Справа № 554/2445/23 Номер провадження 11-сс/814/842/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
20 жовтня 2025 року м. Полтава
Суддя-доповідач Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 26 вересня 2025 року на її відповідність вимогам ст.396 КПК України,
Цією ухвалою скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого ТУ ДБР у м. Полтава від 21 серпня 2025 року повернуто особі, яка її подала.
Роз'яснено, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На ухвалу слідчого судді ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, складену російською мовою.
Іншими особами судове рішення слідчого судді не оскаржено.
Суддя-доповідач перевірив апеляційну скаргу на її відповідність вимогам ст.396 КПК України та дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню з огляду на таке.
Положеннями ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року №10-рп/99 та від 14 липня 2021 року №1-р/2021).
Також ч.5 ст.10, п.4 ч.1 ст.92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
На підставі ст.1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року №2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч.6 ст.13 цього Закону України унормовано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 ст.14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року №2704-VIII передбачено, що в судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, за змістом ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
У ч.1 ст.29 КПК України теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Тобто згідно з Конституцією України, КПК України та зазначеними вище законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених тільки українською мовою.
Однак передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі апеляційних і касаційних скарг) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке в силу ст.64 Конституції України не може бути обмежене (рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп/1997).
Тобто обмеженням у доступі до правосуддя вважається відмова у прийнятті заяв, скарг, клопотань, оформлених згідно з чинним законодавством. Однак повернення скарг через їх невідповідність встановленим вимогам не є порушенням такого права.
Так, у ст. 396 КПК визначено вимоги до апеляційної скарги, яка має бути подана в письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються: найменування суду апеляційної інстанції; прізвище, ім'я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів; перелік матеріалів, які додаються.
Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам ст.396 КПК України й за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження (ст.398 КПК України). Одночасно хоча порядок дій та обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді не передбачають прийняття окремого рішення щодо відкриття апеляційного провадження, однак призначення судового засідання щодо розгляду скарги вже вказує на початок апеляційного розгляду, який можливий тільки у разі відповідності скарги вимогам КПК України.
Отжен, при оскарженні судового рішення до апеляційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову. Це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, положень ст.396 КПК України та визначитися щодо прийняття скарги до провадження.
Натомість, викладення скарги іноземною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Частинами 1-3 ст. 399 КПК України регламентовано, що суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 КПК України, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.
Проте положеннями ч.2 ст.422 та ст.422-1 КПК України унормовано особливий порядок апеляційної перевірки ухвал як слідчих суддів, так і ухвал суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Так, особливість становлять: спрощений порядок подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду; скорочений строк апеляційного оскарження; відсутність стадії відкриття апеляційного провадження; обмежені строки розгляду апеляційної скарги; невідкладність вирішення питання про відновлення порушених прав і свобод заінтересованих осіб.
Наведеними вище нормами закону не визначено можливості залишення без руху апеляційних скарг, поданих у порядку ст.ст.422, 422-1 КПК України без додержання вимог, передбачених ст.396 КПК України, а тому положення ст.398, ч.ч.1, 2, п.1 ч.3 ст.399 КПК України не можуть бути застосовані до таких апеляційних скарг.
Водночас викладене вище не виключає можливості повернення таких апеляційних скарг із підстав, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.3 ст.399 КПК України, а навпаки свідчить про необхідність постановлення такого судового рішення.
Викладений вище підхід узгоджується з висновком щодо застосування норми права, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі №521/12324/18 (провадження №51-5817кмо21), згідно з яким апеляційна скарга особи, яка має право на оскарження судового рішення, повинна бути викладена державною мовою. Якщо апеляційна скарга, подана в порядку ст.422 КПК України, складена іноземною мовою, то положення ст.398, ч.ч.1, 2, п.1 ч.3 ст.399 КПК України до такої скарги не застосовуються. У цьому разі суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену неукраїнською мовою, особі, яка її подала.
При цьому, в зазначеному вище судовому рішенні об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду наголосила на тому, що у випадку складення апеляційної скарги неукраїнською мовою, апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження чи призначення судового засідання щодо розгляду скарги, поданої у порядку ст.ст.422, 422-1 КПК України, не зобов'язаний самостійно залучати перекладача у провадженні для перекладу поданої на його розгляд скарги. За цих обставин забезпечення рівності прав осіб у судовому процесі за мовною ознакою і гарантування права на користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника провадження) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду.
Процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою.
Залучення судом перекладача у провадженні є одним з питань, які вирішуються при підготовці до апеляційного розгляду або в його процесі.
Натомість, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання про участь перекладача у провадженні до відкриття апеляційного провадження або до призначення судового засідання щодо розгляду скарги, яку належить розглядати в порядку ст.ст.422, 422-1 КПК України.
Утім, часники провадження, які потребують послуг перекладача, якщо він не був залучений, можуть самостійно залучити перекладача або порушити питання про таке залучення відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460- VI та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 24 червня 2016 року №401.
Разом з тим, якщо учаснику провадження, який не володіє мовою судочинства, у встановленому законом порядку вже було призначено захисника та перекладача, то він користується їх послугами до закінчення такого провадження чи до вирішення питання про їх заміну.
Тобто якщо особи не володіють мовою судочинства, вони можуть скористатися послугами перекладача для перекладу своїх скарг, клопотань, інших процесуальних документів, зокрема, і з метою забезпечення можливості проведення з'ясування судом наявності в особи, яка звертається з апеляційною скаргою, прав і підстав для цього.
За таких обставин, виходячи із системного аналізу положень Конституції України (ч.5 ст.10, п.4 ч.1 ст.92), КПК України, законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (ст. 12), «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року №2704-VIII (ст.1, ч.6 ст.13, ч.ч.1, 2 ст.14), практики об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, документи, за результатами перевірки та/або розгляду яких розпочинається судовий контроль на стадії досудового розслідування, розгляд апеляційної скарги в порядку ст.422 КПК України, тобто, зокрема, апеляційна скарга, мають бути викладені українською мовою (в перекладі на українську мову), а твердження ОСОБА_4 і його представника про протилежне позбавлені підстав.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_3 в порядку ст.422 КПК України подав до апеляційного суду на ухвалу слідчого судді апеляційну скаргу, складену російською, тобто іноземною (неукраїнською) мовою, через це вказана апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_3 .
Водночас слід зазначити, що це судове рішення апеляційної інстанції не позбавляє ОСОБА_3 права повторного звернення з аналогічною апеляційною скаргою, складеною українською мовою, в порядку, передбаченому КПК України.
Керуючись п.4 ч.3 ст.399 КПК України, суддя-доповідач апеляційного суду,
Повернути ОСОБА_3 подану ним апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 26 вересня 2025 року про повернення скарги ОСОБА_3 .
Копію цієї ухвали разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання її копії.
Суддя-доповідач ОСОБА_2