Справа № 128/2482/25
26 вересня 2025 року місто Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із Управління патрульної у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , маючого вищу освіту, одруженого, працюючого помічником машиніста в локомотивному депо «Жмеринка» АТ «Українська залізниця»,
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №081461 від 29.06.2025, ОСОБА_1 29.06.2025 приблизно о 19-45 год. на а/д «М-21», в с-щі Стрижавка Вінницького району Вінницької області, після адміністративного затримання не виконував законну вимогу поліцейського покинути власний транспортний засіб та слідувати за поліцейським для доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП, чим вчинив злісну непокору.
Інспектором БУПП у Вінницькій області Вращуком Д.О. складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП відносно ОСОБА_1 ..
В судовому засіданні особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Герасимишина Т.В. вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, не визнали, вказали, що ОСОБА_1 не вчиняв злісної непокори працівникам поліції. Підтримали подані захисником письмові пояснення та просили провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Відповідно до поданих захисником Герасимишина В.В. письмових пояснень 29 червня 2025 року біля 19 год. 30 хв. при в'їзді в селище Стрижавка Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 , який керував автомобілем «RENAULT CLIO SYMBOL» державний номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції Бондарчуком М.Р. та ОСОБА_2 .. Згідно запису відеореєстратора №467732 ОСОБА_2 сказав ОСОБА_1 , що йому «треба проїхати до ТЦК, вони вас шукають» та буде складений протокол про адміністративне затримання. Підстави розшуку працівники поліції не повідомили, протокол про адміністративне правопорушення складений не був. На що ОСОБА_1 пояснив, що не відмовляється вчинити необхідні дії після прибуття адвоката, знаходився у транспортному засобі, поводив себе та розмовляв з працівниками поліції без будь-якої зухвалості. При цьому, поліцейські з моменту зупинки транспортного засобу були повідомлені, що ОСОБА_1 працює на Укрзалізниці та їде на роботу. Проте, не дозволивши подальший рух транспортного засобу, зазначені працівники поліції вилучили у водія ОСОБА_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія ОСОБА_3 і тримали їх у службовому автомобілі. При цьому Вращук сказав ОСОБА_4 , щоб права не віддавав. За яке саме адміністративне правопорушення, на підставі якого документу поліцейські мали намір доставити Герасимишина до ТЦК, вони не змогли також пояснити й адвокату. Тому, адвокатом Герасимишиною В.В. поліцейським були зачитані норми законодавства про те, що згідно ст. 258 КУпАП протокол про вчинення адміністративних правопорушень за ст. 210, 210-1 КУпАП не складається. Адміністративне затримання та доставлення поліцейськими до ТЦК допускається тих осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП. Отже, відсутні підстави для доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП для складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП, та для його адміністративного затримання для доставлення до ТЦК. Але працівники поліції нічого не хотіли чути, наполягали на своєму та не дозволяли рух транспортного засобу. Документи на транспортний засіб та посвідчення водія були повернуті працівниками поліції лише на вимогу адвоката. У цей час ОСОБА_1 і машиніст тепловозу, якій також знаходився в автомобілі, зв'язувались з керівництвом та пояснювали ситуацію, яка вимагала пошуку термінової заміни бригади тепловозу та могла призвести до зриву роботи усієї зміни Укрзалізниці у м. Вінниця. Це все відбувалось під час незаконного затримання, у стані нервової напруги, що призвело до погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 , різкому підвищенню тиску, в зв'язку з чим була викликана швидка медична допомога, якою ОСОБА_1 був доставлений до Вінницької міської лікарні №1, де був встановлений діагноз: неускладнений гіпертонічний криз та проводилось у подальшому лікування. Протокол про адміністративне затримання почав складатися працівниками поліції коли вже була викликана швидка медична допомога та ще був не повністю складений у 20.53 год, що підтверджується записами з відеореєстратора поліцейського. Ні ОСОБА_1 , ні його адвокату протокол про адміністративне затримання для ознайомлення не надавався. Як і протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП. Постанова за ч. 1 ст. 122 КУпАП була вручена ОСОБА_1 лише у 19.55 год. Вищевказані обставини також зафіксовані на відеозапис телефоном ОСОБА_1 та його адвоката Герасимишиної Т.В.. У подальшому працівники поліції склали протоколи: - поліцейським ОСОБА_5 складений Протокол АЗ № 108611 про адміністративне затримання за ст. 185 КУпАП про те, що ОСОБА_1 29.06.2025р. о 19 год. 39 хв. у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП для припинення адміністративного правопорушення. - поліцейським Вращуком Д.О. складений Протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАД 081461 про те, що 29.06.2025 о 19 год. 45 хв., Вінницька область, Вінницький район, с. Стрижавка, АД м21 297 км гр. ОСОБА_1 не виконав законну вимогу поліцейського, після адміністративного затримання покинути власний транспортний засіб та слідувати за поліцейським для доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
Стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків. У абзаці 2 пункту 7 наведеної Постанови Пленуму Верховного Суду № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» роз'яснено, що згідно зі ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.» Отже, норми ст. 185 КУпАП передбачають, що правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані. Відповідно, непокора розпорядженню або вимозі поліцейського, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Злісної непокори законним розпорядженням працівникам поліції ОСОБА_1 не вчиняв. Усне повідомлення про адміністративне затримання, вимоги покинути транспортний засіб та слідувати за поліцейським для доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП України, не ґрунтуються на положеннях закону, а отже є незаконними. Про те, що потрібно мати документ про затримання працівникам поліції також повідомила адвокат з Центру безоплатної правової допомоги ОСОБА_6 . Таким чином, оскільки склад адміністративного правопорушення та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, відсутні, справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю. Дії працівників поліції та відображення фактів у документах, складених ними мають численні та грубі порушення та суперечності. У протоколі про адміністративне затримання зазначено про затримання о 19 год. 39 хв. у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП для припинення адміністративного правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення у графі склад адміністративного правопорушення зазначено про те, що 29.06.2025 о 19 год. 45 хв. ОСОБА_1 не виконав законну вимогу поліцейського, після адміністративного затримання покинути власний транспортний засіб та слідувати за поліцейським для доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Виникає питання, яким чином протокол про адміністративне затримання за правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, складений раніше о 19.39 хв., аніж протокол про саме адміністративне правопорушення, яке на думку поліцейських було вчинене лише о 19.45 хв. Пояснення цьому є, оскільки поліцейські порушили порядок затримання особи та транспортного засобу, оформлення протоколів, які були складені поспіхом щонайменше через годину після такого затримання. Усне повідомлення про адміністративне затримання, про яке йдеться у протоколі про адміністративне правопорушення, суперечить закону, оскільки згідно ст. 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, який, якщо працівники поліції мали намір доставити особу для ТЦК та СП для складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП, мав складатися у обов'язковому порядку. Усне повідомлення про адміністративне затримання закон не передбачає. Оскільки ст. 185 КУпАП є бланкетною нормою Закону, в протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено суть вчиненого правопорушення та яким нормативним актом передбачене правило поведінки, що обґрунтовує законність вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов'язків. Проте, вимога «покинути власний транспортний засіб та слідувати за поліцейським для доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП» не є законною вимогою, адже працівники поліції здійснюють адміністративне затримання та доставлення ТЦК та СП призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП. У працівників поліції 29.06.2025р. з 19.29 год. по 20.50 год. були відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, а отже були відсутні підстави для доставлення вказаного громадянина до ТЦК. Також у протоколі про адміністративне правопорушення відсутній виклад саме злісної непокори вимогам поліцейського, в чому саме вона полягала на думку поліцейських. Окрім того, протокол про адміністративне правопорушення містить виправлення у даті його складання, що не допускається згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376. У вказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився покинути власний транспортний засіб, у той час, коли згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, наданого поліцейським, він належить інший особі. У графі протоколу «Свідки», замість присутніх свідків зазначені портативні відеореєстратори №467732 та №473847. У протоколі про адміністративне правопорушення поліцейським зазначено дату, час та місце розгляду справи, що є виключною прерогативою суду. У протоколі про адміністративне затримання неодноразово зазначено, що ОСОБА_1 від підпису відмовився, у той час коли даний протокол поліцейські ОСОБА_1 на ознайомлення і підпис не надавали та й не могли надати, оскільки він ще не був складений на час прибуття бригади швидкої медичної допомоги. А отже ніякого звільнення у зв'язку з госпіталізацією, як зазначено у даному протоколі не було. Окрім того доставлення відбувалось у лікарню № 1, а не у лікарню № 2 як вказано у протоколі.
Згідно п. 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію» поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України. Згідно ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно ст. 259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згідно ст. 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог ст. 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол. Підстави та процедура оголошення особи в розшук передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки та патрульна поліція не має повноважень для прийняття рішень та винесення документів щодо розшуку осіб. Згідно з Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» стосовно ОСОБА_1 відомості про розшук відсутні. У Рапорті інспектора Я.Дмухайло від 18.07.2025р. зокрема зазначено, що в рамках заходів з доопрацювання адміністративних матеріалів у справі № 128/2482/25, 18.07.2025 в ході перевірки місця проживання гр. ОСОБА_1 останнього виявленого не було, двері квартири ніхто не відчинив. Повідомлення про час та місце розгляду справи було залишено за адресою проживання ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_2 . На що необхідно зазначити, що перебуваючи 18.07.2025р. вдома за вищевказаною адресою, разом з донькою, я, адвокат Герасимишина Т.В. стверджую, що працівники поліції не приходили. Жодних повідомлень залишено не було. Виникає питання, яким чином 18.07.2025 р. працівнику поліції можливо було залишити повідомлення про час та місце розгляду справи, якщо справа Вінницьким районним судом Вінницької області була призначена тільки 24.07.2025 до розгляду на 04.08.2025р.
Також виникає питання яким чином вищевказаний Рапорт від 18.07.2025р. потрапив до адміністративних матеріалів, які датовані Департаментом патрульної поліції 17.07.2025р. А також на підставі якого закону у рапорті ОСОБА_7 від 30.06.2025р. зазначено, що водій перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 як «ухилянт» з 02.04.2025р. Можливо ОСОБА_8 та його керівництву необхідно звернути увагу на знання законів та їх виконання, постійну нецензурну лайку ОСОБА_2 під час несення служби. Особливо враховуючи факт притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за розпиття спиртних напоїв на території школи у м. Калинівці. Перевищення швидкість руху, згідно відеореєстратора поліцейського вимірювалась приладом TRUKAM, який він тримав у руках. Оскільки ОСОБА_1 , який працює помічником машиніста тепловозу, разом із машиністом тепловозу, їхали на роботу на нічну зміну, яка починається о 20.00 год., щоб не зривати робочий процес Укрзалізниці, ОСОБА_1 не заперечував проти винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 340 грн., передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП на місці. (Постанова № 5100977 від 29.06.2025, 19:29:42). Проте, вбачаються ознаки незаконності вищевказаної постанови, оскільки при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». (Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №157/703/20.)
Враховуючи вищевикладене, просить провадження у справі про адміністративне правопорушення №128/2482/25 закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, його захисника, дослідивши та оцінивши матеріали адміністративної справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Суд зауважує, що об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків. Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред'являються у процесі виконання ним службових обов'язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку. Кваліфікуючою ознакою цього правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що полягає у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Слід зазначити, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків. Тобто, виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.
Правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов'язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.
Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов'язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов'язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 29.06.2025 зазначено, що ОСОБА_1 не виконав законну вимогу поліцейського, після адміністративного затримання, покинути власний транспортний засіб та слідувати за поліцейським для доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП. Однак в протоколі не зазначено хто був свідком даного правопорушення.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що 29.06.2025 працівниками поліції приблизно о 19-30 год. було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .. Під час перевірки документів ОСОБА_1 працівники поліції повідомили останньому, що у нього є порушення вимог ст. 210-1 КУпАП та йому необхідно разом із працівниками поліції проїхати до ТЦК та СП, де відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 відмовився виходити із автомобіля та просив зачекати його захисника. На це працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що він перебуває в статусі затриманого та за невиконання вимог поліцейського відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Надалі на місце події прибула захисник ОСОБА_1 - адвокат Герасимишина Т.В., де на її запитання до працівників поліції, останні повідомили захиснику, що у ОСОБА_1 є порушення ст. 210 КУпАП, яке саме не відомо. Надалі працівник поліції пояснив захиснику, що ОСОБА_1 затриманий на підставі ст. 210 КУпАП. Внаслідок цього порушення, як пояснив працівник поліції, він зобов'язаний доставити даного громадянина до ТЦК та СП, надалі працівники ТЦК та СП складають протокол за ст. 210 КУпАП, після чого даний протокол йде на розгляд. На неодноразові запитання захисника, яке ж саме порушення вчинив ОСОБА_1 , працівник поліції вказав, що він виявив порушення вимог ст. 210-1 КУпАП. На дане твердження захисником неодноразово наголошувалося, що даною статтею передбачена відповідальність за певні правопорушення, а визначення суті правопорушення передбачено іншим законодавчим актом. На вказане зауваження працівник поліції не зміг пояснити захиснику, яке саме правопорушення було вчинено ОСОБА_1 та внаслідок чого його необхідно доставити до ТЦК та СП. Окрім того, захисником роз'яснювалося із посиланням на положення КУпАП про те, що на даний час протоколи за ст. 210-1 КУпАП не складаються, а відразу виноситься постанова. Надалі працівник поліції повідомив захиснику, що ОСОБА_1 є затриманим. На питання захисника, де протокол затримання, працівник поліції вказав, ОСОБА_1 затриманий усно, а протокол затримання він має право скласти протягом 3 годин. Надалі для ОСОБА_1 було викликано швидку медичну допомогу, каретою якого його було доставлено до медичного закладу.
Таким чином, з відеоматеріалів вбачається, що 29.06.2025 працівником поліції було оголошено ОСОБА_1 , що необхідно їхати із працівником поліції до ТЦК та СП для складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП.
Разом із тим, частиною 6 статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Окрім того, слід зазначити, що частиною першою статті 259 КУпАП визначено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
Разом із тим, відповідно до п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертався в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
А з урахуванням приписів ч. 6 ст. 258 КУпАП, в разі вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП ТЦК та СП відповідні протоколи про адміністративне правопорушення не складаються.
Отже, в судовому засіданні факт законної вимоги працівника поліції не знайшов свого підтвердження.
Статтею 62 Конституції України закріплено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України», ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із вищезазначеного, суддя, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбачених ст. 185 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 38, 247, 276, 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП, суд -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Суддя Л.П. Шевчук