Справа № 945/974/25
Провадження 1-в/945/88/25
22 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного судом покарання на підставі ч. 2 ст. 74 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
19 травня 2025 року прокурор Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з клопотанням про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 20.01.2021 року, яким останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, із застосуванням ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та 3 місяці.
Обґрунтовуючи вказане клопотання прокурор посилався на те, що у провадженні СКП ВП № 5 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області перебуває ОРС № 1821013 категорії «Розшук» відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпочата 21.10.2021 року. Вивченням зазначеної вище ОРС встановлено, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.01.2021 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. Відповідно до ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.10.2019 року за ч. 1 ст. 186 КК України та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року. Законом змінено поняття «вартості вкраденого майна» для визначення кримінальної караності крадіжки, як ознаки складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України, що призвело до часткової декриміналізації умисних діянь, які виражені в умисному викраденні чужого майна. До набрання чинності вказаним Законом, кримінально караною вважалася крадіжка, виходячи з розміру - понад 0,2 неоподатковуваного мінімуму, який за нормами адміністративного та кримінального законодавства для кваліфікації злочинів чи правопорушень, встановлювався з суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга визначена підпунктами 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року. Так, підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На час вчинення протиправних дій, мінімальна сума вартості викраденого майна, як ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, повинна була становити не менше 2 007 гривень.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», сума прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 липня 2019 року становила 2 007 гривень, тобто 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи становить 1 003,50 гривень з липня 2019 року, та відповідно 2 неоподатковуваних мінімумів становлять 2 007 гривень.
Таким чином, оскільки, згідно вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 20.01.2021 року, сума викраденого майна ОСОБА_5 становить 1 366,66, тобто не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, є меншою, ніж мінімальний граничний розмір необхідний для кваліфікації діяння як кримінального правопорушення відповідно до визначених вищевказаними законами розмірів, то засуджений ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
В судовому засіданні прокурор Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 підтримав клопотання про звільнення ОСОБА_5 від призначеного судом покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України та просив суд його задовольнити.
Засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення повісток про виклик до суду за адресою, вказаною у клопотанні. Судові повістки про виклики до суду не вручені та повернулися з причин «адресат відсутній за вказаною адресою». Однак судова повістка про виклик до суду у судове засідання, призначене на 19.08.2025, вручена під підпис отримувачу.
Додатково про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_5 був повідомлений вчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошень про виклики особи в судові засідання на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
Крім того, засуджений ОСОБА_5 повідомлявся про розгляд клопотання про звільнення від призначеного судом покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, призначеного на 19.08.2025 року о 13:00 в газеті «Урядовий кур'єр».
Поміж інше, засуджений ОСОБА_5 повідомлявся про розгляд клопотання про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, призначеного на 22.10.2025 року о 10:10 шляхом розміщення оголошення на сайті Офісу Генерального прокурора.
У відповідності до ч. 4 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
З документів, долучених раніше у судовому засіданні прокурором вбачається, що ОСОБА_5 перетнув кордон України у напрямку виїзду 14.05.2021 року через пункт пропуску Київ (Жуляни) по паспорту громадянина Грузії для виїзду за кордон, та на територію України не повертався. 21.10.2021 року ОСОБА_5 оголошено в державний розшук.
У зв'язку із тим, що розгляд клопотання про звільнення від призначено судом покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України не погіршує правого становища засудженого, суд вважає за можливе розглядати клопотання за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про прокуратуру», на прокуратуру покладаються функції, зокрема, нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство та нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Також, згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених Законом.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. п. 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до ч. 3 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 62 КК України), 11, 13, 13-2 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року (далі - Закон України від 18.07.2024 року) та стаття 51 КУпАП викладена в новій редакції.
Відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яку передбачене адміністративне стягнення, вважається крадіжка, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення, не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 Розділу XX («Перехідні положення») Податкового кодексу України: якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 пункту 169.1. статті 169 Податкового кодексу визначено, що податкова соціальна пільга (неоподатковуваний мінімум доходів громадян) дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено з 1 липня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 007 гривень.
Відтак, для норм адміністративного та кримінального законодавства неоподаткований мінімум доходів громадян у 2019 році становить 1 003,50 гривень.
Виходячи з внесених змін, за ст. 185 КК України кримінально караними є таємне викрадення чужого майна (крадіжка), де вартість викраденого майна перевищує 2 007 гривень, отже таємне викрадення чужого майна на суму до 1 366,66 гривень не є кримінально караним діянням.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 11 КК України визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
В контексті питання застосування закону до осіб, яких вже судять за КК за крадіжку на суму від 302 до 3028 гривень, прикметною є постанова Великою Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 0306/7567/12. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у ст. 5 КК. Згідно з частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частиною 2 ст. 74 КК України визначено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У судовому засіданні встановлено, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєві від 20.01.2021 року (справа № 490/781/20, провадження 1-кп/490/22/2021) ОСОБА_5 визнано винувати у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за наступних обставин: 30.10.2019 року ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за скоєння корисливих злочинів, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, близько 15:20 год, точного часу встановити у ході досудового розслідування не надалось можливим, знаходився на зупинці громадського транспорту «Садова» по пр. Центральному в бік вул. 3-Слобідська, що розташована у м. Миколаєві. У подальшому до вказаної зупинки прибуло маршрутне таксі № 52, до салону якого почали заходити пасажири, в цей час у нього виник раптовий злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою власного незаконного збагачення. Реалізуючи свій корисливий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, підійшов ззаду до потерпілої ОСОБА_6 та таємно, шляхом вільного доступу, з кишені пальто останньої здійснив крадіжку належного їй мобільного телефону марки «Samsung J7», вартістю 1 366,66 грн. Після чого, ОСОБА_5 , утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1 366,66 грн.
Крім того, суддею встановлено, що відповідно до ухвали Миколаївського апеляційного суду від 12.08.2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.02.2021 року у відношенні ОСОБА_5 залишено без змін.
Відповідно до копії розпорядження вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.01.2021 року щодо засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці набрав законної сили 12.08.2021 року.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на 01.07.2019 року становив 1 003,50 гривень, а отже станом на дату розгляду клопотання, вчинене ОСОБА_5 діяння не є кримінально караним діянням.
Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 НМ, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК, а тому внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотню дію в часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Виходячи з вище викладеного, клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_4 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
На пiдставi ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 2 ст.74 КК України, Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд
Клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного судом покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 20.01.2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України, за яким йому призначене покарання у виді обмеження волі строком на один рік, із застосуванням ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та 3 місяці, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 04.10.2019 року (справа № 487/5788/19) за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, із покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 7 днів з дня оголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1
22.10.2025