Справа № 743/1200/25
Провадження №3/743/589/25
23 жовтня 2025 року селище Ріпки
Суддя Ріпкинського районного суду Чернігівської області Макаревич Я.М., за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки справу про адміністративне правопорушення, вчинене:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 ,
кваліфіковане за частиною 1 статті 18510 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 326805 від 06.09.2025 вбачається, що 06.09.2025 о 10 годині 20 хвилин, в контрольованому прикордонному районі на відстані 25 км до ДКУ, 150 м до н.п. Кувечічі, прикордонним нарядом «КРП» був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який під час перевірки документів вчинив злісну непокору законній вимозі прикордонного нарядуу під час виконання ними службових обов'язків, а саме на вимогу прикордонного наряду відмовився пред'явити документи, що посвідчують особу згідно пунктів 8, 11 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 № 1117 та здійснив різкий маневр на автомобілі у сторону прикордонного наряду, чим створив загрозу життю і здоров'ю військовослужбовців ДПСУ. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги частини 2 статті 23, статтю 34 Закону України "Про Державну прикордонну службу України".
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 18510 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав, пояснив, що злісної непокори не вчиняв. На вимогу співробітника ДПСУ надати військово-обліковий документ він намагався відкрити відповідний застосунок на мобільному телефоні, але через відсутність підключення до мережі інтернет застосунок не відкривався. Він неодноразово намагався це пояснити. Однак співобітник ДПСУ почав кричати на нього та вимагати вийти з автомобіля, на що ОСОБА_1 пояснив, що в автомобілі перебуває дитина, він хоче уникнути конфліктної ситуації, але не може виконати наказ співобітника ДПСУ. Після цього співобітник ДПСУ здійснив певні маніпуляції зі своїм автоматом та вистрілив у заднє ліве колесо. Одразу ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та за вказівкою співобітника ДПСУ ліг на землю. Одночасно з автівки вийшли його донька та неповнолітній син, який сильно злякався, кричав та був у шоковому стані. Через декілька секунд до нього підійшов інший співобітник ДПСУ, який поцікавивився у чому справа. Вияснивши проблему він запропонував зі свого телефона "роздати інтернет", що і зробив. Після цього ОСОБА_1 вдалось зайти у відповідний застосунок та продемонструвати військово-облікові документи. Після цього у співобітників ДПСУ питань до нього більше не було. Оскільки в автівці було прострелено колесо, а дії співобітників ДПСУ ОСОБА_1 вважалися незаконними він викликав поліцію та ДБР.
Свідок ОСОБА_2 повідомив, що проходить військову службу на посаді водія НОМЕР_1 прикордонного загону. В день події він заступив в наряд, завданням якого була перевірка автомобілів, що проїжджають КПП, ідентифікація осіб шляхом перевірки їх особистих документів, перевірка військово-облікових документів у чоловіків та перевірка інформації чи перебувають вони у розшуку. Щодо самої події повідомив, що до КПП під'їхало легкове авто. До нього для перевірки підійшов капітан ОСОБА_3 .. За легковим авто під'їхала та зупинилась маршрутка, пасажирів якої пішов перевіряти ОСОБА_2 . Через невеликий проміжок часу, стоячи на сходах маршрутки, ОСОБА_2 почув щодо біля легкового автомобіля відбувається конфлікт, адже капітан ОСОБА_4 розмовляв підвищеним голосом. Повернувшись до автомобіля ОСОБА_2 побачив, що ОСОБА_3 стоїть біля водійських дверей легкового автомобіля та вимагає у водія вийти з авто. Свою вимогу ОСОБА_3 повторив декілька разів. Після цієї вимоги пройшло не більше однієї хвилин і ОСОБА_3 зняв із запобіжника автомат, дослав патрон в патронник і, повернувшись, здійснив постріл в заднє ліве колесо автомобіля. Одразу після цього з автомобіля вийшов водій, якому ОСОБА_4 скомандував лягти на землю. Одночасно з автівки вийшли жінка та хлопчик років 12ти, який сильно злякався, кричав та був у шоковому стані. Свідок підійшов до хлопця, намагався заспокоїти, а також поцікавивився у чому справа. Вияснивши проблему він запропонував зі свого телефона "роздати інтернет", що і зробив. Після цього ОСОБА_1 вдалось зайти у відповідний застосунок та продемонструвати військово-облікові документи. Після цього у співобітників ДПСУ питань до нього більше не було. ОСОБА_2 вважає, що злісної непокори ОСОБА_1 не вчиняв, а просто був відсутній інтернет, а тому останньому не вдалось увійти у відповідний застосунок на мобільному телефоні.