20 жовтня 2025 рокуСправа №160/34030/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управілння Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 24.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонд України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру виплати сум нарахованої ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 10.10.2018;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в нарахованому (розрахунковому) Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розмірі, відповіді до довідки Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується при перерахунку пенсії від 10.11.2023 № 21-31вих-23, листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.04.2024 № 24799-15136/П-01/8-0400/24, та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №160/582/19 без обмежені пенсії максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №160/582/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР та від 12.07.2001 №2663-ІІІ) з 10.10.2018, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії. Натомість, відповідач обмежив пенсію максимальним розміром як на момент її призначення, так і під час здійснення її перерахунку на підставі відповідних заяв позивача та наданих ним довідок в 2020 та 2023 роках. Позивач вважає протиправним обмеження пенсії максимальним розміром. Наголошує, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням, яке є недопустимим. У зв'язку з цим позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
27 січня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на виконання рішення суду у справі №160/582/19 позивачу призначено пенсію відповідно до ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ з 10.10.2018 із розрахунку 90% від суми заробітної плати по довідці прокуратури Дніпропетровської області від 09.10.2018 №18-27вих.-18, без обмеження пенсії максимальним розміром. З 10.10.2018 розмір пенсії складає 33628,18 грн. (37364,64х90%). Відповідно до статті 86 Закону України №1697-VІІ максимальний розмір пенсії не може перевищути десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. На підставі заяви від 10.11.2023 та довідки про заробітну плату від 10.11.2023 №21-31вих-23 станом на 01.01.2022 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.11.2023. З 01.11.2023 розмір пенсії позивача складає 84 672,00 грн. (94080,00х90%). В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питань пенсійного забезпечення. Листом від 23.04.2024 №24799-15136/П-01/8-0400/24 відповідач повідомив про те, що оскільки ОСОБА_1 працює в органах прокуратури, виплата пенсії здійснюється в розмірі, обчисленому згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що узгоджується із абзацом четвертим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VIІ. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється (абзац п'ятий частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VIІ).
Позивач у відповіді на відзив звертає увагу, що пенсія йому призначена на підставі ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ. Натомість, відповідач у відзиві обмеження пенсії максимальним розміром обґрунтовує положеннями ст.86 Закону України №1697-VІІ.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючий прокурор, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №160/582/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та від 12.07.2001 №2663-ІІІ) з 10.10.2018, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №160/582/1 відповідачем призначено пенсію з 10.10.2018 із розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати по довідці, яка видана прокуратурою Дніпропетровської області від 09.10.2018 №18-27вих.18.
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питань пенсійного забезпечення.
Листом від 23.04.2024 №24799-15136/П-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що оскільки ОСОБА_1 працює в органах прокуратури, виплата пенсії здійснюється в розмірі, обчисленому згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» поновлюється.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правильності прийнятого відповідачем рішення, суд виходить із такого.
Згідно з положеннями ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції, чинній як на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років, так і на момент перерахунку пенсії на підставі довідок, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV в редакції, що діяла як на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років, так і на дату проведення перерахунку було визначено, що максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Також, відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн. 00 коп.
Положеннями статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 зазначив, що наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
З часу набрання чинності Законом №3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України.
Отже, на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, в тому числі на підставі Закону України «Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
При цьому, суд звертає увагу на те, що крім пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження максимального розміру пенсії працівників прокуратури встановлені також як Законом України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, так і Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.
Враховуючи, що таке перевищення розміру пенсії виникло в результаті перерахунку в період дії загальної норми частини 1 статті 2 Закону №3668-VI та спеціальної норми статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення вказаних статей, які визначають обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, зазначені положення Закону №3668-VI та статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ з 01 січня 2016 року пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV) Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Суд також звернув увагу на те, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі дії здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому, таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області правомірно здійснено перерахунок пенсії позивачу з обмеженням її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 29.12.2021 у справі №580/5/21 та від 06.04.2022 у справі №340/5504/20, а також Шостим апеляційним адміністративним судом у постановах від 14.12.2022 у справі №640/30099/21 та від 07.07.2022 у справі №640/18543/21.
При вирішенні даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 16.11.2023 у справі №260/855/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо доводів позивача про те, що рішенням суду у справі №160/582/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР та від 12.07.2001 №2663-ІІІ) з 10.10.2018, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії.
З цього приводу суд зазначає таке.
З мотивувальної частини рішення суду вбачається, що судом на час прийняття рішення у справі №160/582/19 надавалася оцінка виключно наявності чи відсутності підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Натомість, питання розміру пенсії, попри зазначення про це в резолютивній частині рішення суду, не було предметом розгляду у справі №160/582/19, що підтверджується мотивувальною частиною рішення суду та пояснюється тим, що на момент прийняття рішення у справі пенсія ще не була призначена, відтак, права позивача в частині обмеження пенсії максимальним розміром не могли бути порушеними. З цих же підстав суд відмовив позивачу у роз'ясненні рішення суду у справі №160/582/19, зазначивши, що позивач не погоджується з діями відповідача після призначення пенсії, підстави для яких виникли після ухвалення судом рішення.
Також, суд не погоджується з доводами позивача про те, що, обмеживши пенсію максимальним розміром, відповідач звузив зміст та обсяг існуючих конституційних прав і свобод людини.
Так, виходячи з правового регулювання, чинного на момент призначення позивачу пенсії та її перерахунку, законодавцем вже було визначено обмеження розміру пенсії за вислугу років для осіб, яким пенсія призначалася відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ. Також, зазначеним Законом визначено особливості призначення та розрахунку пенсій, в тому числі для працюючих прокурорів.
Прийняття зазначених законодавчих положень було обумовлено необхідністю створення умов для стабілізації фінансового стану бюджету Пенсійного фонду України шляхом реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих Законів України.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Вимога щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не підлягає задоволенню, оскільки у позовних вимогах відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон