Справа № 503/2482/24
№ 1-кп/505/655/2025
09 жовтня 2025 року м. Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі колегії суддів:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
захисників: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року стосовно обвинувачених:
ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146, ч.5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст.146 КК України,
ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України,
ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України,
В провадженні Подільського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року.
У даному кримінальному провадженні 25 листопада 2023 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_15 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 січня 2024 року, без можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, який неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва, ухвалами Кодимського районного суду Одеської області та Котовського міськрайонного суду Одеської області.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних суддів» номер 4273-ІХ від 26 лютого 2025 року, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Котовського міськрайонного суду Одеської області на Подільський міськрайонний суд Одеської області.
Ухвалами Подільського міськрайонного суду Одеської області, зокрема від 13 серпня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_15 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11 жовтня 2025 року, без визначення розміру застави.
30 вересня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_15 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане до суду клопотання, просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_15 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави, посилаючись на те, що термін дії раніше продовженого судом запобіжного заходу обвинуваченому закінчується 11 жовтня 2025 року, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не можливо закінчити у цей строк, через виняткову складність кримінального провадження (сім обвинувачених, великий обсяг письмових доказів, наявність потерпілих та свідків), у зв'язку з чим, є необхідність розглянути питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_15 терміну дії запобіжного заходу.
В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив обставини кримінальних правопорушень, обвинувачення у вчиненні яких пред'явлено ОСОБА_15 згідно обвинувального акту, вказав що ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений з високим рівнем ймовірності може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризик переховування від суду, передбачений пунктом 1 ст.177 КПК України, обґрунтовує тим, що ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років з конфіскацією майна, тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, ОСОБА_15 може переховуватись від суду. Також прокурор зазначив, що у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зав'язки, постійне місце роботи, джерела доходів та після повідомлення ОСОБА_15 підозри, останній на виклик не з'явився та з метою переховування від органу досудового розслідування виїхав до м. Суми, де був затриманий на підставі ухвали слідчого судді;
- ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, передбачений пунктом 3 ст.177 КПК України, обґрунтовує тим, що обвинуваченому відомі місця проживання потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні і беручи до уваги насильницький характер вчинення кримінальних правопорушень із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я осіб, а також із погрозами застосування такого насильства, обвинувачений може незаконно на них впливати з метою зміни їх показів;
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений пунктом 5 ст.177 КПК України, обґрунтовує тим, що ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке носить корисливий характер, не має постійного місця роботи й постійного джерела доходів, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, й на даний час є обвинуваченим у інших кримінальних провадженнях, які перебувають на розгляді у судах за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, зазначив, що ОСОБА_15 обвинувачується саме у злочинах, вчинених із застосуванням насильства, тому визначення розміру застави, у разі прийняття судом рішення про продовження строку тримання під вартою, є недоцільним.
Вказані ризики були враховані слідчим суддею під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перевірялися судом апеляційної інстанції і на даний час не зменшилися, не зникли та продовжують існувати, а тому жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе ефективно виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, а також запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні.
Прокурор також вказав про наявність вагомих доказів вчинення ОСОБА_15 кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_15 у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується (від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна); насильницький характер вчинених кримінальних правопорушень; відсутність міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, постійного джерела доходів; вчинення злочинів у складі організованої групи; репутацію обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, який на даний час є також обвинуваченим у інших кримінальних провадженнях, які перебувають на розгляду у судах за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України; особливо великий розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_15 клопотання прокурора вважає необґрунтованим, заперечував проти його задоволення.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 - ОСОБА_22 заперечувала проти продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає клопотання прокурора необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам КПК України, оскільки не містить додатків, зазначила, що прокурор не довів ризиків необхідності тримання обвинуваченого під вартою та звернула увагу на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків. Також зазначила, що застосування обвинуваченому ОСОБА_15 альтернативного запобіжного заходу є обов'язком суду.
Представник потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 підтримав клопотання прокурора, вважає його обґрунтованим та просив суд його задовольнити.
Інші учасники просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Колегія суддів заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, доходить наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Крім того, у кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При вирішенні питання про наявність підстав для продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів у цій справі враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкриміновані злочини, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод. Зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» встановлено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_15 строку тримання під вартою суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст.146 КК України.
При цьому ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі. Інші кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_15 , а саме ч. 4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжкими злочинами, санкції за вчинення яких передбачає покарання понад 10 років позбавлення волі.
Окрім того, ОСОБА_15 є обвинуваченим в рамках інших кримінальних проваджень за ч.3 ст.289 та ч. 1 ст. 263 КК України.
З огляду на викладене та зважаючи на обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_15 , на думку колегії суддів дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, обвинувачений, будучи обізнаним про місце знаходження потерпілих та свідків, знаходячись на волі, зможе незаконно впливати як безпосередньо так і опосередковано на потерпілих та свідків, зокрема, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити допитаних під час досудового розслідування свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.
Відтак, існує ризик визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості незаконного впливу ОСОБА_15 на потерпілих та свідків.
Колегія суддів також вважає, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, з огляду на фактичні обставини справи, кількість скоєння ОСОБА_15 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, насильницький характер вчинених останнім кримінальних правопорушень.
Згідно ст.178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема вік, стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання указаного обвинуваченого під вартою до суду не надходило, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан, а також насильницький характер вчинених кримінальних правопорушень, особливо великий розмір завданої майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, вчинення злочинів у складі організованої групи та те, що перебуваючи на волі, та зважаючи на покарання, яке йому загрожує у випадку доведення винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, може ухилятись від суду, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд обґрунтовано вважає, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого, що вказує на необхідність продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зважаючи на те, що заявлені ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та вони виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів вважає, що слід продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_15 , адже лише такий найсуворіший запобіжний захід на даний час зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
При продовженні запобіжного заходу, колегія суддів, враховуючи підстави, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, згідно до вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України, вважає за доцільне не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_15 , оскільки він обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, а два інших особливо тяжкими злочинами, із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я, а також погроз застосування такого насильства.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_15 на 60 діб, не визначаючи розмір застави.
Керуючись ст. 176-178, 183, 197, 199, 314, 315, 369, 372, ч. 2 ст. 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст.146 КК України, - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст.146 КК України, продовжити на 60 діб, тобто до 07 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_15 , його захиснику, а також направити уповноваженій службовій особі в місця тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_15 .
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3