Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/602/25
Провадження № 2/506/319/25
14.10.2025 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області
у складі головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
17.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 18.07.2025 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для їх усунення.
22.07.2025 року позивач подала заяву про усунення недоліків разом із позовною заявою в новій редакції.
Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ухвалою від 01.08.2025 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 11.05.2018 року у справі №506/196/18 присуджено стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання їх спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1000 грн. щомісяця до повноліття дитини. Однак станом на теперішній час при тому розмірі аліментів, які сплачує відповідач (1000 грн), повністю забезпечити і задовольнити потреби їх спільного сина одягом, продуктами харчування, засобами гігієни самостійно позивачу складно. Оскільки відповідач знаходиться в країнах ЄС, де середня заробітна плата становить приблизно 3000 євро, на думку позивача, відповідач має змогу сплачувати аліменти на дитину у більшому розмірі, у частці від заробітку. У зв'язку із вищевикладеним, позивач просила суд змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно на 1/4 частину заробітку (доходу) платника аліментів.
Позивач в судове засідання не з'явилась, однак надала заяву про розгляд справи без її участі та наполягає на задоволенні позову /а.с.32/.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив. Судові повістки про виклик до суду направлялися на адресу його зареєстрованого місця проживання, , однак поверталися з довідкою «Укрпошти» - «адресат відсутній за вказаною адресою» .
При цьому ч.1 ст.131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Тому відповідач вважається належним чином повідомленим про день та час розгляду справи і за таких обставин суд вважає причини його неявки неповажними і тому, відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, справа розглянута у його відсутність.
Судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
21 червня 2014 року між сторонами зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 19.02.2016 року. /а.с.15/.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.13/.
Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 11.05.2018 року у справі №506/196/18 (провадження №2/506/177/18) з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі - по 1000 грн. щомісяця до повноліття, починаючи з 12.04.2018 року /а.с.21/.
Дитина ОСОБА_3 проживає разом з позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №01-45/1997 від 21.07.2025 виданою Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області /а.с.23/.
Ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Ч.3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. п. 2 ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
Відповідно до ст.ст. 183,184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України ).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.ст. 181, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом 16 червня 2021 року у справі №643/11949/19 (провадження №61-2698св21) та Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 СК України не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
З огляду на відсутність офіційно задекларованого доходу відповідачем або наявність ознак приховування реального розміру отриманих доходів, позивач вважає, що стягнення аліментів у примусовому порядку має здійснюватися у розмірі 1/4 частини від середньої заробітної плати працівника в Україні. При цьому суд бере до уваги, що аліменти, які наразі стягуються у твердій грошовій сумі - по 1000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, є явно недостатніми для належного фінансового забезпечення дитини.
Так , слід зауважити , що з 01 січня 2025 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», згідно з яким прожитковий мінімум для дітей від 6 до 18 років становить 3 196 грн .
Так ,відповідно до ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом установлено, що матеріальний стан відповідача на час розгляду справи достеменно не відомий, оскільки відомості про задекларований дохід відсутні, а реальний розмір отримуваних доходів відповідачем не підтверджено. Водночас відповідач позовних вимог не оспорював, доказів неможливості виконання обов'язку зі сплати аліментів не надав. За таких обставин підстав для відмови у задоволенні позову суд не вбачає.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов позивача про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку відповідає чинному законодавству, не порушує прав інших осіб, та буде сприяти забезпеченню дотримання прав та інтересів дитини ОСОБА_3 .
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
08.07.2017 року набрав чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17.05.2017р. №2037-VIII яким змінено мінімальний розмір аліментів на дитину.
Так, відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.
Таким чином, з урахуванням положень ст.182 СК України, суд вважає, що при обранні такого способу стягнення аліментів, як у частці від (заробітку) доходу, мінімально визначений розмір аліментів на одну дитину має становити визначену судом частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
Крім того, при стягненні аліментів за іншою процесуальною процедурою (видачі судового наказу), відповідно до ч.5 ст.183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином законодавець за аналогічними правовідносинами визначив 1/4 частину заробітку платника аліментів із розрахунку на одну дитину.
З урахуванням встановлених обставин, враховуючи що законодавством передбачене стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів в порядку наказного провадження, виходячи із аналогії закону, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, та те, що відповідачем до суду не подано доказів щодо неможливості сплати аліментів у спосіб та у розмірі, в якому просить стягувати позивач, з метою забезпечення дотримання прав та інтересів дитини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку відповідають чинному законодавству, ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України ,не порушують прав інших осіб, та будуть сприяти забезпеченню дотримання прав та інтересів дитини ОСОБА_3 , а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Крім того, позивач відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому згідно із ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір у доход держави.
Керуючись ст.ст.180-184, 192 СК України, ст.ст. 10, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про збільшення розміру аліментів, шляхом зміни способу їх стягнення задовольнити повністю.
Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 11.05.2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми у розмірі 1000 грв щомісяця , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/4 частину його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття - починаючи з 17 липня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1211,20 грн. в дохід держави на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Виконавчий лист, виданий 04.07.2018 року на підставі рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 11.05.2018 року №506/196/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі - по 1000 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття ,починаючи з 12 квітня 2018 року - відкликати.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. Л. Чеботаренко