20 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/41159/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, у якому просить суд :
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно поновлено на обліку позивача, як військовозобов'язаного, якого визнано військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку через відсутність книги протоколів з питань медичного огляду військовозобов'язаного військово-лікарською комісією. Позивач також зазначає, що здійснення функцій з ведення, обліку та зберігання книги протоколів засідань ВЛК входить до виключної компетенції працівників ВЛК, такі дії належать до внутрішньої адміністративної процедури й спрямовані на фіксацію медичних висновків та не можуть впливати на юридичну силу вже оформлених медичних документів. Факт визнання позивача непридатним до військової служби належним чином підтверджений офіційною довідкою ВЛК, тому неналежне виконання службових обов'язків посадовими особами ВЛК, включаючи порушення порядку обліку чи архівування протоколів, не впливає на юридичну чинність виданого висновку.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач довідкою військово-лікарської комісії був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку і відомості про непридатність та виключення з військового обліку були занесені до паперового військово-облікового документу позивача. Однак, 21.08.2024 на виконання вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 було видано наказ «Про поновлення на обліку військовозобов'язаних, які визнані військово- лікарськими комісіями ІНФОРМАЦІЯ_5 непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку з порушенням вимог керівних документів». Відповідно до цього наказу, висновки військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, винесені в період, що стосується позивача є недійсними, відтак позивача правомірно поновлено на військовому обліку.
Позивачем також направлено до суду додаткові пояснення, в яких викладені доводи в обґрунтування позовних вимог аналогічного змісту, що містилися в позовній заяві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
30.06.2022 року рішенням лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (ст. 30 А гр. ІІ Наказ Міністерства Оборони України від 2008 р. №402, що підтверджується довідкою №24/2249 від 30.06.2022).
В той же ж день відомості про виключення з військового обліку були занесені до паперового військово-облікового документа ОСОБА_1 , що підтверджується відміткою у Тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № п/383 від 30.06.2022.
Встановивши на свій телефон мобільний застосунок «Резерв+» спочатку відображалася інформація «Виключено» та «Не військовозобов'язаний», що підтверджується інформацією з додатку "Резерв+" сформованою 15.10.2024, 22:45 та 13.06.2025,15:31. 27.06.2025 позивач виявив, що у мобільному застосунку «Резерв+» відображаються некоректні дані, а саме: ОСОБА_1 перебуває «на обліку» та статус «військовозобов'язаний», що підтверджується інформацією з додатку "Резерв+" сформованою 27.06.2025, 10:13.
При цьому, 21.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 був виданий наказ №287 «Про поновлення на обліку військовозобов'язаних, які визнані військово-лікарськими комісіями ІНФОРМАЦІЯ_1 непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку з порушенням вимог керівних документів».
Відповідно до вказаного наказу, серед іншого, було встановлено поновити на військовому обліку, офіцерів запасу, які були виключені з військового обліку на підставі довідки ВЛК, без свідоцтва про хворобу та внести відповідні зміни до елементів персонально-якісного військового обліку (переміщення до відповідних картотек тощо).
Оскільки відповідно до записів із наданих документів позивач був виключений з військового обліку без свідоцтва про хворобу, відповідачем вирішено поновити позивача на військовому обліку.
Станом на час звернення до суду з позовною заявою у мобільному додатку "Резерв+" відображалась інформація, а саме: «На обліку» та «Військовозобов'язаний» що підтверджується інформацією з мобільного застосунку "Резерв+", сформованою 13.08.2025, 10:08, що міститься в матеріалах справи.
Не погоджуючись з правомірністю вищевказаних висновків ІНФОРМАЦІЯ_4 , що призвели до його безпідставної бездіяльності щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений, зокрема, указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 з 5 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб; від 18.04.2022 № 259/2022 з 5 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб та триває на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.
Пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:
- фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;
- здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
- подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 9 цього Положення визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
- ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
- здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);
- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до абз. 9 п. 11 цього Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема:
- забезпечують ведення Реєстру (Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів) та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони;
- надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Отже, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, хоча і не є юридичними особами, проте вони законодавством наділені публічно-владними управлінськими функціями, у зв'язку з чим є суб'єктами владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу).
Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру (ч. 1 ст.5 Закону).
Адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру (ч. 3 ст.5 Закону).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону №1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Як встановлено статтями 7, 8 Закону №1951-VІІІ, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, є персональними даними військовозобов'язаного, що вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру. До службових даних військовозобов'язаного, зокрема, належать відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).
Головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов'язаних (пункт 6 Порядку №1487).
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402).
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Відповідно до пункту 1.1 глави 2 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК, крім іншого, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно з пунктом 22.5, підпунктом «б» пункту 22.6 глави 22 розділу ІІ Положення №402 свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.
Свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню: у воєнний час на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази).
З наведеного вбачається, що підставою для виключення офіцерів запасу з військового обліку як непридатних до військової служби у воєнний час є саме рішення (постанова) ВЛК, оформлене свідоцтвом про хворобу, яке підлягає затвердженню ВЛК регіону.
Натомість позивач за наслідками медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 отримав довідку від 30.06.2022 №24/2249, за змістом якої позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Саме на підставі довідки ВЛК позивача, офіцера запасу, виключено з військового обліку 30 червня 2022 року.
Позивач, обґрунтовуючи протиправність рішення щодо поновлення його на військовому обліку, звертав увагу саме на відсутність у відповідача правових підстав для поновлення його на військовому обліку.
Перевіряючи доводи сторін у контексті спірних правовідносин, судом встановлено, що 21.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 був виданий наказ №287 «Про поновлення на обліку військовозобов'язаних, які визнані військово-лікарськими комісіями ІНФОРМАЦІЯ_1 непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку з порушенням вимог керівних документів».
Відповідно до вказаного наказу, серед іншого, було встановлено поновити на військовому обліку, офіцерів запасу, які були виключені з військового обліку на підставі довідки ВЛК, без свідоцтва про хворобу та внести відповідні зміни до елементів персонально-якісного військового обліку (переміщення до відповідних картотек тощо).
Оскільки позивач був виключений з військового обліку без свідоцтва про хворобу, відповідачем вирішено поновити позивача на військовому обліку.
Отже, відновлення позивача на військовому обліку було здійснено з метою усунення безпідставного виключення офіцерів запасу з військового обліку з огляду на відсутність свідоцтва про хворобу, затвердженого ВЛК регіону.
Таким чином, оскільки рішення про виключення позивача з військового обліку було прийнято без дотримання чинного на той момент законодавства, то суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача, наслідками яких стало поновлення позивача на військовому обліку.
Посилання позивача на те, що довідка від 30 червня 2022 року №24/2249 є чинною, не спростовує цих висновків суду, оскільки така довідка за приписами чинного законодавства не є належною підставою для виключення з військового обліку офіцера запасу у воєнний час та не створює юридичних наслідків, зокрема, у розрізі наявності підстав для актуалізації даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі довідки військово-лікарської комісії від 30 червня 2022 року №24/2249.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності та зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.