Номер провадження 22-ц/821/1344/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №691/1234/24 Категорія: 304090000 Синиця Л. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
21 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Карпенко О.В., Фетісова Т.Л.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірний Тарас Іванович
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановичана рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 27 січня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
24.11.2017 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що підписана анкета-заява разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», тарифами за карткою Monobank, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають між відповідачем та АТ «Універсал Банк» договір про надання банківських послуг.
На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у розмірі 90 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору про надання банківських послуг станом на 25.08.2024 року виникла заборгованість в розмірі 80265,97 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) - 80265,97 грн., заборгованість за пенею - 0,00 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн.
На підставі викладеного позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість в розмірі 80265,97 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 27 січня 2025 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Монобанк» від 24.11.2017 року в розмірі 80265,97 - тіло кредиту та судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 3028,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк» суд виходив з того, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, відтак позивач має право вимагати його виконання, що свідчить про порушення його прав.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь відповідача судові витрати понесені під час розгляду справи в розмірі 16542,00 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що вимоги банку, які викладені у позові, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підлягають задоволенню за їх недоведеністю та безпідставністю.
В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при поданні банківських послуг щодо продуктів монобанк, тарифів за чорною картою монобанк та паспорта споживчого кредиту чорної картки монобанк. Подані позивачем «Умови та правила» не містять будь-якого підпису ні з боку відповідача, а ні з боку представника банку.
Матеріали справи не містять електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 «Про електронну комерцію», як і не містять заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому Законом.
Позивачем не надано доказу щодо направлення відповідачу будь-якого ОТП-паролю, як і не надано доказу використання відповідачем ОТП-паролю.
Також відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів монобанк, тарифів за чорною карткою монобанк, паспорта споживчого кредиту чорної карти монобанк.
Відповідач не отримував кошти які зазначені в позові, а ні, як тіло кредиту, а ні в інший спосіб, Банк безпідставно нараховував щомісяця Відповідачу відсотки, які останній ніколи не визнавав та не сплачував, про те Банк самостійно погашав такі щомісячні відсотки, суми яких зарахував Відповідачу як тіло кредиту. Загалом, банком, самостійно, збільшено тіло кредиту на 34403,73 грн, за рахунок нарахованих відсотків, погашення яких відбулось за рахунок тіла кредиту, і відповідно відбулось «штучне» збільшення тіла кредиту.
Із вказаного розрахунку не можливо достовірно визначити, яка саме сума заборгованості підлягає стягненню, та взагалі чи існує будь яка заборгованість. Відповідно до наданого позивачем розрахунку (15 колонка), відповідач сплатив на користь банку - 90 070,69 грн. Позивача стверджує про нібито отримання відповідачем 90 000 грн кредитних коштів. Отже, 90 000 - 90 070,69 = - 70,69 грн. Саме на позивача покладено обов'язок доказування виникнення кредитних зобов'язань та порушення відповідачем умов кредитного договору і усупереч вимог цивільного процесуального права АТ «Універсал Банк» не надано до суду належних і допустимих доказів на укладення кредитного договору з відповідачем на тих умовах на які посилається позивач та отримання відповідачем кредитних коштів, не надано належне обґрунтування суми заборгованості.
Представник АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 27.01.2025 року.
Вказує, що відповідач не заперечує, що він є клієнтом АТ «Універсал Банк», на його ім'я відкрито рахунок, видана платіжна картка та він активно користувався банківськими послугами проєкту «Monobank».
Враховуючи, що послуги Банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, а тому відповідач був ознайомлений саме з умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст.ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками.
Зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору. Сторона повинна дотримуватися умов договору за будь-яких обставин, навіть якщо вона не розуміє їх зміст.
Суду не надано доказів, що клієнт звертався до кредитора з вимогою надання роз'яснення та незрозумілості умов договору, і протягом певного часу виконував умови такого договору, це свідчить про розуміння умов договору та їх погодження.
Відповідно до виписки про рух коштів, баланс на кінець періоду складає (мінус) - 14638,97 грн. Сама ж заборгованість складає 80265,97 грн. та складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту та суми овердрафту (мінус по картці). Овердрафт (перевитрата на рахунку) - це поновлювана форма кредитування, яка дає змогу клієнтові банку знімати гроші зі свого банківського рахунку чи карти, перевищуючи їхній баланс.
Отже, відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а тому у останнього виникла заборгованість. Банк направив повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до умов кредиту став у форму «на вимогу».
Відповідач заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, не надав до суду докази, які б спростували як факт надання кредиту у розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Монобанк - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки монобанк. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно та точці видачі; верифікація клієнта очно у відділенні банку; верифікація клієнта очно співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно агентом у точці. Починаючи з травня 2020 року: відео фіксація працівником банку дистанційно; ДІЯ шеренг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https:www.monobank.ua/terms.
Отже, у справі, що розглядається, предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв'язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 та ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 24.11.2017 (а.с. 5).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг (п. 2).
Відповідно до п. 3 анкети-заяви, відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).
Відповідно до п. 11 анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24.11.2017 року станом на 25.08.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 80265,97 грн (а.с.28-35).
Також, позивачем до матеріалів справи долучено: Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продукту monobank (а.с. 6-18); Витяг з Тарифів за карткою monobank (а.с. 19-20), паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с. 21-23), завірену позивачем копію паспорта відповідача (а.с. 24-26); банківську ліцензію № 92 від 10.10.2011 року (а.с. 37); виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо АТ «Універсал Банк» (а.с. 38), витяг зі статуту ПАТ «Універсал Банк» (а.с. 39-40).
Довідкою про наявність рахунку від 18.11.2024 року підтверджено, що відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_2 , тип рахунку - чорна картка, № карти НОМЕР_1 , валюта рахунку UAH, статус картки активна до 11/24 (а.с. 131).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором, Банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З довідки про розмір встановленого кредитного ліміту вбачається, що 24.11.2017 року відповідачу встановлена кредитний ліміт в розмірі 20000,00 грн.; 07.03.2017 року - 40 000 грн.; 13.08.2018 року - 50000,00 грн.; 30.10.2018 року - 60000,00 грн.; 09.01.2019 року - 70000,00 грн.; 30.01.2021 року - 90000,00 грн.; 26.02.2022 року - 65627,00 грн. (а.с. 132).
03.05.2019 року відповідач скористався послугою «Транзакція в розстрочку», на загальну суму 4 949,36 грн, за якою банк надає клієнту кредит з метою здійснення платежу на строк, визначений у заяві клієнта, а клієнт зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів.
Банком було надано виписку по рахунку відповідача за період з 24.11.2017 року - 25.08.2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість, що у свою чергу, свідчить про отримання останнім кредитної картки з кредитним лімітом з подальшим його збільшенням (а.с. 79-130).
Відповідно до наданої позивачем виписки про рух коштів на рахунку відповідача баланс складає (мінус) 14638,97 грн., а загальна сума заборгованості складає 80265,97 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного відповідачем кредитного ліміту у сумі 65627,00 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить 14638,97 грн.
Відповідно до п. 5.22 Розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому Банк надає кредит згідно з Договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.
Відповідно до п. 5.20 Розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці всього за весь час користування карткою відповідачем було проведено поповнень карткового рахунку на суму 437539,95 грн. За весь час користування карткою відповідачем було проведено витрат по картці на суму 517805,92 грн. А тому сума коштів, яка не була повернута Банку (позивачу) становить 80265,97 грн (517805,92 грн - 437539,95 грн).
У зв'язку з тим, що відповідач лише частково, на власний розсуд, здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, виникла вказана позивачем заборгованість.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Аналогічну позицію сформував Верховний Суд у постанові по справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, боржником не надано.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси в повному обсязі. Як вбачається із виписки про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , останній користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача, як не спростовано і розрахунку заборгованості та її відсутності.
В матеріалах справи відсутні докази щодо оспорювання кредитного договору чи визнання його недійсним в судовому порядку.
Отже суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, правильно визначився з характером спірних правовідносин та вірно застосував норми права, та як наслідок дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка обґрунтована доказами, наявними у матеріалах справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечуючи проти позовних вимог, посилається на ненадання Банком доказів отримання відповідачем кредиту, факту використання відповідачем кредитних коштів та факту погодження ним умов кредитування в частині порядку використання та повернення кредитних коштів.
В цьому контексті суд звертає увагу, що згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13.
Отже, колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач безпідставно та неправомірно збільшив суму заборгованості понад встановлений кредитний ліміт у розмірі, суд апеляційної інстанції відхиляє, адже відповідно до п. 3 Анкети-заяви підписанням договору відповідач беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Т.І. на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 27.01.2025 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.
Керуючись ст.141, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича - залишити без задоволення.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 27 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді