Справа № 646/3172/25
№ провадження 2/646/2470/2025
16.10.25 м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Благої І.С.,
за участі секретаря судового засідання Волікової Д.Д.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно 100'000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди, по 50'000 грн з кожного.
Позов обгрунтований тим, що 16.09.2023 між ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ») та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Станом на день подання позову фактичні шлюбно-сімейні відносини подружжя припинені, сторони припинили ведення спільного господарства. Після укладення шлюбу батько позивачки ОСОБА_7 подарував їй спірний автомобіль, придбавши його за свої кошти. Цей транспортний засіб був зареєстрований на відповідача. Тобто спірне майно було придбано виключно на грошові кошти сторони позивачки. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.05.2024 було відкрито провадження у справі№ 646/5155/24 за позовом ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме спірного автотранспортного засобу. Ухвалою того ж суду від 17.05.2024 у справі № 646/5155/24 було забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірне авто - VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . Проте 29.04.2024 співвідповідачі уклали у електронній формі договір №3245/2024/4514888 купівлі-продажу спірного транспортного засобу без згоди другого з подружжя за символічною ціною 48000 грн., тоді як автомобіль був придбаний за 5000 доларів США. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2025 у справі № 759/18877/24 було визнано недійсним вищевказаний правочин. Зазначеним судовим рішення встановлено очевидний факт недобросовісності відповідачів, які розуміли, що спірне авто знаходилось на праві спільної сумісної власності подружжя, але вирішили позбавити позивачку законного права на спільне користування майном та умисно зазначили у договорі фіктивну занижену ціну, щоб у подальшому наполягати на компенсації в 24000 грн., тобто 50 відсотків від ціни договору. Крім того, за заявою позивачки було відкрито кримінальне провадження №12024226170000341 з попередньою кваліфікацією ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України. У зв'язку з неналежним розслідуванням цього кримінального провадження позивачка двічі зверталася до слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова зі скаргами на бездіяльність органу поліції. Усі зазначені обставини та дії відповідачів, які носять завідомо злочинний характер, значним чином спричиняють душевних страждань позивачці. Відповідач ОСОБА_3 фактично вкрав спільний автотранспортний засіб подружжя, продав його своїй родичці за фіктивну суму, позбавивши позивачку можливості користуватись цим майном. Відповідачі змусили позивачку звертатись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя та з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а також до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення. Позивачку неодноразово допитували у якості свідка, що виходить за межі її повсякденного життя. Позивачка була змушена весь цей час користуватися загальним транспортом, що значно ускладнило їй пошук роботи, внаслідок чого вона працевлаштувалась лише у грудні 2024 року. Це спричинило позивачці стрес та змусило змінити звичний життєвий уклад. З урахуванням характеру шкоди, морального та матеріального стану позивачки, очевидність вини відповідачів, які своїми діями позбавили позивачку засобу для пересування, змусили звертатися з численними судовими позовами, скаргами, клопотаннями, постійно їздити до правоохоронних органів, справедливим розміром відшкодування моральної шкоди є сума 100000 (сто тисяч) гривень.
Позивачка, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з'явилася у судове засідання. У позовній заяві просила розглянути справу без її участі.
Представник співвідповідача ОСОБА_8 заперечував у судовому засіданні проти позову, посилаючись на необгрунтованість позовних вимог. Також представник відповідача пояснив, що позивачка не має посвідчення водія, тому не могла бути позбавлена права користуватися автомобілем.
Співвідповідачка ОСОБА_4 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не прибула у судове засідання, заяв про відкладення розгляду справи не подавала. Її представник ОСОБА_9 подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі співвідповідачки ОСОБА_4 . Також представник співвідповідачки ОСОБА_9 подав письмові пояснення, в яких послався на недоведеність позивачкою факту завдання їй моральної шкоди та її розміру.
Рух справи
Ухвалою судді від 14.04.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.
Після усунення позивачкою недоліків позовної заяви провадження у справі відкрите ухвалою судді від 16.04.2025 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.07.2025 було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та залишено без розгляду відзив представника відповідача на позовну заяву, поданий 10.07.2025.
Ухвалою від 19.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
29.04.2024 ОСОБА_3 (як продавець) та ОСОБА_4 (як покупець) уклали електронний договір купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2024/4514888, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність транспортний засіб марки "VOLKSWAGEN PASSAT", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , VIN-номер: НОМЕР_2 , зареєстрований за продавцем підрозділом МВС 02.11.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Згідно з п.3.1 договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 48'000,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2025 у справі №759/18877/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним було встановлено, що спірний автомобіль придбано в період перебування подружжя в шлюбі та в подальшому відчужено відповідачем ОСОБА_4 без згоди дружини відповідача (позивачки) на підставі договору купівлі-продажу, який виходить за межі дрібного побутового, оскільки стосується цінного майна.
Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили 19.03.2025 було встановлено наступні обставини:
-16.09.2023 між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 ;
-02.11.2023 автомобіль марки "VOLKSWAGEN PASSAT", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 було зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 ;
-спірний автомобіль придбано в період перебування подружжя в шлюбі.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського району м.Харкова від 25.07.2024 у справі №646/7803/24 було задоволено скаргу ОСОБА_2 та зобов'язано службову особу відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області внести в установленому порядку відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за заявою ОСОБА_2 від 05.07.2024 року про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з копією постанови про визнання речовими доказами, яка винесена 06.03.2025 старшим дізнавачем СД відділу поліції №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області та якою було визнано речовим доказом копію без підписів та печаток рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2025 у справі №759/18877/24, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024226170000341 проводиться за заявою ОСОБА_2 про те, що 02.05.2024 невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , синього кольору.
В матеріалах справи міститься копія ухвали слідчого судді Червонозаводського району м.Харкова від 25.07.2024 у справі №646/2478/25, якою було задоволено скаргу ОСОБА_2 та зобов'язано дізнавача ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області розглянути клопотання ОСОБА_2 від 12.03.2025 р. у кримінальному провадженні № 12024226170000341.
Позивачкою надана копія її заяви від 28.03.2025 на адресу ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області про виконання вимог ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 27.03.2025 №646/2478/25, але не надано доказів отримання цієї заяви адресатом.
Також позивачка надала копію заяви від 03.04.2025 тому ж адресату про виконання вимог ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 27.03.2025 №646/2478/25. Ця заява була отримана відділом поліції 03.04.2025, про що свідчить відбиток печатки та підпис.
Згідно з наданою позивачкою копією листа від 13.03.2025 №5137/119-63/08-2025 за підписом начальника СД ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області на ім'я позивачки її клопотання від 12.03.2025 було задоволене.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та релевантна практика Верховного Суду
Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
Положеннями частини другої статті 216 ЦК України передбачено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Положеннями частин першої-третьої статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.167 ЦК).
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, у постанові від 11.04.2024 у справі №335/12338/19), моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У постанові від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20 Верховний Суд зазначив, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Також Верховний Суд вказав, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Мотиви, з яких виходить суд
У справі, що розглядається, позивачкою не надано доказів на спростування презумпції спільності майна (спірного автомобілю) подружжя.
Отже, вищевказаний транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя позивачки та відповідача ОСОБА_3 .
Підставою визнання судом недійсним укладеного між співвідповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була відсутність письмової згоди другого з подружжя на укладення цього правочину, що суперечить вимогам ст.369 ЦК.
Що стосується доводів позивачки про те, що договір купівлі-продажу автомобілю був укладений її чоловіком зі своєю родичкою з метою позбавлення позивачки законного права на спільне користування майном та умисно зазначили у договорі фіктивну занижену ціну, щоб у подальшому наполягати на компенсації в 24000 грн., то доказів цих обставин суду не надано.
Так, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 29.04.2024 не визнавався фіктивним за правилами ст.234 Цивільного кодексу України.
На цей час порушене право позивачки поновлене за наслідками визнання правочину недійсним (приведенням сторін недійсного правочину у первісний стан, тобто у стан, який існував до укладення цього правочину).
Позивачкою не доведено тієї обставини, що вона була змушена користуватися громадським транспортом внаслідок позбавлення її можливості користуватися спільним майном (автомобілем) подружжя, оскільки суду не надано доказів наявності у позивачки права керування транспортними засобами. Така обставина може бути доведена посвідченням водія. Проте, матеріали справи таких доказів не містять.
Що стосується доводів позивачки про те, що внаслідок укладення вищевказаного правочину між відповідачами, вона була змушена звертатися з численними позовами до суду та зі скаргами до правоохоронних органів, то підстави звернення позивачки до суду з позовом про поділ майна, яке є спільною власністю подружжя, не пов'язані з укладеннями відповідачами недійсного правочину. А сам факт звернення позивачки до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення не доводить факту вчинення такого правопорушення. Щодо аргументів позивачки про неналежну якість досудового розслідування у кримінальному провадженні за її заявою, то такі обставини не залежать від волі відповідачів, оскільки питання проведення досудового розслідування відносяться до компетенції відповідного органу досудового розслідування (слідчого, дізнавача) та прокурора (процесуального керівника у кримінальному провадженні).
Висновки суду
Принцип змагальності сторін, який закріплений у статті 12 ЦПК України, передбачає, що Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Під час розгляду справи не були підтверджені обставини, на які позивачка посилалася як на підставу своїх позовних вимог.
Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.158, 258-261, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідачка: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Суддя І.С. Блага