21 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/8094/24
Провадження № 22-ц/820/2074/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), П'єнти І. В., Янчук Т. О.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2025 року (суддя Швець О. Д., повне судове рішення складено 19 червня 2025 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У листопаді 2024 року АТ «Універсал Банк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредитування складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 60000 грн на рахунок № НОМЕР_1 . Взяті на себе за кредитним договором зобов'язання відповідач не виконав, у зв'язку з чим заборгованість за договором станом на 25 серпня 2024 року складає 45076,48 грн.
Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2025 року в позові відмовлено.
АТ «Універсал Банк», не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність рішення суду, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. Суд не взяв до уваги те, що Умови та правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» отримані відповідачем у мобільному додатку, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та є публічною пропозицією на укладення договору. На час підписання анкети-заяви ОСОБА_1 був ознайомлений з чинною редакцією умов та правил, які розміщені на сайті. Суд дійшов помилкового висновку про відмову в позові, оскільки не дослідив механізм отримання банківських послуг проєкту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Посилання суду на недоведеність того, що саме ці умови і Правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_2 не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, а відтак відсутні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану банком суму заборгованості.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог.
Висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно установив, що 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (а. с. 13).
За розрахунком Банку заборгованість за кредитом станом на 25 серпня 2024 року складає 45076,48 грн (а. с. 10-12).
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, посилаючись крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank/Universal Bank), Паспорт споживчого кредиту «Чорна картка monobank» та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, як невід'ємну частину укладеного договору.
Однак, вказані документи не підписані ОСОБА_2 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними при підписанні анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.
Крім того, у Паспорті споживчого кредиту «Чорна картка monobank» зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2023 року (пункт 7).
Зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Таку інформацію банк надає споживачам фінансових послуг відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Що стосується посилання позивача в апеляційній скарзі на положення Закону України «Про електронну комерцію», то норми вказаного Закону не підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, так як між сторонами укладався договір про надання банківських послуг у письмовій формі, а не в електронній формі у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, за відсутності підпису відповідача, у тому числі й шляхом накладення електронного цифрового підпису, відсутні підстави вважати, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank/Universal Bank), тарифи кредитування розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному у цих документах.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_2 умови та правила надання банківських послуг надані позивачем документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин, суд підставно врахував висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Відповідно до матеріалів справи Банк не надав доказів на підтвердження укладення з ОСОБА_2 кредитного договору на умовах, зазначених у позовній заяві.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно виходив з того, що наданий банком розрахунок заборгованості, сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості за договором. До того ж, заборгованість визначена з урахуванням процентів, які не передбачені в анкеті-заяві.
Сума погашень за договором (кредиту та процентів) є більшою вказаної позивачем суми кредиту.
На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Згідно з частинами 1 і 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На підставі частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог і наявність правових підстав для задоволення позову.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді І. В. П'єнта
Т. О. Янчук