Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 480/1857/15-ц
21 жовтня 2025року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участі секретаря Будак К.Ю.,розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи ТОВ «Вердикт Капітал»; ОСОБА_1 ; приватний виконавець Куліченко Дмитро Олександрович; ТОВ «Кампсіс Лігал» про заміну вибулого стягувача на правонаступника у виконавчому листі,
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» сформовано в системі «Електронний суд» заяву про заміну вибулого стягувача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на правонаступника ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у виконавчому листі № 480/1857/15-ц за позовом ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», до Боржника- ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21.03.2016 позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 11344571000 від 29.05.2008 у сумі 103489,16 доларів США, що еквівалентно 2280797 грн. 74 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29.05.2020року за результатами розгляду заяви відповідача ОСОБА_2 про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду від 21.03.2016 року, вказане заочне рішення було скасовано та справу призначено до розгляду.
Ухвалою Миколоаївського районного суду Миколаївської області від 14.06.2021року Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" змінено на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал".
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.02.2025року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 11344571000 від 29.05.2008 у сумі 103489,16 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір у розмірі 3654,00 грн.
Частиною 7 статті 177 ЦПК України передбачено,що до заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 185/9330/21 (№ 61-8029 св 22) вказав, що починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва. Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.
Процесуальний закон визначає, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах 1, 4 статті 62 ЦПК України.
Тобто самопредставництво не може діяти на підставі довіреності, а тільки на статутних документах, а також пред'явленні документів, які підтверджують повноваження представника.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах. Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року (підпункт 11).
У частині четвертій статті 131-2 Конституції України зазначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно із пунктом першим частини шостою статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається заява (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у данній справі перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, зазначена справа не є малозначною відповідно до закону, а тому звернення до суду особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності суперечить вимогам цивільного процесуального закону.
Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України врегульовано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені ст. 183 Цивільного процесуального кодексу України.
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до положень ст. 14 ЦПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити,зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення), інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання,заперечення)подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
За змістом частини 5 статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч. ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Частиною 8 статті 43 ЦПК України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до розділу 2 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.
Таким чином у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Якщо звернення надсилається через електронний суд особі, яка не має кабінету в системі, то для підтвердження такого звернення надсилається поштове відправлення з листом з описом вкладенням. Відповідно до законодавства, саме цей лист із вкладеннями слугуватиме доказом вручення процесуального документа, а не лише сам факт відправлення.
В поданій заяві заінтересованими особами зазначені ОСОБА_1 , інформація щодо реєстрації в ЄСТІС стосовно яких відсутня.
При цьому, до матеріалів додано лише список згрупованих відправлень в якому міститься найменування адресатів, їх адреси, які тим найменш жодним чином не вказують та не підтверджують направлення на адресу інших учасників судового провадження примірників саме цієї заяви із якою заявник звернувся до суду.
За відсутності опису відправленої кореспонденції у суду відсутні підстави для обґрунтованого висновку про те, що заявник дійсно направив саме примірники своєї заяви цім учасникам справи (боржникам), а тому суд дійшов висновку, що заявником у порушення ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви не додано належних доказів надіслання (надання) примірників заяви іншим учасникам справи (провадження).
Враховуючи, що подана заява з порушенням визначеного процесуальним законом порядку, оскільки не додано належних доказів надіслання (надання) іншим учасникам справи у паперовій формі листом з описом вкладення, та відсутні докази на підтвердження підстав звільнення від обов'язку надсилання копії поданої заяви саме особам інформація щодо реєстрації в ЄСТІС стосовно яких відсутня, суд повертає його без розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Оскільки суд встановив, що заяву подано без додержання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України в частині необхідності надання суду доказів про надсилання (надання) такої заяви іншим учасникам провадження, заяву має бути повернуто заявнику без розгляду на підставі положень ч. 4 ст. 183 ЦПК України,
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 353-355, 433 ЦПК України, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи ТОВ «Вердикт Капітал»; ОСОБА_1 ; приватний виконавець Куліченко Дмитро Олександрович; ТОВ «Кампсіс Лігал» про заміну вибулого стягувача на правонаступника у виконавчому листі, - повернути заявнику без розгляду.
Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.М.Войнарівський