Справа № 601/2911/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/261/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
15 жовтня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
в складі: головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2025 року,-
Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання заступника начальника СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітана ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб, а саме до 30.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 . Покладено на ОСОБА_7 обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що з урахуванням наявних ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України і даних про особу підозрюваного (його вік, стан здоров'я, майновий та сімейний стан) відсутні підстави для висновку, що запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду від 02.10.2025 в частині виду запобіжного заходу, який підлягає застосуванню, скасувати як незаконну та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 діб.
Також прокурор просить у разі задоволення апеляційної скарги визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 60560 гривень, а у разі сплати визначеної застави покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною з таких підстав:
- слідчим суддею залишено поза увагою, що суб'єктом вчинення злочину є особа, яка протягом року вже притягалась за ч. 1 ст. 382 КК України;
- наявні ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду та ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, є істотними, а тому жодне інший запобіжний захід крім тримання під вартою не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, з огляду на характер тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному та обсягу пред'явленої йому підозри.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати оскаржену ухвалу і постановити нову, підозрюваного який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу прокурора безпідставною, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів з'ясувала наступне.
24 вересня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, тобто в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Згідно оскарженої ухвали, при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя прийшов до висновку, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину і в даному випадку існують ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурором в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому не підлягають перевірці під час апеляційного розгляду.
Доводи прокурора в ході апеляційного розгляду та викладені в апеляційній скарзі містять лише твердження прокурора про недостатність застосування домашнього арешту для запобігання ризикам і не обґрунтовані конкретними обставинами провадження, а тому не спростовують висновків слідчого судді.
Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, відмовляючи в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя правильно застосував вимоги ч.4 ст.194 КПК України, відповідно до якої якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, тобто наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків згідно ст.177 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, то слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
В апеляційній скарзі прокурор оскаржує вид застосованого слідчим суддею запобіжного заходу і просить його змінити на більш суворий у вигляді тримання під вартою, із заставою в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, мотивуючи тим, що судом не було враховано обсяг наявних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та відомості про суб'єкт вчинення злочину - особу, яка протягом року вже притягувалась за ч. 1 ст. 382 КК України, та стверджує, що запобіжний захід у виді домашнього арешту є недостатнім для запобігання ризикам передбачених вищевказаною статтею, однак не наводить жодних конкретних обставин, на підставі яких він прийшов до такого переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; його репутацію; та наявність судимостей.
Колегія суддів вважає слушним висновок слідчого судді, що з урахуванням положень ст.ст.177, 178, 183 КПК України, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 є занадто суворим заходом для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, як слідчим суддею, так і колегією суддів враховано відомості про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та реєстрації, на утриманні має маму з інвалідністю, а тому слідчий суддя прийняв правильне рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність врахування того, що підозрюваний раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, а саме за ч.1 ст.382 КК за фактом керування автомобілем в період дії постанови суду про позбавлення його цього спеціального права, не спростовують правильності висновків слідчого судді про те, що перебування підозрюваного під домашнім арештом цілодобово зможе в даному випадку запобігти наявним ризикам, в тому числі повторному керуванню автомобілем або впливу на свідків, якими є працівники поліції.
З огляду на викладене та враховуючи, що апеляційна скарга прокурора не містить вказівки на конкретні і підтверджені доказами обставини, які би обґрунтовували його твердження про незаконність оскарженої ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 184, 194, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді