Справа № 147/1445/25
Провадження № 2/147/561/25
23 жовтня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Натальчук О.А.,
із секретарем Свистун А.П,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-ща Тростянець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 08.05.2021 у розмірі 34150,20 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.05.2021 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений договір №305918-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 20000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та внести плату за кредитом. Згідно умов договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та встановлює проценти за кожний день користування кредитом. Однак, всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 34150,20 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 18500,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14725,20 грн; сума прострочених платежів за комісією - 920,00 грн.
На підставі наведеного вище, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №305918-КС-001 від 08.05.2021 у загальному розмірі 34150,20 грн, а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 22.08.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив. Витребувано від АТ «УКРСИББАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка на ім'я ОСОБА_1 ; інформацію про рух коштів (випуску) по банківській картці за період з 08.05.2021 по 28.08.2021.
У судове засідання представник позивача не з'явися. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення на заперечують.
У судове засідання, призначене на 06.10.2025 відповідач не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином за місцем її реєстрації, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань не заявляла. Відзив на позов не подала.
В судове засідання, призначене на 22.08.2025 та 23.10.2025 ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що відповідає положенню п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правовій позиції КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/77944/18 (61-185-св23). Однак, судова повістка повернулася на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).
Окрім того, суд вважає, що факт неотримання відповідачем у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об'єктивними причинами, а є наслідком суб'єктивної поведінки відповідача.
Суд зазначає, що небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем.
Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.
З урахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, 05.05.2021 ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію укласти Договір (оферту) №305918-КС-001 про надання кредиту.
08.05.2021 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Таким чином, 08.05.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було укладено договір №305918-КС-001 про надання кредиту, який було укладено в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
Відповідно до договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 20000,00 грн, строком на 16 тижнів, термін дії договору до 28.08.2021, на умовах сплати стандартної фіксованої процентної ставки за кредитом: в день 0,77501351 %; комісія за надання кредиту 3000,00 грн; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 35200,00 грн.
Крім того, сторони погодили порядок повернення кредиту щомісячними платежами згідно графіку платежів, сплату неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
На підтвердження укладення договору №305918-КС-001 від 08.05.2021 позивачем надано послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 08.05.2021 об 22:45:08 клієнт, використовуючи номер телефону, зайшов у особистий кабінет, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9195.
Сам кредитний договір був підписаний відповідачем о 23:01:18 шляхом акцептування клієнтом умов оферти, надсилання товариству акцепту одноразовим ідентифікатором G-9195.
Тому встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Окрім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», приналежність засобів зв'язку, які використовувались як ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», так і відповідачем при укладенні договору, іншій особі ніж відповідач, а також як укладення самого договору, так і отримання ним коштів за таким на вказаний картковий рахунок (приналежність такого не відповідачу, а іншій особі, відповідачем не доведено).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов зазначеного кредитного договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 08.05.2021 на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 20000 грн.
З інформації АТ «УКРСИББАНК», яка була надана на виконання ухвали суду від 22.08.2025, вбачається номер карти, яка імітована на ім'я відповідача. У виписці за картковим рахунком клієнта відображено зарахування коштів у розмірі 20000 грн. Дата операції 08.05.2021.
Однак станом на день подачі позову до суду відповідачем борг за кредитним договором не повернуто.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість позичальника перед кредитором ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» станом на 18.08.2025 складає 34150,20 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 18500,00 грн; сума заборгованості по відсотках - 14725,20 грн; заборгованість по комісії - 925 грн.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано заперечень проти позову, контррозрахунку, доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, тощо.
Крім того, зустрічний позов про визнання договору або окремого його положення недійсним не заявляла, як і доказів звернення з окремим позовом, а в силу статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним).
Згідно зі ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, шляхом стягнення з останньої на користь позивача заборгованості на загальну суму 34150,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №305918-кс-001 про надання кредиту від 08.05.2021 в сумі 34150 (тридцять чотири тисячі сто п'ятдесят) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк.
Повне ім'я сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 23.10.2025.
Суддя О.А. Натальчук