Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 жовтня 2025 року Справа№200/5503/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05.11.2011 №1788 «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за списком №1) за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року у сумі 17 590 024,28 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05.11.2011 №1788 «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за списком №1) за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року у сумі 17 590 024,28 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі позивач) є суб'єктом владних повноважень згідно статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України та здатне особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки. Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «шахта імені Святої Матрони Московської» перебуває на обліку у позивача. Позивач зауважив, що аналіз законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Закону № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а», «б-з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за Списком №1 та Списком №2, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу. Позивач звернув увагу на те, що у постанові від 29.08.2022 у справі № 826/3159/17 Верховний Суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції та зазначив, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є належними та допустимими доказами наявності боргу у підприємства. В свою чергу, Головним управлінням на адресу відповідача направлялися розрахунки сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та вказані розрахунки відповідачем оскаржені не були, а отже є узгодженими. За умови вручення відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які останній добровільно не сплатив, вказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку, така правова позиція наведена у висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 28.05.2020 у справі № 826/7913/17 та від 18.06.2021 у справі № 812/1926/17. Позивач закцентував свою увагу на тому, що станом на 21.07.2025 року відповідач не сплатив суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року у сумі 17 590 024,28 грн. та відповідачем, у встановлені законодавством України строки і порядок, а ні в адміністративному, а ні в судовому порядку розрахунки не були оскаржені, та станом на час подання позову заборгованість не сплачена. Позивач зазначив, що оскільки відповідач не належним чином виконує обов'язок щодо покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788 за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року у сумі 17 590 024,28 грн., вимога Головного управління про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій в сумі 17 590 024,28 грн., є законною й обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню. Несплата боржником вищезазначених платежів тягне за собою несвоєчасну виплату пенсій, чим спричиняється шкода інтересам держави, оскільки порушується встановлений порядок надходження і зарахування платежів до бюджету Пенсійного фонду України, що ускладнює виконання Пенсійним фондом України одного із завдань - забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 року відкрито провадження по даній справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому.
Позивач, його представник та відповідач про відкриття провадження по справі були повідомлені належним чином, про що свідчить наявність у них реєстрації кабінету «Електронний суд» де в графі «доставлено» зазначено - 29.07.2025 року.
Також варто зауважити, що відповідач у відповідності до приписів ч.2 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, додав докази надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів відповідачу з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу, що підтверджується Квитанцією №4065960 про доставку до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС від 24.07.2025 року.
Станом на час розгляду даної справи по суті спірних правовідносин від відповідача на адресу суду не було надано ані відзиву на позовну заяву разом із доказами на підтвердження зазначеного у ньому, ані будь-якої заяви, клопотання тощо.
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.2 та ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В свою чергу, приписами ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Варто зауважити, що приписами ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Слід констатувати той факт, що у відповідача, який отримав копію процесуального документу про відкриття провадження по справі №200/5503/25 - 29.07.2025 року, було вдосталь часу для надання на адресу суду своїх заперечень із відповідними доказами на підтвердження своєї позиції по справі, але враховуючи відсутність взагалі будь-яких заяв по суті, суд вирішив розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами та доказами.
Щодо розгляду справи в порядку письмового провадження суд зазначає наступне.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м. Слов'янськ Донецької області.
Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2022 №14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи» запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26.02.2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Враховуючи активні бойові дії на території Донецької області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю і безпеці учасників справи, режим роботи суду встановлений наступним чином:
- прийом вхідної кореспонденції та процесуальних документів здійснюється судом в підсистемі «Електронний суд» або через офіційну електронну адресу суду inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом);
- розгляд справ у судових засіданнях за участю сторін не здійснюється до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022, учасники справи мають право надсилати документи, що стосуються розгляду судових справ, без особистого прибуття до приміщення суду: - через особистий кабінет в системі «Електронний суд»; - у разі неможливості надсилання через систему «Електронний суд» - електронною поштою на е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).