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що є донькою ОСОБА_1 , в момент події сиділа на пасажирському сидінні. Вони зупинились на блок-посту. Спочатку ОСОБА_1 показав свій паспорт. Потім на вимогу співробітника ДПСУ надати військово-обліковий документ він намагався відкрити відповідний застосунок на мобільному телефоні, але через відсутність підключення до мережі інтернет застосунок не відкривався. Він неодноразово намагався це пояснити. Однак співобітник ДПСУ почав кричати на нього та вимагати вийти з автомобіля, на що ОСОБА_1 пояснив, що в автомобілі перебуває дитина, він хоче уникнути конфліктної ситуації, але не може виконати наказ співобітника ДПСУ. Після цього співобітник ДПСУ здійснив певні маніпуляції зі своїм автоматом та вистрілив у заднє ліве колесо автівки. Одразу ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та за вказівкою співобітника ДПСУ ліг на землю. Одночасно з автівки вийшли свідок та її неповнолітній брат, який сильно злякався, кричав та був у шоковому стані. Вона почала його заспокоювати. Через декілька секунд до них підійшов інший співобітник ДПСУ, який поцікавивився у чому справа. Вияснивши проблему він запропонував зі свого телефона "роздати інтернет", що і зробив. Після цього ОСОБА_1 вдалось зайти у відповідний застосунок та продемонструвати військово-облікові документи. Після цього у співобітників ДПСУ питань до нього більше не було. Оскільки в автівці було прострелено колесо, а дії співобітників ДПСУ ОСОБА_1 вважалися незаконними він викликав поліцію та ДБР.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , опитавши свідків, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, а саме: фактичні дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 326805 від 06.09.2025, поясненні ОСОБА_6 від 06.09.2025, поясненні ОСОБА_7 від 06.09.2025, поясненні ОСОБА_8 від 06.09.2025, поясненні ОСОБА_4 від 06.09.2025, витягу з журналу бойових (службово-бойових) дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 ( з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.08.2025 № 4.3/22 т3 дск, розділ І, ІІ, витягу з журналу бойових (службово-бойових) дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 ( з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.08.2025 № 4.3/22 т3 дск, розділ І, копії паспорта ОСОБА_1 , копії витягу з ЄРДР, повідомлення ОСОБА_9 від 01.10.2025, суддя встановив таке.
Статтею 23 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" визначено, що законні вимоги і розпорядження військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень залучені до оперативно-службової діяльності, є обов'язковими для виконання громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, посадовими і службовими особами.
Відповідно до статті 34 вказаного закону непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Частиною 1 статті 18510 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Згідно пункту 8Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 № 1117 (далі - постанова-1117), громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Згідно пункту 11 постанови-1117 зметою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та "Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.
Згідно частини 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на вимоги пунктів 8, 11 постанови-1117, на невиконання яких як на об'єктивну сторону правопорушення посилається уповноважена особа в протоколі, такою законною вимогою є виключно вимога надати для огляду військово-обліковий документ.
При цьому вказана норма передбачає можливість надати такий документ в електронній формі.
Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі такій правомірній вимозі, тобто діях, метою яких є невиконання законній вимозі. З матеріалів справи вбачається та підтверджено показаннями свідків, що таких дій ОСОБА_1 не вчиняв, навпаки намагався надани такий документ, але в силу обставин, не залежних від його волі, не міг цього зробити, поки співробітник ДПСУ не надав йому таку технічну можливість.
Щодо стверджень співробітника ДПСУ ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 намагався здійснити маневр та наїхати на співробітників ДПСУ автомобілем, суддя зазначає, що така обставине не підтверджується жодним з доказів, наявних в матеріалах справи.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку, суддя, застосовуючи принцип «поза розумним сумнівом», приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною частиною 1 статті 18510 КУпАП.
Згідно з положеннями статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, керуючись принципами презумпції невинуватості, на підставі частини 1 статті 247 КУпАП, суддя вважає за необхідне закрити провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
Керуючись статтею 62 Конституції України, статтями 18510, 221, 245-249, 251, 252, 276-279, 280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 18510 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області.
За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, встановленого на оскарження.
Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