Справа № 650/3417/25
провадження № 3/650/929/25
03 червня 2025 року в селищі Велика Олександрівка суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області Сікора О.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Бериславського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 114868 від 05 травня 2025 року ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 12 квітня 2025 року близько 14 години, перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 , не вжила належних заходів виховного характеру та не забезпечила належного виконання батьківських обов'язків щодо свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок цього останній, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив хуліганські дії, що підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, а саме - пошкодив вхідні двері до господарської споруди за вказаною адресою, чим порушив громадський порядок.
Таким чином, ОСОБА_1 не виконала свої батьківські обов'язки, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що її син ОСОБА_2 дійсно перебував того дня на вулиці Дружби разом з іншими дітьми, однак жодних хуліганських дій не вчиняв та дверей до господарської споруди не пошкоджував. Вона зазначила, що після отримання повідомлення про інцидент особисто з'ясувала обставини події, поспілкувалася з сусідами та іншими дітьми, які підтвердили, що саме її син до пошкодження не причетний. Також наголосила, що сім'я характеризується позитивно, син навчається у школі, порушень дисципліни не допускає, а виховання здійснюється належним чином.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у зв'язку з відсутністю в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу інкримінованого правопорушення, виходячи з такого.
Частина перша статті 184 КУпАП встановлює відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а отже на виконання вимог пункту 9 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення зобов'язана у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» викласти суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, з урахуванням виявлених обставин.
Частина третя статті 184 КУпАП встановлює відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Разом з тим, з аналізу змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що у ньому викладено обставини, які за своєю суттю утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 184 КУпАП, тобто вчинення неповнолітнім віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачена цим Кодексом.
Однак у протоколі дії ОСОБА_1 помилково кваліфіковано за частиною першою статті 184 КУпАП, яка передбачає відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Таким чином, у протоколі викладено склад правопорушення, передбачений іншою частиною статті, ніж та, за якою здійснено кваліфікацію.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, частиною першою статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями частини третьої статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення частини третьої статті 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні в справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20. Вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, що при судовому розгляді справи не може бути виправлене, оскільки суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 1 статті 247, пункту 3 частини першої статті 284 КУпАП, у зв'язку з недоведеністю наявності в діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення.
При цьому, суд роз'яснює, що притягнення особи до відповідальності за відсутності доказів її винуватості, навіть за умови визнання нею своєї вини в інкримінованому проступку, призведе до порушення її прав, оскільки обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення має бути встановлена на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, представлених та досліджених у чітко регламентованому законодавчому порядку.
Керуючись статтями 247, 283, 284 КУпАП, а також іншими наведеними положеннями законодавства, суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 114868 від 05 травня 2025 року - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області.
Суддя: _______________ О.О. Сікора