Провадження № 22-ц/803/7332/25 Справа № 243/6728/24 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
21 жовтня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Ніколенко К.В. на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
В серпні 2021 року ОСОБА_2 через свого представника звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 07.05.2016 року між сторонами було укладено шлюб. З 2018 року стосунки між позивачем та відповідачем стали погіршуватися, вони не можуть знайти порозуміння, мають різні погляди на життя. З цього часу вони проживають окремо, не підтримують шлюбних відносин, мають окремі бюджети та спільне господарство не ведуть. Також зазначав, що сторони не мають дітей та не мають спору щодо поділу спільного сумісного майна.
Просив розірвати шлюб, зареєстрований 07.05.2016 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 134, строку для примирення не давати.
Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено. Шлюб, зареєстрований 07.05.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 134, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Відповідно до положень ч.4 ст. 287 ЦПК України у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що при звернення до суду із позовом, ОСОБА_2 зазначив недостовірні данні про фактичне місце проживання відповідача у м. Слов'янську. Однак, ОСОБА_1 починаючи з 26.03.2018 року зареєстрована та фактично проживає за межами України, а саме у Королівстві Нідерландів, що підтверджується наданою реєстраційним документом муніципалітету Рурдалена та копією закордонного паспорту відповідачки. Також не проживання відповідача за адресою вказаною позивачем у м. Слов'янську на момент розгляду справи, підтверджується ухвалою від 11.01.2021 року у справі № 243/1353/19 та відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.
Таким чином, справу було розглянуто судом без участі відповідача, який належним чином не був повідомлений. Зазначене позбавило ОСОБА_1 можливості надати свої пояснення у справі, зокрема щодо наявності шлюбних відносин, придбання спільно нерухомості, а також обговорити питання про зміну прізвища.
Крім того звертає увагу, що питання припинення шлюбних відносин між сторонами не обговорювалось, вони продовжують проживати разом у Королівстві Нідерландів за однією адресою, ведуть спільне господарство, постійно перебувають на зв'язку, турбуються один про одного та спільний побут.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначав, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. З огляду на те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, вважає, що із відповідачем вони чужі люди, тривалий час не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства, тому відмова у розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку повістки до Електронних кабінетів представників позивача та відповідача. (а.с. 150 зворот)
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї неможливе.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони 07.05.2016 року уклали шлюб, який було зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 134.
Від шлюбу дітей не мають.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 2018 року стосунки між позивачем та відповідачем стали погіршуватися, вони не можуть знайти порозуміння, мають різні погляди на життя. З цього часу вони проживають окремо, не підтримують шлюбних відносин, мають окремі бюджети та спільне господарство не ведуть, їх сім'я фактично розпалася.
Зазначені обставини нічим не спростовані.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ст. ст. 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя і якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, що мають істотне значення, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу
може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість збереження шлюбу між сторонами та наявності підстав для його розірвання.
При зверненні до суду позивач зазначав, що спільне з відповідачем життя не склалось, оскільки сторони мають різні погляди на життя та різні характери, що робить спільне життя неможливим, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведуть.
Заперечуючи проти цього, відповідач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що шлюбні відносини фактично тривають, і наявні у справі переписка сторін у месенджері цього факту не спростовують. Реєстрація за тією ж адресою, що і позивач також не підтверджує наявність шлюбних відносин.
За приписами ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сторони спільного господарства не ведуть, стосунків не підтримують, шлюб носить лише формальний характер. Таким чином, судом з'ясовані фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу і встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам подружжя.
Крім того, незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.
З огляду на те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, вважає, що із відповідачем вони чужі люди, тривалий час не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства, тому відмова у розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання шлюбу між подружжям, відповідає вимогам закону та ґрунтується на фактичних обставинах справи.
З приводу доводів апеляційної скарги про неповідомлення відповідача про розгляд справи слід зазначити, що відповідно до ухвали Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2024 року справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже обов'язкових підстав для скасування правильного по суті рішення у розумінні ч.3 ст. 376 ЦПК України не має.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст. ст. 368, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ніколенко К.В. залишити без задоволення.
Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2025 року.
Судді: