Номер провадження: 11-сс/813/1801/25
Справа № 947/28082/25 1-кс/947/11612/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 26.08.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12025160000000757 від 02.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.366, ч.3 ст.368, ч.2 ст.369-2 КК України,
встановив:
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 та накладений арешт із забороною користування та розпорядження на майно, вилучене 30.07.2025 року в ході проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
1) грошові кошти в сумі 61000 гривень (122 купюри номіналом по 500 гривень);
2) 2000 доларів США (20 купюр номіналом по 100 доларів США);
3) грошові 2500 євро (5 купюр номіналом по 500 євро);
4) грошові кошти в сумі 60 євро (3 купюри номіналом по 20 євро);
5) грошові кошти в сумі 4800 євро (24 купюри номіналом по 200 євро);
6) грошові кошти в сумі 9400 євро (94 купюри номіналом по 100 євро);
7) грошові кошти в сумі 10050 євро (201 купюра номіналом по 50 євро);
8) мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S23 Ultra» imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , із сім-картками НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;
9) ноутбук «macbook Apple m2 16Gb» sn:NTSIMTQ4R271;
10) банківську картку, імітовану банком «Ощадбанк» № НОМЕР_5 .
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна. Вимоги апеляційної скарги адвокат мотивує тим, що вилучене майно не має відношення до кримінального провадження, в рамках якого проходив обшук. Захисник звертає увагу, що вилучені грошові кошти та речі є власністю ОСОБА_7 , якому про підозру в даному кримінальному провадженні не повідомлено.
Заслухавши суддю-доповідача; адвоката ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти її задоволення; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що метою накладення арешту на майно є:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положення даної норми КПК узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Так, положеннями ст.98 КПК встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Із матеріалів судової справи вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного №12025160000000757 від 02.07.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.366, ч.3 ст.368, ч.2 ст.369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб, організувала корупційну схему ухилення від мобілізації в особливий період, шляхом виготовлення фіктивних медичних документів, повісток та інших довідок військовозобов'язаним, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб уповноважених на виконання функцій держави за вплив на прийняття відповідних рішень, чим фактично перешкоджають законній діяльності ЗС України, тим самим сприяють зриву мобілізації та послаблення обороноздатності України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_10 , який під час однієї з зустрічей з особою, яку було залучено до конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні, запропонував підшукувати осіб, яким він може допомогти з виготовленням фіктивних медичних документів за грошову винагороду в розмірі 4000 доларів США, що надавали б підстави отримання відстрочки від мобілізації в особливий період. За попередньою інформацією, отримані грошові кошти, ОСОБА_10 передає ОСОБА_11 , яка в свою чергу здійснює вплив на посадових осіб одного з ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо оформлення відстрочки військовозобов'язаним по отриманим фіктивним медичним документам.
Окрім того, під час проведення досудового розслідування було встановлено, що до вчинення вказаної злочинної діяльності причетний ОСОБА_12 , лікар-травматолог приватної лікарні ТОВ «Мед&Арт», код ЄДРПОУ 45287609, який за попередньою змовою з іншими лікарями, здійснює виготовлення фіктивних медичних документів та організовує проведення операцій з хірургічним втручанням, без будь-якої необхідності їх проведення. У подальшому вказані медичні документи, які містять завідомо неправдиві відомості, стають підставою оформлення відстрочки від призову військовозобов'язаним.
Отже, наразі в кримінальному провадженні встановлено групу осіб, яка займається вищезазначеною злочинною діяльністю, чим перешкоджають законній діяльності ЗС України, сприяючи зриву мобілізації та послаблення обороноздатності України.
Проведеними слідчими діями та негласними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетний ОСОБА_7
30.07.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеса проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучені грошові кошти, мобільний телефон, ноутбук та банківська картка, на які оскарженою ухвалою накладений арешт.
Мотивуючи свій висновок про необхідність накладення арешту в клопотанні слідчий зазначив, що вилучені в ході проведення обшуку речі та грошові кошти можуть відповідати категорії речових доказів, оскільки постановою слідчого від 30.07.2025 року визнані речовими доказами, тому потребують збереження, в цілях його подальшого дослідження.
Колегія суддів вважає такий висновок слідчого судді необґрунтованим, оскільки в матеріалах судової справи відсутні докази, що арештовані грошові кошти були предметом злочину.
Крім того, зі змісту клопотання та долучених матеріалів неможливо встановити на підставі яких доказів слідчий та прокурор дійшли висновку про те, що грошові кошти та інші речі мають ознаки майна (доходів), що могли бути отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
В матеріалах судової справи відсутні будь-які докази про можливу причетність власника майна ОСОБА_7 до подій, які є предметом дослідження в даному кримінальному провадженні.
Також, щодо арешту на мобільний телефон та ноутбук колегія суддів звертає увагу, що з моменту їх вилучення - 30.07.2025 року, у слідчого та прокурора було більш ніж достатньо часу дослідити та зафіксувати в процесуальний спосіб всю необхідну інформацію, яка має доказове значення для даного кримінального провадження.
Крім того, колегія суддів враховує, що з 02.07.2025 року (дата реєстрації кримінального провадження в ЄРДР) до теперішнього часу власнику арештованого майна ОСОБА_7 про підозру не повідомлено.
Слідчий суддя задовольнивши клопотання слідчого про арешт майна не надав належної оцінки встановленим апеляційним судом обставинам, чим допустив неповноту судового розгляду, що в свою чергу, призвело до невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що в судовому засіданні апеляційного суду прокурор також не надав будь-якого раціонального пояснення стосовно того, яке відношення до даного кримінального провадження має власник майна ОСОБА_7 та вилучені за його місцем проживання грошові кошти та речі. Водночас прокурор підтвердив, що ОСОБА_7 в даному кримінальному проваджені не має статусу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
Формальне посилання на положення ст.98 КПК України не може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.
У кожному випадку слідчий, прокурор мають зазначити, яким конкретно критеріям відповідає майно, щодо якого заявлено клопотання про накладення арешту: чи воно являлося предметом, знаряддям вчинення злочину, чи воно зберегло на собі його сліди, тощо з наведенням відповідних обґрунтувань такого твердження.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Також варто звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України». В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватись судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Статтями 7, 16 КПК встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Пунктом 2 частини 3 статті 407 КПК встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ч.1 ст.409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.
За таких обставин апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна.
Керуючись ст.ст.170-173, 309, 376, 405, 407, 409, 410, 411, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 26.08.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12025160000000757 від 02.07.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.366, ч.3 ст.368, ч.2 ст.369-2 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 про арешт майна, вилученого 30.07.2025 року в ході проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4