22 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/3659/25
Провадження № 22-ц/820/1989/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року, суддя Шевцова Л.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У травні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», (попередня назва - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 35459,81 грн. та судових витрат.
В обґрунтування позовної заяви вказало, що 22.07.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний договір № 6887301 про надання споживчого кредиту. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 10300 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 . 27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, було укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.07.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за договором факторингу було прийнято зобов'язання, якого не існувало, оскільки борг за кредитним договором відповідачкою було сплачено 20.09.2023, у зв'язку з чим відсутній спір про право.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, стягнути судові витрати в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування скарги вказало, що відповідач підписала кредитний договір та отримала всю суму кредиту на належну їй банківську картку.
Сплачені відповідачем кошти в розмірі 10300 грн. позивачем було враховано при розрахунку заборгованості і зараховано в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами.
Судом не перевірено вказані обставини, у зв'язку з чим спір вирішено неправильно.
Позивач також просив суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача витирати по наданню правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказала, що нею не підписувався договір про надання споживчого кредиту.
Суд правильно встановив обставини щодо відсутності порушеного права позивача, оскільки вона повністю сплатила тіло кредиту 20.09.2023, відтак борг погашено.
Крім того на думку відповідача, позивачем порушено обов'язок щодо повідомлення про укладення договору факторингу у разі відповідного відступлення права вимоги.
Розгляд справи апеляційним судом проведений у порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 22.07.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №6887301 про надання споживчого кредиту (далі-Договір). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом No205-ОД від 10.02.2022 та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно з умовами кредитного договору сума кредитування (загальний розмір) складає 10300 грн. (п. 1.3. кредитного договору); строк кредитування 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту вказується в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до Договору.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 10300 грн. шляхом зарахування 22.07.2023 кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 Договору. Знижена процентна ставка 1,194% в день та застосовується відповідно до умов Договору (п.п.1.5.1.-1.5.2.).
Відповідно до п.п. 1.7.1-1.9 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29653,85% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування заниженої процентної ставки 15598,54%.
П. 2.2 Договору визначено, що сума кредиту (його частина) перераховується протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 22.07.2023 або 23.07.2023. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а на наступний календарний день, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.4 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів розміщується Товариством в особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу споживача.
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1 Договору (п. 2.4 Договору).
Відповідно до п. 9.2. Договору, він вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним.
Згідно з п. 9.6 Договору, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони Товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства зазначений в цьому Договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис споживача на Договорі та вважається направленим Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Відповідно до квитанції №54 від 20.09.2023, ОСОБА_1 сплатила за Договором тіло кредиту в розмірі 10300 грн.
27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості, складеного за період з 22.07.2023 по 16.07.2024, заборгованість відповідача по кредитному договору складала 35459,81 грн., з яких 10300 грн. - тіло кредиту, 14706,34 грн. процентів, нарахованих ТОВ «Авентус Україна», 10453,47 грн. процентів, нарахованих ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за 51 календарний день.
На підставі рішення 251124/1 учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» ОСОБА_2 від 25.11.2024, Товариство було перейменовано на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, 23.03.2020 у справі №404/502/18, 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч.ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ст. 642 ЦК України).
Ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №6887301 про надання споживчого кредиту в розмірі 10300 грн.
Відповідач на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор «C2933», який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Матеріали справи містить інформацію ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою на картку ОСОБА_1 НОМЕР_2 , зазначену при укладенні кредитного договору, 22.07.2023, було перераховано суму кредиту.
20.09.2023 ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Авентус Україна» 10300 грн. із зазначенням призначення платежу «погашення тіла кредиту згідно з договором 6887301».
Судом першої інстанції не враховано, що сплату позичальником 10300 грн. було враховано кредитором в розрахунку заборгованості, кошти спрямовані на погашення заборгованості зі сплати процентів (а.с. 81).
В той же час, ОСОБА_1 не надано суду доказів повної оплати боргу, який виник на виконання електронного кредитного договору від 22.07.2023, №6887301, не спростовано належно проведеного позивачем розрахунку заборгованості.
27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі, як вбачається зі змісту витягу з реєстру боржників, і за договором про надання споживчого кредиту 6887301, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Надано також і докази оплати відповідного відступлення права вимоги за договором.
Судом першої інстанції належним чином не перевірено обставини справи, у зв'язку з чим спір було вирішено неправильно.
Позивачем доведено факт укладення договору з відповідачем та невиконання останньою взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач, звертаючись до суду з позовом та апеляційною скаргою, просив стягнути витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000 грн. та 8000 грн. в суді апеляційної інстанції, на підтвердження чого надав договір про надання правничої допомоги №07/07-2022 від 07.07.2022, звіт про надання правової допомоги від 29.07.25.
Судом апеляційної інстанції установлено, що розмір витрат позивача на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій підтверджено належними та допустимими доказами, в той же час як відповідач, будучи ознайомленою із поданою заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, не подавала заперечень ні в суді апеляційної ні в суді першої інстанції щодо такого розміру та відповідного клопотання про його зменшення.
За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі №676/5537/19).
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що апеляційну скаргу та позовну заяву задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та 10000 грн. витрат, понесених у зв'язку із наданням правничої допомоги у суді першої інстанції, а також 3666,60 грн. судового збору та 8000 грн. витрат, понесених у зв'язку із наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 35459,81 грн. заборгованості за електронним договором №6887301 від 22 липня 2023 року про надання споживчого кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати, понесені в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. та на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. та на сплату судового збору в розмірі 3666,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова