21.10.25
22-ц/812/1384/25
Справа №489/3907/25
Провадження № 22-ц/812/1384/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
21 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за участі заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_2 ,
подану адвокатом Гавловською Юлією Вікторівною
на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2025 року за нововиявленими обставинами, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Рум'янцевою Н.О., повний текст складено того ж дня, у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини
19 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Судовим наказом Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь заявника ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 травня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
У травні 2025 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника ОСОБА_4 , звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2025 року про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 423 ЦПК України.
Нововиявленими обставинами вважав те, що він від першого шлюбу, який розірвано рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2020 року, має неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначав, що відповідно до судового наказу Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2020 року з нього стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, починаючи з 03 червня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Вважає, що нововиявленою обставиною є наявність у боржника неповнолітньої дитини від першого шлюбу, який знаходиться на його утриманні. Під час розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу, боржник ОСОБА_2 був позбавлений можливості повідомити про наявність та матеріальне утримання іншої дитини, що судом під час винесення судового наказу не було враховано через неповідомлення про це ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_1 сплачувати аліменти на утримання дитини в добровільному порядку, однак, остання на телефонні дзвінки не відповідає. Постановлення судового наказу призвело до неспівмірного нарахування аліментів, що порушує право боржника та іншої дитини.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2025 виданого за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини за нововиявленими обставинами - відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник звертаючись до суду з заявою про перегляд судового наказу від 20 травня 2025 року за нововиявленими обставинами, зазначає підставою для його перегляду те, що на момент постановлення судового наказу існували істотні для справи обставини, що не були дослідженні судом при розгляді вказаної заяви, а саме, що боржник має на утриманні ще одну дитину від першого шлюбу, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку.
Наявність другої дитини не є підставою для відмови у стягненні аліментів на іншу дитину, так само не є нововиявленою обставиною. Посилання на порушення прав іншої неповнолітньої дитини, що перебуває на утриманні заявника, у зв'язку з видачею судового наказу необґрунтовані та безпідставні.
Обставини, на які посилається ОСОБА_2 при зверненні до суду із заявою про скасування судового наказу, в розумінні статті 423 ЦПК України, не є нововиявленими, але при цьому, заявник не позбавлений права звернення до суду із позовом про зміну розміру аліментів, в разі наявності підстав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Гавловську Ю.В., просив ухвалу суду скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким скасувати судовий наказ Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2025 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 травня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Так, представник апелянта посилається на аналогічні обставини викладені нею у заяві про скасування судового наказу та вказує, що судом першої інстанції не враховано нововиявлені обставини, про які зазначав ОСОБА_2 у заяві про перегляд судового наказу та процесуальні норми частини 2 статті 423 ЦПК України, в якій зазначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, у тому числі, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Також не враховано норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 334/6285/23 та висновок про те, що «тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави З розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов'язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин». Та не враховано правові норми, визначені частиною третьою статті 171 ЦПК України.
Вказував, що у відповідності до судового наказу Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2020 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі, починаючи з 03 червня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Отже, нововиявленою обставиною є наявність у боржника неповнолітньої дитини від першого шлюбу, який знаходиться на його утриманні, доказами чого є копія судового наказу, який до заяви додається.
Тобто, під час розгляду заяви про видачу судового наказу за заявою ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_8 був позбавлений можливості повідомити суд про наявність та матеріальне утримання дитини від іншого шлюбу, що судом під час винесення судового наказу не було враховано через неповідомлення про це ОСОБА_1 .
Відповідно, зазначений розмір (відсоток) в судовому наказі від 20 травня 2025 року вищий, враховуючи інший судовий наказ від 04 червня 2020 року про стягнення аліментів на утримання іншої дитини, так як заявником про це суд не повідомлено, хоча про дану обставину їй було відомо.
Посилаючись на викладене, заявник має право звернутися до суду про стягнення аліментів на утримання дитини в рамках позовного провадження.
Окрім того, наразі ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_1 сплачувати аліменти на утримання дитини в добровільному порядку, однак ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідає, телефон заблокувала.
Тож, постановлення судового наказу призвело до неспівмірного нарахування аліментів, що порушує право боржника та іншої дитини.
Відзиву на апеляційну скаргу заявником не надано.
Боржник про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з'явилися. Представник боржника ОСОБА_2 адвокат Горлінська І.С. направила до апеляційного суду заяву в якій просила розглядати справу без її участі, апеляційну скаргу підтримає, просила про її задоволення.
В силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності боржника і його представника, їх неявка не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
У судовому засіданні апеляційної інстанції заявник ОСОБА_1 не визнала апеляційну скаргу, просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, заявника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 . Відповідно до копії свідоцтва про його народження батьками вказано: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 ( а.с.9).
Відповідно до довідок від 26 березня 2025 року № 4802-5003641539 та №4802-5003641585 заявник ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 , 2025 року народження, взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце їх реєстрації: АДРЕСА_2 ( а.с.8, 10).
Судовим наказом Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь заявника ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 травня 2025 року до досягнення дитиною повноліття ( а.с.17).
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 170 ЦПК України визначено, що боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 8 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Частиною 1 статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18, провадження № 12-7звг22, пункт 5.3).
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункт 26).
Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 345/1362/20, провадження № 61-8675св21).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункти 27, 28).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов'язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами (постанова Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 461/1229/20, провадження № 61-15179св20).
Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття "нововиявлені обставини". ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.
Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26 червня 2018 року у справі "Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України", від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України").
Враховуючи викладене, як за чинним процесуальним законодавством, так і за сталою практикою ЄСПЛ, до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Визначені законодавчо як нововиявлені, ці обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Такі обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з'ясування обставин справи, раніше не був відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18, провадження № 12-7звг22).
Звертаючись із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 зазначав, що при видачі цього судового наказу не було взято до уваги істотні обставини, а саме те, що він, окрім малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого судовим наказом, виданим 04 червня 2020 року Центральним районним судом м. Миколаєва з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_9 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття ( а.с.29,30 31).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, суд першої інстанції правильно керувався тим, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України та не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
При цьому, колегія суддів вважає, що у випадку незгоди з судовим наказом боржник вправі захистити своє право шляхом подачі позову про зменшення розміру аліментів (припинення стягнення, тощо) (частина сьома статті 170 ЦПК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №492/990/20, постанові від 17 березня 2023 року у справі №761/36042/20 та постанові від 10 травня 2024 року №464/2277/23.
Разом з тим, слід зазначити, що у порядку наказного провадження вирішуються безспірні вимоги, передбачені статтею 161 ЦПК України, без перевірки обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини 1 статті 168 ЦПК України).
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки ці обставини були відомі заявнику на час розгляду справи, вони не підлягають дослідженню під час вирішення питання стягнення аліментів в порядку наказного провадження, а тому не можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Доводи заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами свідчать про його незгоду з судовим наказом, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Представником боржника надано до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи копію довідки до акту МСЕК №546029 від 01 листопада 2017 року, які не подавалися ним до суду першої інстанції.
Проте не надано доказів на підтвердження направлення цих доказів заявникові.
Вказане свідчить про порушення представником боржника визначеного законом порядку подання доказів в суді апеляційної інстанції та унеможливлює провести аналіз причин неподання доказів до суду першої інстанції, а отже виключає можливість їх прийняття відповідно до статті 367 ЦПК України.
У зв'язку із викладеним долучені до клопотання докази не приймаються апеляційним судом до розгляду.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оскаржувану ухвалу як таку, що відповідає нормам матеріального та процесуального права слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішується.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Гавловською Юлією Вікторівною, залишити без задоволення, ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2025 року