жовтня 2021 року о 12:42 пройшов зважування у русі WIM комплексом, розташованим на 127 км + 800 м автодороги «Ковель-Чернівці».
За даними логістичного звіту транспортний засіб Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 21 жовтня 2021 року з 10:23 год. до 12:22 год. (з 11:23 год. до 13:22 год.) перебував у русі з міста Рівне до села Колодяжне Волинської області та зупинився о 12:22 год (13:22 год.) у селі Колодяжне Волинської області.
Згідно з даними сервісу Googlmaps, з села Копачівка до села Колодяжне Волинської області відстань 50,7 км (39 хв.).
З урахуванням наданих позивачем в матеріали справи даних сервісу Googlmaps та даних автомоніторингу, суд погоджується з твердженнями позивача, що дані логістичного звіту та дані з витягу зі звіту роботи WIM комплексу, з урахуванням різниці у часі між Україною та Польщею в 1 год. та швидкості, з якою рухався транспортний засіб, між собою повністю узгоджуються та повністю підтверджують твердження позивача.
Відповідно вказані докази сукупно підтверджують й твердження позивача, що о 12:33 год. (11:33 год. за даними логістичного звіту) жодної зупинки транспортного засобу не здійснювалося.
Також з наданих в матеріали справи документів та обставин, вказаних відповідачем у відзиві на позовну заяву, судом встановлено, що акт від 21 жовтня 2021 року № 312377 не містить достовірної інформації про час проведення рейдової перевірки транспортного засобу Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Твердження відповідача, з посиланням на положення Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), що єдиним допустимим доказом зупинки транспортного засобу може бути тільки реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія чи роздруківка з цифрового тахографу, суд відхиляє як безпідставні, оскільки зважаючи на наведені у відзиві положення ЄУТР, а також положення Закону № 2344-III, суд дійшов висновку, що вказані документи є допустимими доказами для підтвердження обставин роботи та відпочинку водіїв.
Оскільки предметом доказування по даній справі не є дотримання водієм транспортного засобу Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , режиму роботи та відпочинку, суд дійшов висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги, можуть підтверджуватися й іншими доказами, у тому числі й логістичним звітом, даними сервісу Googlmaps, даними автомоніторингу, а не тільки реєстраційними листками режимів праці та відпочинку водія чи роздруківкою з цифрового тахографу, як стверджує відповідач. Відсутність зазначених відповідачем документів жодним чином не спростовує вказану у логістичному звіті інформацію.
Тим більше, як вже вище вказано, з наданих відповідачем документів взагалі неможливо встановити час проведення рейдової перевірки транспортного засобу Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовує «Демтракс» Єжи Дем'янюк у своїй господарській діяльності.
Також суд погоджується з твердженнями позивача, що наданими ним в матеріали справи документами повністю спростовується вказане в акті перевірки порушення вимог статті 53 Закону № 2344-III.
Так, наданими в матеріали справи документами підтверджено, що у водія транспортного засобу Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 при проходженні 20 жовтня 2021 року митного контролю на польсько-українському кордоні був наявний пакет документів, який включав, зокрема: дозвіл України серії НОМЕР_4 на в'їзд та рух територією України вантажного транспортного засобу у міжнародному автомобільному сполученні; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; посвідчення водія; а також документи на вантаж - СМR від 18 жовтня 2021 року. Тобто повний пакет документів, визначений у частині п'ятій статті 53 Закону № 2344-III для виконання міжнародних перевезень вантажів нерезидентом України, яким є позивач.
Суд вважає, що наявність цих документів під час проходження процедур митного контролю, свідчить про їх наявність у водія і під час руху транспортного засобу територією України до відповідного місця призначення.
Відповідач у відзиві стверджує, що водій транспортного засобу відмовився від надання посадовим особам Поліського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки визначеного у статті 53 Закону № 2344-III пакету документів, документів, що підтверджують його особу та право керування транспортним засобом, від пояснень та підписання акта рейдової перевірки відмовився.
Однак суд відхиляє такі твердження відповідача як безпідставні, оскільки акт від 21 жовтня 2021 року № 312377, яким оформлено рейдову перевірку, вище вказаних відповідачем обставин не містить. В акті вказано про відсутність визначеного у статті 53 Закону № 2344-III пакету документів, а не про відмову водія в його наданні, а також, що водій пояснення не надавав. Запис про відмову водія від писання акта перевірки всупереч вимог пункту 22 Порядку № 1567 до акта перевірки також не внесений.
Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що вказане в акті перевірки порушення не знайшло своє підтвердження за результатами розгляду справи.
Щодо тверджень позивача про недотримання відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає таке.
Системний аналіз положень пунктів 25, 26 та 27 Порядку № 1567 дозволяє дійти висновку, що вимога про розгляд справи про порушення у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника розповсюджується і на випадки притягнення до відповідальності іноземного перевізника.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 813/5802/15-а, зокрема про те, що справа про порушення вчинене іноземним перевізником розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2025 року у справі № 120/108/23.
Твердження Укртрансбезпеки про те, що відповідно до абзацу другого пункту 25 Порядку № 1567 виявлення правопорушення та розгляд справи про правопорушення транспортного законодавства перевізником-нерезидентом відбувається одночасно, не заперечує наведених висновків щодо необхідності дотримання визначеної вказаним Порядком процедури розгляду такої справи.
Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача, що пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено спеціальну процедуру, яка застосовується до іноземних перевізників, оскільки, як вже зазначено вище, цим пунктом не визначено порядок розгляду справи, а лише зазначено, що посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Як встановлено судом з матеріалів справи, про час і місце розгляду справи про порушення позивач жодним чином не повідомлений, справу про порушення розглянуто за відсутності позивача чи його представника, що позбавило його права бути присутнім під час розгляду справи, висловити заперечення, подати докази на спростування висновків акта перевірки. Доказів, що водій транспортного засобу є представником позивача матеріали справи не містять.
Отже встановлені судом обставини беззаперечно свідчать про недотримання посадовою особою відповідача процедури, встановленої Порядком № 1567, що є достатнім для визнання оскаржуваної постанови Поліського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 21 жовтня 2021 року № 310433, якою до «Демтракс» Єжи Дем'янюк застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 34000,00 грн на підставі абзацу шостого частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення вимог статті 53 цього Закону, протиправною.
Наведені відповідачем у відзиві доводи не спростовують встановлені судом обставини, тому не змінюють висновків суду.
За встановлених у справі обставин суд вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 жовтня 2021 року № 310433 не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
У позові позивачем заявлено клопотання про покладення судових витрат на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною першою статті 138 КАС України визначено, що розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно із частиною четвертою статті 138 КАС України граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. № 155) визначено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ. Так, компенсація в адміністративних справах витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, - не можуть перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.
Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією № 1 від 30 грудня 2021 року.
Оскільки позов судом задовольняється повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.
Також позивачем в матеріали справи надано договір на послуги із письмового перекладу від 15 грудня 2021 року № 1512/1, акт приймання-передачі наданих послуг від 20 грудня 2021 року № 2012/1, рахунок-фактуру від 20 грудня 2021 року № 2012/1, квитанцію від 20 грудня 2021 року № 23, дослідженням яких судом установлено, що Приватним підприємством «Екотест-Лінгво» (Виконавець) за дорученням «Демтракс» Єжи Дем'янюк виконано:
переклад з польської мови на українську текстів документів, а саме переклади: довідки про зміну запису в обліку господарської діяльності; техпаспортів; підтвердження дозволу на користування транспортним засобом; згоди від ТОВ «Віасат Моніторинг»; паспорта; договору оперативного лізингу; логістичного звіту; витягу з Центрального обліку та інформації про господарську діяльність Республіки Польща; інформаційного документу про затвердження типу електр. вузла щодо електромагнітної сумісності;
засвідчення документів до оригіналу / ксерокопії, а саме: довідки про зміну запису в обліку господарської діяльності; техпаспортів; підтвердження дозволу на користування транспортним засобом; згоди від ТОВ «Віасат Моніторинг»; паспорта; договору оперативного лізингу; логістичного звіту; витягу з Центрального обліку та інформації про господарську діяльність Республіки Польща; інформаційного документу про затвердження типу електр. вузла щодо електромагнітної сумісності.
Загальна вартість послуг виконавця склала 4900,00 грн.
Позивачем у повній мірі сплачено за надані йому послуги з перекладу та засвідчення вказаних документів.
Оскільки документи, переклад та засвідчення яких здійснено виконавцем, надано позивачем разом із позовною заявою як докази обставин, якими обґрунтовано заявлені ним вимоги, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати в сумі 4900,00 грн пов'язані із підготовкою справи до розгляду, а позов підлягає задоволенню повністю, суд дійшов висновку, що такі витрати підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань в гранично визначеному розмірі - не більше 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня.
Отже станом на день понесення позивачем витрат, пов'язаних із підготовкою справи до судового розгляду (20 грудня 2021 року), прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481,00 грн. Тобто граничний розмір витрат, що підлягає компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, складає 1240,50 грн.
Крім того, позивачем в матеріали справи надано договір про надання послуг від 14 грудня 2021 року № 12, акт від 20 грудня 2021 року № 1672, рахунок на оплату від 20 грудня 2021 року № 1664, дослідженням яких установлено, що Приватним підприємством «Болеро Трейд» (Виконавцем) за замовленням «Демтракс» Єжи Дем'янюк надано юридичні та інформаціно-консультаційні послуги в сфері права, а саме підготовлено та складено адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 жовтня 2021 року № 310433. Вартість наданої послуги складає 6800,00 грн, яка має бути здійснена замовником шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.
Отже на час розгляду даної справи позивач вже мав оплатити надані йому послуги з підготовки та складання адміністративного позову. Проте суду не надано доказів здійснення такої оплати.
Також суд зауважує, що з огляду на положення статті 134 КАС України розподілу підлягають виключно витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката.
Оскільки послугу з підготовки та складання цього адміністративного позову надано позивачу не адвокатом, суд дійшов висновку про відсутність визначених КАС України підстав для розподілу понесених позивачем витрат в сумі 6800,00 грн, тому відмовляє позивачу у стягненні цих витрат на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доказів понесення позивачем інших витрат, які підлягають розподілу судом за наслідками розгляду та вирішення цієї адміністративної справи, суду не надано.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132-139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця «Демтракс» ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 жовтня 2021 року № 310433.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця «Демтракс» ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) та витрат, пов'язаних із підготовкою справи до розгляду, в сумі 1240,50 грн (одна тисяча двісті сорок гривень 50 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова