Справа № 947/21491/25
Провадження № 1-кс/947/15834/25
22.10.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , під час розгляду у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000000229 від 05.03.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, головним управлінням Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025160000000229 від 05.03.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.
Посилаючись на обставини, викладені письмово прокурор повторно звертається з клопотанням про арешт майна, що вилучено під час обшуку 08.07.2025 за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільного телефону марки «Samsung» в корпусі сірого кольору, оснащений сім картою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 в корпусі сірого кольору, ?ноутбуку марки Lenovo, модель Yoga7, в корпусі сірого кольору, DESKTOPF2EP14J, довіреності від 16.12.2024 року, що посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_5 , зареєстрована в реєстрі 6783 на 1 арк., ? довіреності від 20.12.2024 року, що посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_5 , зареєстрована в реєстрі 6851 на 1 арк., з метою збереження речових доказів.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що прокурором під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 30.07.2025 року клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №42025160000000011 за ч.1 ст.191 КК України - задоволено. Накладено арешт на речі та документи вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 а саме:
-мобільний телефон марки «Samsung» в корпусі сірого кольору, оснащений сім картою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 в корпусі сірого кольору;
?-ноутбук марки Lenovo, модель Yoga7, в корпусі сірого кольору, DESKTOPF2EP14J,
-довіреність від 16.12.2024 року, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_5 , зареєстровану в реєстрі 6783 на 1 арк., ?
-довіреність від 20.12.2024 року, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_5 , зареєстровану в реєстрі 6851 на 1 арк. шляхом позбавлення права на володіння, розпорядження та користування вказаним майном до скасування арешту у порядку встановленому КПК України
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.09.2025 року вищезазначена ухвала про арешт майна скасована, постановлена нова ухвала якою вищезазначене клопотання про арешт майна повернуто прокурору строком на 72 години для усунення недоліків.
Так, до клопотання про арешт майна прокурором не надано належного обґрунтування з посиланням на відповідні докази щодо підстав і мети накладення арешту на вилучене майно.
Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, прокурором під час складання клопотання не було дотримано вимог ч.2 ст.171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.
Так, в порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Таким чином, вимоги викладені в мотивувальній частині ухвали Одеського апеляційного суду від 24.09.2025 року прокурором не виконані, не надано відповідного документального обґрунтування необхідності застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути його.
Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час недоліки зазначені в ухвалі Одеського апеляційного суду про повернення клопотання про арешт майна прокурором не усунуті та наявні всі правові підстави для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України.
За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000000229 від 05.03.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1