Провадження № 22-ц/803/8825/25 Справа № 185/4758/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 120 000 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120000 грн без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд змінити рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 60 000,00 грн. та зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідач посилається на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв'язку між виникненням хронічних захворювань у позивача та діями відповідача. Вказував, що сама по собі важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача, не є достатньою та самостійною підставою для покладення відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди.
У відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
21.10.2025 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - Меркулової Т.П. про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивач, згідно записів у трудовій книжці, перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»: шахта імені Героїв Космосу 03.09.1990 по 01.12.1992 - гірник підземний з повним робочим днем у шахті; шахта Західно - Донбаська 07.07.1997 по 04.02.1998 - гірник підземним з повним робочим днем у шахті; шахта ім. Героїв Космосу з 16.03.1998 по 02.07.1999 - гірник підземним з повним робочим днем у шахті; шахта « Тернівська» 27.08.2001 по 07.05.2003 - гірник підземний з повним робочим днем у шахті; шахта ім. Героїв Космосу 01.11.2004 по 06.09.2005 - гірник підземний з повним робочим днем у шахті; 28.11.2005 по 02.09.2020 - гірником очисного забою з повним робочим днем у шахті.
Звільнений 02.09.2020 року за станом здоров'я.
Згідно медичного висновку ЛЕК Державної установи «Українського Науково-дослідницького інституту промислової медицини» від 23.03.2021 року № 629 позивачу встановлено діагноз: - радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозами ліктових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; - хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А, легенева недостатність першого-другого ступеня; - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Вказані захворювання - професійні. Як зазначено у висновку діагноз професійних захворювань встановлено на підставі: - скарг на стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в праві руку та ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт а них, заніміння кінцівок, переважно прави, зниження слуху, задишку при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель, біль за грудиною, стому; - анамнезу хвороби: згідно медичної документації лікувався з діагнозами: хронічний бронхіт, деформуючий артроз обох плечових ліктьових, колінних суглобів з больовим компонентом, контрактурою; вертеброгенна люмбоішіалгія справа, цервікобрахіалгія білатерально, стадія загострення, з вираженим статико-динамічними порушеннями функції хребта, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ І-ІІ ст.) на фоні шийного, п/крижового остеохондрозу, спондилоартрозу, дисказа L3-L4, L-5-S1; ДФА ліктьових та колінних суглобів з больовим синдромом (ПФ ІІ ст.); поліастеоартроз з періартрозом плечових, колінних, ліктьових суглобів, стадя загострення, ПФ ІІ ст., зі стійким больовим та набряковим синдромом; двобічний плечолопатковий періартроз ПФ ІІ ст.; ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легень) І ст., фаза н/ремісії, емфізема легень; пневмофіброз, легенева недостатність І ст.; двобічна хронічна нейросенсорна приглуховатість І ст.; радикулопатія; порушення статико-динамічної функції хребта ІІІ ст; - даних інформаційної довідки про умови праці № 58/4.6-10 від 21.01.2021 року, виданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, де зазначено, що ОСОБА_1 працював у шкідливих умовах у ВСП «Шахтоуправління ім. Героїв Космосу ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» 19 років 2 міс.: Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.04.2025 3 Підпадав під вплив: - пилу 17,26-88,0 мг/м3 при ГДК = 4,0 мг/м3, 100% зміни, кл. 3.2-3.4 - шуму 85-90 дбА при ГДР=80 дбА, кл. 3.1-3.2 - важкості праці (кл. 3.1-3.2): маса вантажу 33,5 кг при нормі до 30 кг, кл. 3.1 (ГРОВ, 14 років 10 міс.), робоча поза вимушена 93% зміни, кл. 3.2 (ГРОВ, 14 років 10 міс.); робоча поза незручна 40-83,6% зміни, кл. 3.1-3.2 (усі, крім ГРОВ, 4 роки 4 міс.); нахили 155-407 при нормі 51-100, кл. 3.1-2.2 (гірник ДКТ та дільниці ремонтновідновлювальних робіт, гірник з ремонту гірничих виробок дільниці з видобутку вугілля, 3 роки 6 міс.).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 20.04.2021 року, затвердженого Начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Бондаренко О.В.: - стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів - 21 рік 6 міс. (п.12 Акту) - висновок про наявність шкідливих умов праці згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими Наказом МОЗ України від 08.04.2014 року № 248 оцінка умов праці гірника очисного забою ділянки з видобутку вугілля ВСП «Шахтоуправління ім. Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_2 віднесена: - по вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин - «шкідливі» кл.3.4. - по рівню шумового навантаження - «шкідливі» кл. 3.2 - за показниками освітлення - «шкідливі» кл.3.2. - за показниками важкості праці - «шкідливі» кл. 3.2 - за показниками напруженості праці - «шкідливі» кл. 3.2 Загальна оцінка - кл. 3.4 - «шкідливі» (п. 13 Акту ) Діагноз (п. 14 Акту): - радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозами ліктових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; - хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А, легенева недостатність першого-другого ступеня; - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи гірником очисного забою на дільниці з видобутку вугілля, виконував весь комплекс робіт по видобуванню вугілля, згідно технологічного процесу (пересування секцій кріпи, комплекс зачищення міжсекційного простору). Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку вугілля, роботи шахтних механізмів і машин (комбайн, механізований комплекс, скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач тощо), не завжди є можливість встановлення систем вентиляції, пилоподавлення. підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму. Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання тощо). Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підзвемних умовах шахти не завжди була можливість використовувати траспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню ( п.17 Акту). Причини виникнення хронічного професійного захворювання: ( п.18 Акту) - вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного більше 10% в повітрі робочої зони в 22 рази перевищує ГДК (фактичне значення 88 мг/м3 при допустимому - 4 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005.88 «Общее санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»; - важкість праці: перебування у вимушеній робочі позі (на колінах) 93% часу зміни (при допустимій до 10%), маса вантажу, що постійного підіймається та переміщується вручну становить 33,5 кг при нормативному значенні до 30 кг; - фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 8 дБА (фактичне значення 88 дБА, при допустимому - 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99.
28.05.2021 року міжрайонна профпатологічна МСЕК первинно встановила позивачу третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності, в тому числі: 45% - радікулопатія з ДФА(деформуючий артроз), 10% - хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), 5% - туговухість з черговим оглядом.
24.05.2022 року міжрайонна профпатологічна МСЕК повторно провела огляд, де було встановлено третя група інвалідності та 60% втрати працездатності, в тому числі: 45% - радикулопатія з ДФА, 10% - хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), 5% - туговухість безстроково. МСЕК видало позивачу індивідуальну програму реабілітації інваліда, згідно якої позивачу встановлено обмеження до пересування, трудової діяльності, рекомендовано амбулаторне, санаторно - курортне, стаціонарне лікування, медичні обстеження у сімейного лікаря, ЛОР, невропатолога, лікувальна фізкультура та масаж, протипоказана важна фізична праця в шкідливих умовах, під землею, в умовах шуму.
У програмі реабілітації інваліда 2021 року зазначено, що реабілітаційний потенціал середній.
У програмі реабілітації інваліда 2022 року зазначено, що реабілітаційний потенціал середній, мета реабілітації: часткове відновлення обмеження життєдіяльності.
Тобто стан здоров'я позивача погіршився, не дивлячись на лікування та реабілітацію.
Позивач виконував рекомендації лікарів, проходив стаціонарне лікування, згідно виписок з медичних карток лікувався у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, зі скаргами на загальну слабкість, кашель, задишку при фізичному навантаженні, зниження слуху, біль в плечових, ліктьових, колінних суглобах, біль у поперековокрижовому відділі хребта, проте вказане лікування тільки на деякий час поліпшує стан здоров'я позивача і не може відновити у повній мірі той стан здоров'я, який був до ушкодження.
У позивача стійкі болі у попереково-крижовій області хребту з іррадіацією в праву руку та ногу, різке обмеження рухів у хребті, стійкі болі у шийному відділу хребта, зменшення рухів у ліктьових, плечових, колінних суглобах, оніміння у кистях рук, судороги м'язів, головний біль, загальна слабкість, часте запаморочення, підвищена втома, приступи сухого кашлю, біль у грудній клітці при кашлі, задишка при незначному фізичному навантаженні, при ходьбі, утруднення дихання, утруднення мовлення, стійке зниження слуху, що призводить до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 60 %. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 120 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Що стосується доводів апеляційної скарги про не доведення причинного зв'язку між виникненням хронічних захворювань у позивачата діями відповідача, а також що причиною професійних захворювань позивачає порушення та недотримання ним рекомендацій лікарів, вони спростовуються актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 20.04.2021 року.
Так, з акта вбачається, що хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи гірником очисного забою на дільниці з видобутку вугілля, виконував весь комплекс робіт по видобуванню вугілля, згідно технологічного процесу (пересування секцій кріпи, комплекс зачищення міжсекційного простору). Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку вугілля, роботи шахтних механізмів і машин (комбайн, механізований комплекс, скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач тощо), не завжди є можливість встановлення систем вентиляції, пилоподавлення. підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму. Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання тощо). Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підзвемних умовах шахти не завжди була можливість використовувати траспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню ( п.17 Акту). Причини виникнення хронічного професійного захворювання: ( п.18 Акту) - вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного більше 10% в повітрі робочої зони в 22 рази перевищує ГДК (фактичне значення 88 мг/м3 при допустимому - 4 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005.88 «Общее санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»; - важкість праці: перебування у вимушеній робочі позі (на колінах) 93% часу зміни (при допустимій до 10%), маса вантажу, що постійного підіймається та переміщується вручну становить 33,5 кг при нормативному значенні до 30 кг; - фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 8 дБА (фактичне значення 88 дБА, при допустимому - 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними доказами у справі.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок отримання професійних захворювань позивач втратив 60 % професійної працездатності та третьої групи інвалідності, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров'я у майбутньому, а також з того, що захворювання позивача призвели до кардинальної негативної зміни його життя, порушили його психологічний стан та нормальні життєві зв'язки.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, прийнявши до уваги факт отримання позивачемтретьої групи інвалідності та втрати ним 60 % працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 120 000,00 грн.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, колегія суддівне бере до уваги з вищенаведених підстав.
Колегія суддів не встановила підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.
Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання позивача виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Доводи про те, що доказів, які б підтверджували ступінь моральних страждань позивачем не надано і судом не обґрунтовано, є безпідставними.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що факт спричинення моральної шкоди доведено. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідними медичними документами.
Висновком МСЕК позивачу встановлено ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків, у зв'язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов'язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача.
Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров'я позивача відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані.
Відсутність прямого причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Тож, колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди в розмірі 120 000,00 грн., присудженої судом першої інстанції, враховуючи доводи позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, встановлення третьої групи інвалідності, відсутності покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який відчуває постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
Згідно постанови ВП ВС від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.
Адвокатом надана правнича допомога, яка пов'язана з розглядом справи, є реальною, пропорційною до предмету спору та обґрунтованою.
Позов складений та підписаний адвокатом представником позивача.
Отже, адвокатом надані реальні послуги, пов'язані із розглядом справи.
До позову надані копія договору про надання правничої допомоги, згідно умов якого адвокат надає правничу допомогу, а саме: з складання позовної заяви та інших процесуальних документів, пов'язаних з розглядом справи, вартість послуг адвоката встановлюється за домовленістю сторін та є фіксованою оплатою.
Також, до позову додана квитанція про сплату послуг адвоката - складання позовної заяви, вартість 5 000 грн. та доданий ордер на підтвердження повноважень адвоката.
У квитанції наведено опис виконаної адвокатом послуги - складання позову.
Згідно умов договору про надання правничої допомоги розмір витрат на надання правничої допомоги встановлюється домовленістю сторін, розмір витрат встановлений у фіксованій формі.
Тому доводи апелянта, що адвокатом не надано опису з визначенням часу виконаної роботи є безпідставними.
У Постанові Верховного Суду від 16.04.2020р. по справі № 727/4597/19 зроблено висновки, що профільний закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату, а оскільки адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність до них не можуть бути застосовані положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 оскільки останні не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку та не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
У вказаній постанові Верховний Суд також зазначає, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката та одночасно доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта
Отже, видана адвокатом квитанція, складена у довільній формі на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги з визначенням конкретної виконаної роботи у фіксованому розмірі є належним доказом для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув витрати на правничу допомогу.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Щодо стосується витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила стягнути витрати на правничу допомогу за складення відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 5 000 грн.
Крім того, адвокатом було надано ордер на надання правчничої допомоги, акт виконаних робіт з надання послуг адвоката від 19.09.2025 року та квитанцію з оплати послуг адвоката Меркулової Т.П. від 18 вересня 2025 року у розмірі 5 000 грн.
Згідно наданого акту виконаних робіт з надання послуг адвоката від 19.09.2025 року:
Адвокат надав правові послуги з правничої допомоги:
А) складання відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, що включає:
- правовий аналіз апеляційної скарги відповідача,
- пошук та підбір нормативної бази з чинного законодавства з урахуванням аргументів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі,
- пошук та підбір судової практики з урахуванням аргументів, викладених
відповідачем у апеляційній скарзі,
- складання самого тексту відзиву на апеляційну скаргу,
- формування та відправлення відзиву на апеляційну скаргу до суду через Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС,
- аналіз поданих відповідачем процесуальних заяв та доданих документів по справі,
- подання процесуальних заяв щодо руху справи № 185/4758/25.
Розмір вартості послуг Адвоката становить 5 000 грн., у тому числі:
- по пункту «А» за складання відзиву на апеляційну скаргу, поданого до суду через Електронний кабінет адвоката підсистеми «Електронний суд» ЄСТС - 5 000 грн.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, заяви про зменшення цих витрат сторона відповідача не подавала, хоча позивач надав докази надсилання відзиву на апеляційну скаргу, в якому адвокат просила стягнути витрати на правничу допомогу, що підтверджується квитанцією № 4538645 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»- залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров