Справа № 128/3273/25
23.09.2025 м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із Вінницького РУП ГУП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , маючого середню освіту, непрацюючого, одруженого,
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
права передбачені ст.268 КУпАП судом роз'яснені та особі зрозумілі, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №670938 від 01.07.2025, ОСОБА_1 01.07.2025 приблизно о 19-01 год. на а/д «М-21», неподалік с. Писарівка Вінницького району Вінницької області, не виконував наполегливих неодноразових повторених законних вимог поліцейського, чим вчинив злісну непокору.
ПОГ СПОГ ВВГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Рябоконем О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП відносно ОСОБА_1 ..
В судовому засіданні особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, не визнав, вказав, що він не вчиняв злісної непокори працівникам поліції. 01.07.2025 біля 18 год. він разом із сином їхав на автомобілі, їх зупинили працівники поліції біля с. Писарівка та попросили пред'явити військово-облікові документи. На цю їх вимогу він надав наявну у нього повістку, що йому видали в ТЦК із відміткою до особливого розпорядження. Оглянувши даний документ, працівник поліції разом із працівником ТЦК почали висловлювати підозри, що цей документ підроблений. Почали вимагати показати відомості із застосунку «Резерв +». Він намагався зайти в даний застосунок, але йому не вдавалося. Внаслідок чого працівники поліції та ТЦК заявили йому, що він не оновив вчасно своїх військового-облікових даних та, що він перебуває у розшуку по ТЦК. На це він заперечував, але його ніхто не слухав. Надалі працівник поліції почав вимагати, аби він разом із ними проїхав до ТЦК для складання документів. Він відмовлявся, оскільки військово-облікові документи у нього в порядку, вили він пройшов ВЛК, йому видали повістку із відміткою «до особливого розпорядження, та він не розумів, чому працівник поліції стверджує, що він перебуває у розшуку по ТЦК. Це все тривало дуже довго по часу, працівник поліції ходив туди-сюди, постійно із кимось говорив по телефону. В результаті чого, працівник поліції застосував до нього та його сина газ, витягнув із автомобіля та силоміць його відвезли до ЦТК, де сказали, що він не перебуває у розшуку, однак відносно нього протокол за несвоєчасне оновлення військово-облікових даних не складали, та, зрештою, відпустили.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка поліцейський ОСОБА_2 , пояснив, що він лише складав протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП. Працівник поліції ОСОБА_3 виявив порушення ОСОБА_1 мобілізаційного законодавства. Злісна непокора ОСОБА_1 в законній вимогі поліцейського полягала у тому, що останній відмовлявся пройти до службового автомобіля працівників поліції після його адміністративного затримання. Працівник поліції ОСОБА_3 затримав ОСОБА_1 та доставив до ТЦК, де був складений протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 210-1 КУпАП.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду повідомив, що він є сином ОСОБА_1 та того дня, 01.07.2025 біля 18 год. вони разом із батьком їхали автомобілем до дому. Біля с. Писарівка Вінницького району Вінницької області їх автомобіль було зупинено працівниками поліції. Працівник поліції попросив для перевірки посвідчення водія та документи на автомобіль. Батько пред'явив вказані документи. Далі працівник поліції попросив пред'явити військово-облікові документи, батько надав наявну у нього повістку від ТЦК, однак цей документи працівникам поліції не сподобався, вони вимагали пред'явити «Резерв+». Він зайшов у застосунок, однак дані батька чомусь не «підтягувалися», вони чекали, пробували знову це зробити, однак, не вдавалося. Працівник поліції ходив туди-сюди, ходив до свого автомобіля та назад. Він чув, як працівник поліції спілкуючись із працівниками ТЦК, просив їх знайти законну причину, аби той міг затримати батька. Приблизно хвилин за 30-40, працівник поліції почав розпилювати в салон автомобіля газ, внаслідок чого вони із батьком ледь не задихнулися. Після цього батька забрали та повезли до ТЦК. Також додав, що батько в розшуку по ТЦК не перебував, він отримав повістку, однак, чому цей документ не сподобався працівникам поліції та ТЦК і вони казали, що батько підробив документ.
Вислухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали адміністративної справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Суд зауважує, що об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків. Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред'являються у процесі виконання ним службових обов'язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку. Кваліфікуючою ознакою цього правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що полягає у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Слід зазначити, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків. Тобто, виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.
Правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов'язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.
Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов'язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов'язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 01.07.2025 зазначено, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору працівнику поліції, оскільки не виконував наполегливих неодноразових законних вимог працівника поліції. Однак в протоколі не зазначено, які саме законні вимоги не виконав ОСОБА_1 і хто був свідком даного правопорушення.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції 01.07.2025 приблизно о 18-16 год. було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .. Надалі, із ОСОБА_1 спілкувалися працівники ТКЦ. В процесі спілкування між працівниками ТЦК та ОСОБА_1 виникли непорозуміння з приводу пред'явленої останнім повітки, яку він отримав в ТЦК в 2022 році, внаслідок чого до розмови було залучено працівника поліції. Працівник поліції просив ОСОБА_1 пред'явити військово-обліковий документ із застосунку «Резерв+». ОСОБА_1 разом із сином намагалися це зробити, однак, як пояснили, не вдається зайти у застосунок. Працівник поліції вказав, що ОСОБА_1 необхідно показати «Резерв+», якщо все добре, то побажає щасливої дороги, в інакшому випадку він запропонує ОСОБА_1 проїхати до ТЦК, що в м. Вінниці по вул. Довженка. Окрім того, працівник поліції в розмові із працівником ТЦК висловив побажання, аби той зателефонував відповідній особі, що перебуває в приміщенні ТЦК, та пообіцяв, що на ОСОБА_1 буде складено протокол за порушення військового обліку. Тоді в такому випадку він (працівник поліції) матиме законну підставу для затримання ОСОБА_1 та його доставлення до ТЦК. Окрім того, працівник ТЦК та працівник поліції, оглянувши надану ОСОБА_1 повістку із відміткою «до особливого розпорядження», висловили підозру, що даний документ є підробленим. Надалі, працівник поліції, відійшовши від автомобіля ОСОБА_1 , під час спілкування із працівником ТЦК пояснив, що в разі, якщо відносно ОСОБА_1 було складено будь-який протокол, хоча би за ст. 210 КУпАП, він здійснить затримання ОСОБА_1 .. Надалі, працівник поліції, підійшовши до автомобіля ОСОБА_1 , повідомив йому, що телефонували на Вінницький РТЦК, де пояснили, що таку повістку ОСОБА_1 не видавали, отже, це є підробка документів. Тому, по даному факту буде уточнено інформацію та його буде затримано і доставлено до ТЦК по АДРЕСА_2 . Надалі працівники поліції разом із працівниками поліції вимагали від ОСОБА_1 аби той поїхав до ТКЦ з приводу підтвердження або спростування дійсності пред'явленої ним повістки. Паралельно, працівник поліції в розмові із працівником ТЦК запитаю чи вже внесений ОСОБА_1 в розшук. При цьому, працівнику важливо, аби був протокол відносно ОСОБА_1 по ст. 210 КУпАП, буде протокол, він (працівник поліції) оголошує ОСОБА_1 його права та вони поїхали до ТЦК. Надалі, знову ж таки, в спілкуванні між собою, один працівник поліції запитує іншого чи вже оголошено ОСОБА_1 в розшук, інший працівник поліції повідомляє, що треба зачекати, на що перший каже, що необхідно затримувати ОСОБА_1 і везти до ТЦК, поки приїдуть, розшук того вже буде. Надалі, о 19-00 год. працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 його права передбачені ст.ст. 55, 56 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а о 19-01 год. ОСОБА_1 працівником поліції оголошено про його адміністративне затримання та про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне затримання для доставлення до ТЦК для складення адміністративних матеріалів за ст. 210 КУпАП. Після цього, працівник ТЦК пояснює ОСОБА_1 , що на даний час немає такої повістки, немає такого номеру. Надалі працівник поліції о 19-18 год. вимагав від ОСОБА_1 вийти з транспортного засобу для його доставлення до ТЦК та не чинити злісну непокору законній вимозі працівника поліції. На це ОСОБА_1 просив працівника поліції зачекати, оскільки йому має зателефонувати його адвокат, на що працівник поліції наполягав на тому, аби ОСОБА_1 вийшов із автомобіля та прослідував із ним до ТЦК і він немає часу чекати поки ОСОБА_1 зателефонує адвокат. Надалі ОСОБА_1 було затримано та доставлено до ТЦК. В ТЦК ОСОБА_1 повідомив працівникам ТЦК, що ВЛК проходив у минулому році. Також, працівник ТЦК після перевірки відповідних даних по ОСОБА_1 , повідомив працівнику поліції, що ОСОБА_1 не є порушником та підлягає призову, а те, що в повістці, яку пред'явив ОСОБА_1 вказано «до особливого розпорядження», означає, що це вільні залишки. На що, працівник поліції уточнює: «як не порушник, а по «Оберігу» сказали, що він в розшуку». Працівник ТЦК пояснив, що ОСОБА_1 їде служити, на це працівник поліції зауважив, що ОСОБА_1 може їхати куди хоче, а працівники поліції нехай йому складуть протокол. Працівник ТЦК запитує у працівника поліції за що скласти протокол відносно ОСОБА_1 , на це працівник поліції зазначає, що протокол має бути складений відносно ОСОБА_1 за порушення військового обліку. Працівник ТЦК повторно пояснює працівнику поліції, що ОСОБА_1 не вчиняв правопорушення, він є вільним залишком та підлягає доставці для проходження військової служби. На такі пояснення працівників ТЦК працівник поліції зазначив, що спілкування із відповідним керівником ТЦК, який його запевнив, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку, отже за таких обставин працівником поліції було здійснено адміністративне затримання ОСОБА_1 до його доставлення до ТЦК. За обставин, що ОСОБА_1 не є порушником військового обліку, його адміністративне затримання було незаконним, отже відносно ОСОБА_1 необхідно скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП. Надалі відносно ОСОБА_1 працівником ТЦК було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, аналізуючи вказані відеоматеріали, суд доходить висновку, що 01.07.2025 о 19-01 год. працівником поліції було оголошено ОСОБА_1 , що його затримано за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, о 19-18 год. цього ж дня ОСОБА_1 не було виконано вимогу працівника поліції для його доставлення до ТЦК для складання адміністративних матеріалів за ст. 210-1 КУпАП. Однак, після доставлення ОСОБА_1 до ТЦК, працівник ТЦК повідомив працівнику поліції, що ОСОБА_1 не є порушником військового обліку та він підлягає відправці для проходження військової служби по мобілізації і підстав для складання відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів немає. Однак, беручи до уваги, що ОСОБА_1 вже було затримано, доставлено до ТЦК, відносно нього все ж таки було складено відповідний протокол за ст. 210-1 КУпАП. Отже, з вищевикладеного не вбачається, що в даному випадку існували законні підстави для затримання ОСОБА_1 , його доставлення до ТЦК, та як наслідок, що працівник поліції, вимагаючи від ОСОБА_1 вийти з автомобіля та слідувати із ним до ТЦК, висловив останньому законну вимогу. Окрім того, факт використання ОСОБА_1 підробленого документа - повістки із відміткою «до особливого розпорядження» не підтвердився, оскільки, як слідує із оглянутого в судовому засіданні відеозапису, вбачається, що такий документ таки видавався ОСОБА_1 та він не є порушником військового обліку.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, що складений відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП та копії протоколу про адміністративне затримання, ОСОБА_1 було затримано 01.07.2025 о 19 год. 01 хв. та у цей же час, тобто 01.07.2025 о 19 год. 01 хв., ОСОБА_1 не виконав законну вимогу працівника поліції. Хоча з дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівник поліції висловлював ОСОБА_1 вимогу вийти із власного автомобіля та слідувати разом із ним до ТЦК о 19 год. 18 хв..
Окрім того, слід зазначити, що частиною першою статті 259 КУпАП визначено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
Разом із тим, відповідно до п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертався в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення ОСОБА_5 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, в судовому засіданні факт законної вимоги працівника поліції не знайшов свого підтвердження.
Статтею 62 Конституції України закріплено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України», ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із вищезазначеного, суддя, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбачених ст. 185 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 38, 247, 276, 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП, суд -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Суддя Л.П. Шевчук