Також варто зауважити, що учасники справи мали можливість з часу отримання копії процесуального документу надати до суду свої заперечення щодо розгляду справи за правилами загального провадження, оскільки у відповідності до приписів ч.12 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України визначається, що якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днів з дня вручення ухвали.
В даному випадку учасники справи мали можливість надати до суду свої заперечення щодо розгляду справи у письмовому провадженні, з урахуванням наведеного, а також те, що місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м. Слов'янськ Донецької області, та враховуючи активні бойові дії на території Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю і безпеці учасників справи, суд розглянув дану справу у письмовому провадженні за наявними в справі матеріалами та відповідно доказами.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,
Відповідач, Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «шахта імені Святої Матрони Московської», є юридичною особою, зареєстроване 13.10.2008 року, ідентифікаційний код 36182252, місцезнаходження 85201, Донецька область, м. Торецьк, вул. Фестивальна, буд.1, як страхувальник перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Як вбачається з позовної заяви та підтверджено матеріалами справи, на підприємстві працювали особи, зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і яким призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 1.
Станом на час розгляду справи сума заборгованості відповідача по сплаченим пенсіям призначених згідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року у розмірі 17 590 024,28 грн., що підтверджується по всім пенсіонерам, наявними у матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, довідками про підтвердження пільгового характеру роботи, довідками про розмір пенсії.
Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах у розмірі 17 590 024,28 грн. відповідачем не сплачено, заборгованість перед Пенсійним фондом не погашена.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати належні йому страхові внески.
Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) в редакції Законів, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 13 Закону №1788-XII визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, відповідно до пункту "а" цієї статті на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Як зазначено у пункті «а» статті 13 Закону України №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам. Згідно з абз. 1-3 п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до ст. ст. 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до ч. 2 і 3 ст.114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного ст. 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 ст. 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;
за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та після цієї дати відповідно до пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом п.п. 2.1.1 п. 2.1 розділу 2 Інструкції №21-1 платниками страхових внесків є: страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок); дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України.
Відповідно до п. 6.1 Інструкції №21-1, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 р. № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
- особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. п. 2 - 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. 6.4 Інструкції №21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно із п. 6.7 Інструкції №21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на адресу відповідача надсилались розрахунки фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно матеріалів справи, наведені вище розрахунки надсилались відповідачем на адресу відповідача.
Відповідачем зазначені в розрахунках суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2025 року не сплачені, у зв'язку із чим утворилась заборгованість на загальну суму 17 590 024,28 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу.
Таким чином, розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період є підставою для відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, понесених територіальним органом Пенсійного фонду України.
Відтак, з моменту отримання даних розрахунків сума фактичних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем, є узгодженою, а оскільки такі розрахунки відповідачем не оскаржено, - вони є обов'язковими для виконання.
Статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено обов'язок страхувальника виконувати вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 цього Закону управління Пенсійного фонду має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.
Доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах або їх нарахування, а також доказів щодо погашення відповідачем заборгованості суду не надано.
Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
При цьому, до основних завдань, які стоять перед органами Пенсійного фонду України, відноситься забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій.
Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Добросовісне виконання суб'єктами господарювання свого обов'язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують.
Відповідач не виконав свої зобов'язання в частині відшкодування витрат Пенсійному фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а», ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому суд доходить до висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17 590 024,28 грн.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 640/18421/19.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене та те, що відповідач відзиву на позов та доказів про відшкодування вказаних фактичних витрат на виплату та доставку пенсій в розмірі 17 590 024,28 грн. не надав, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач не поніс судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат на підставі вказаної норми відсутні.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» (адреса: 85201, Донецька область, м. Торецьк, вул. Фестивальна, буд.1, ЄДРПОУ: 36182252) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05.11.2011 №1788 «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за списком №1) за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року у сумі 17 590 024,28 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» (адреса: 85201, Донецька область, м. Торецьк, вул. Фестивальна, буд.1, ЄДРПОУ: 36182252) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05.11.2011 №1788 «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за списком №1) за період з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2025 року у сумі 17 590 024 (сімнадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч двадцять чотири) гривні 28 коп.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 жовтня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець