Номер провадження: 22-ц/813/5045/25
Справа № 521/4870/25
Головуючий у першій інстанції Ганошенко С.А.
Доповідач Комлева О. С.
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року про відмову у забезпечені позову, постановлену під головуванням судді Ганошенко С.А., повний текст ухвали складений 31 березня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини.
Одночасно, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив зобов'язати ОСОБА_2 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом безперешкодного спілкування, особистого побачення та спільного проведення часу без присутності матері дитини:
- кожного тижня з 11.00 год. суботи по 20.00 год. неділі за місцем проживання батька дитини;
- щороку у липні протягом 14 днів проводити спільний відпочинок кожного року, а також 4 днів у період зимових свят з 31 грудня по 8 січня за домовленістю батьків, - щороку в день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 - проводити з дитиною протягом 2-х годин за попередньою домовленістю між батьками;
- святкування Нового року з 31 грудня по 01 січня почергово проводити з кожним з батьків, з урахуванням того, що попередній Новий рік дитина провела з матір'ю;
місце передавання дитини від матері до батька: АДРЕСА_1 , а місце передавання дитини від батька до матері: АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти Малиновський районний суд м. Одеси та батька дитини ОСОБА_1 про будь-яку зміну місця проживання/ перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 надати інформацію про поточне місце знаходження/ перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Малиновського районного суду м. Одеси та батька дитини ОСОБА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом блокування та ігнорування мобільного зв'язку з батьком, будь-яких повідомлень в додатках, месенджерах, адресованих дитині;
- зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені заяви зазначив, що вимоги про забезпечення позову фактично є позовними вимогами позову, в якому позивач просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання, однак, не врахував, що було подано позов про визначення місця проживання дитини, а не про встановлення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання, призначене на 14 жовтня 2025 року учасники справине з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 54, 55, 55 зв.б., 56).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання та які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам закону не відповідає, з огляду на наступне.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги в резолютивній частині заяві про забезпечення позову фактично є позовними вимогами позову, в якому позивач просить визначити місце проживання малолітньої дитини разом з батьком за місцем його проживання.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, за наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, в якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_4 за місцем його проживання.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що він та відповідачка є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З літка 2024 року сторони не проживають однією сім'єю. У грудні 2024 року ОСОБА_5 одружилась з ОСОБА_6 .
Також позивач зазначив, що сторони усно погодили місця проживання доньки та встановили графік, відповідно до якого один тиждень з позивачем, наступний тиждень з відповідачем. Спорів стосовно місця проживання дитини між сторонами не було.
Позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_2 порушила умови домовленості шляхом відібрання дитини без відома батька та не надає батькові дитину, звернувся до суду з зазначеним позовом.
Одночасно, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив зобов'язати ОСОБА_2 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом безперешкодного спілкування, особистого побачення та спільного проведення часу без присутності матері дитини.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 3 ст. 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями ст. 141 СК України, відповідно до якої, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, та із положеннями ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимогі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21, провадження № 61-12931св21 звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, провадження № 61-7628св22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
Верховний Суд в постановах від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків із дитиною є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 759/119/18, провадження № 61-11947св22 зазначено, що судове рішення про визначення місця проживання дитини спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Встановивши, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги, що дитина на час вирішення справи проживає з матір'ю, враховуючи право батька на спілкування з дитиною, відсутність факторів, що обмежують право на таке спілкування, виходячи із інтересів дитини, колегія суддів вважає про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Однак, колегія суддів вважає такі засоби забезпечення позову, як визначення проведення спільного відпочинку щороку, проводження дня народження, святкування Нового року по черзі, зобов'язання повідомляти зміну місця проживання, надання інформації щодо перебування дитини, заборони перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом блокування та ігнорування мобільного зв'язку з батьком, а також не чинити перешкоди, такими, що не підлягають задоволенню з підстав того, що розгляд даної категорії справ, передбачає швидкий розгляд, а зазначені засоби забезпечення позову не спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини із батьком на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
При цьому, колегія суддів зазначає, що зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Застосування судом відповідного заходу забезпечення позову не порушить прав відповідача, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру і не є вирішення позову по суті спору.
За таких обставин, врахувавши інтереси дитини, її вік, колегія суддів вважає, що зустрічі батька з малолітньою дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитиною з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити право малолітньої дитини від зустрічей з батьком.
Отже, заява про забезпечення позову є частково обґрунтованою, оскільки задоволення цієї заяви не вирішить спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком, незважаючи на тривалість розгляду справи.
Враховуючи потреби дитини, пов'язані з її віком, режим дня дитини, її емоційний стан, колегія суддів вважає, що є підстави для забезпечення позову шляхом встановлення графіку побачень дитини з батьком без присутності матері дитини кожної суботи з 11.00 години по 20.00 години за місцем проживання батька дитини.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року- скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову, шляхом встановлення графіку побачень малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 без присутності матері дитини кожної суботи з 11.00 години по 20.00 години за місцем проживання батька дитини.
В задоволенні решти заяви ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 22 жовтня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда