Провадження № 22-ц/803/9344/25 Справа № 179/23/25 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Наталії Олександрівни, представника ОСОБА_2 - адвоката Усенко Аліни Олександрівни на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, -
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що з 19 серпня 2016 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2022 року у справі №179/484/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 . Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 19 серпня 2016 року Красногвардійським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1016. Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити ОСОБА_6 . Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року у справі №179/1808/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 грн. щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати подачі позову до суду, тобто з 21 жовтня 2019 року. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року у справі №179/485/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 24 травня 2022 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Н.О. - задоволено. Рішення Магдалинівського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року - скасовано. В задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - відмовлено. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року у справі №179/1033/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів - відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що розмір присуджених аліментів є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, рівень витрат постійно зростає, дитина потребує значних витрат, які позивач не має можливості забезпечити за власні кошти та за присуджені аліменти. При цьому дитина має захворювання, потребує періодичного медичного обстеження та лікування. Дитина проживає разом з нею. Крім того вказує, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, на даний час його майновий стан змінився, перебуває на військовій службі в лавах ЗСУ, отримує достатній дохід, який дозволяє йому сплачувати аліменти на дитину більше мінімально гарантованого державою розміру. На підставі викладеного ОСОБА_4 просила суд змінити спосіб стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 2000 грн. на місяць на 1/4 частину заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 . Змінено розмір стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_1 відповідно до рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми 2000 грн. на 1/6 частку всіх видів доходу (заробітку). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 : аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення робити щомісяця починаючи з 13 січня 2025 року і до повноліття дитини; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., на користь держави: судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Н.О. просить рішення суду від 11 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Усенко А.О. просить рішення суду від 11 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Н.О просить у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Усенко А.О. відмовити, посилаючись на безпідставність її доводів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Н.О. задовольнити частково, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Усенко А.О. залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині зміни розміру стягнутих із ОСОБА_1 аліментів відповідно до рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми 2000 грн. на 1/6 частку всіх видів доходу (заробітку), а також в частині витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо в частині визначення розміру стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в цій частині.
В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН прав дитини (1959 року), Конвенції ООН про права дитини (1989 року), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959року), “Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».
Закон України “Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001року вказує на те, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.
Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, при цьому даний обов'язок є особистим, індивідуальним обов'язком як матері, так і батька.
Положеннями ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Як передбачено ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України, а саме мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, зміна матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
У справі встановлено, з 19 серпня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.14).
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.16).
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2022 року у справі №179/484/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 . Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 19 серпня 2016 року Красногвардійським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1016. Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити ОСОБА_6 (т.3 а.с.75, 76).
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року у справі №179/1808/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 грн. щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати подачі позову до суду, тобто з 21 жовтня 2019 року (т.3 а.с.77, 78).
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року у справі №179/485/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 24 травня 2022 року (т.3 а.с.79, 70).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Н.О. - задоволено. Рішення Магдалинівського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року - скасовано. В задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - відмовлено (т.3 а.с.81, 82).
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року у справі №179/1033/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів - відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 (т.3 а.с.83-86).
Підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі у січні 2025 року стало те, що розмір присуджених аліментів на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року у справі №179/1808/19 є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, рівень витрат постійно зростає, дитина потребує значних витрат, які позивач не має можливості забезпечити за власні кошти та за присуджені аліменти. Дитина має захворювання, потребує періодичного медичного обстеження та лікування.
На теперішній період часу неповнолітній дитині сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 8 років.
Згідно довідок військової частини ВЧ НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 04 березня 2022 року (т. 1 а.с. 69-71, 208, т. 2 а. с. 177).
Встановлено, 25 лютого 2023 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 (т.1 а.с. 166).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідача ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_9 (т.1 а.с. 25).
Згідно наданих відповідачем суду квитанцій АТ КБ “Приватбанк» відповідач сплачує аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.169-174).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України вбачається, доходи відповідача ОСОБА_1 збільшилися з моменту ухвалення рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 у справі №179/1808/19, яким з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. на місяць (т. 2 а. с. 116-119).
Враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, отримує дохід, який збільшився з часу ухвалення рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 у справі №179/1808/19, стан здоров'я відповідача, враховуючи також те, що відповідач має малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та теперішня дружина відповідача - ОСОБА_8 не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною, беручи до уваги обставини, що мають істотне значення у справі, суд першої інстанції, керуючись принципом розумності та справедливості дійшов обґрунтованого висновку про зміну розміру аліментів, які стягуються з позивача на утримання сина з 2 000 грн. щомісячно на 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Посилання відповідача на те, що його сімейний стан змінився, на його утриманні перебуває ще одна малолітня дитина, тому він не має можливості сплачувати на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Доводи апеляційної скарги сторони позивач про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі є недоведеними належними та допустимими доказами у справі.
Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. слід зазначити наступне.
Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач у позовній заяві просила суд витрати у справі покласти на відповідача, зазначивши, що відповідач очікує понести витрати на правову допомогу у цій справі у суді першої інстанції у розмірі 30000 грн. (т.1 а.с.1-10).
24 червня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Усенко А.О. подала до суду першої інстанції заяву, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 42000 грн. (т.2 а.с.182-191).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу заявником надано договір №б/н про надання правової допомоги від 23 квітня 2024 року укладений між ОСОБА_4 та АО “Vектор праvа», ордер на надання правової допомоги адвокатом Усенко А.О., акт приймання-передачі послуг б/н до договору №б/н про надання правової допомоги від 23 квітня 2024 року, розрахунок правової допомоги, детальний опис робіт, виконаних адвокатом (т.2 а.с.192-214).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідач ОСОБА_1 заперечував щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на правову допомогу , посилаючись на те, що заявлена сума витрат на правову допомогу у розмірі 42000 грн. є завищеною.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Враховуючи викладене, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також те, що відповідач заперечує щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, з 10000 грн. до 5000 грн.
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Усенко А.О. слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Н.О. слід задовольнити частково, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025 року змінити в частині стягнутих із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу, зменшивши їх розмір з 10000 грн. до 5000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 259, 268, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Усенко Аліни Олександрівни - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Наталії Олександрівни - задовольнити частково.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - змінити в частині стягнутих із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу, зменшивши їх розмір з 10 000 грн. до 5 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В. Свистунова