Справа №466/9707/25
Провадження №2/466/3970/25
про забезпечення позову
22 жовтня 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд міста Львова у складі головуючої судді Федорів О.П., з участю секретаря Заяць У.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву представниці ОСОБА_1 - адвокатки Брони Мар'яни Василівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за вартість частки квартири,
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 на її користь 2 329 100 грн компенсації вартості частки квартири АДРЕСА_1 , а також судові витрати: 6 000 грн витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, 60 000 грн витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги та 15 140 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.00 12 листопада 2025 року.
Одночасно з позовною заявою представниця позивача - адвокатка Брона М.В. подала заяву про забезпечення позову. Просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 110, 2 кв.м, житловою площею 50,8 кв.м, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання рішенням у цій справі законної сили.
В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що вимога про забезпечення позову є абсолютно співмірною та адекватною позовним вимогам, оскільки наклавши арешт на спірне майно до набрання рішенням законної сили жодним чином не завдасть шкоди інтересам відповідача, а от відсутність арешту у разі задоволення позовних вимог та вчиненням відповідачем дій щодо відчуження майна, унеможливить виконання судового рішення та процесуально ускладнить подальший захист майнових прав позивачки.
Частиною 1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Отже суд здійснює розгляд цієї заяви без повідомлення учасників справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши подану заяву, матеріалами справи, суд доходить до наступного висновку.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і мають застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Крім того, у пункті 23 постанови від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації вартості частки квартири, яка перебуває у його власності.
Правовими підставами для звернення з таким позовом стало те, що позивачка вважає спірну квартиру такою, яка набута за час проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 . Стверджує, що квартиру ОСОБА_3 подарував відповідачеві ОСОБА_2 без її згоди, порушивши вимоги Сімейного кодексу України (далі - СК України). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер та при оформленні спадкових прав вона дізналась, що спірна квартира не увійшла до спадкової маси і що ОСОБА_3 відчужив її раніше.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Позивачка стверджує, що за час перебування у фактичних шлюбних відносинах, що підлягає окремому доказуванню, ОСОБА_3 набув право власності на квартиру на підставі акта приймання-передачі житлових приміщень від 20 лютого 2018 року та відчужив її без її відома та згоди. Так, згідно з п.2.1 Договору купівлі продажу майнових прав №050/9 та №50/9 від 2 квітня 2013 року майнові права на об'єкт нерухомості (спірну квартиру) за цим договором переходять до покупця ( ОСОБА_3 ) у момент видачі продавцем покупцю довідки про оплату 100% вартості майнових прав. Довідка ж про оплату 100% вартості об'єкта інвестування видана 20 лютого 2018 року у період, за твердженням позивачки, її та ОСОБА_3 проживання однією сім'єю.
Не вдаючись в оцінку доказів, що здійснюється під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявниця підтвердила наявність зв'язку між заходом забезпечення позову, який просить застосувати, і предметом позовної вимоги. Суд враховує також розумність, обґрунтованість та адекватність вимог заявниці щодо забезпечення позову.
Суд вважає, що метою забезпечення позову у цій справі є збереження зареєстрованого за відповідачем майна для виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позиваки. Так, у випадку задоволення позову сума компенсації, яка підлягає сплаті, є значною, а підстава для сплати компенсації пов'язана із набуттям права власності на конкретну квартиру, яку позивачка та її представниця вважають об'єктом права спільної сумісної власності позивачки та померлого дарувальника ОСОБА_3 . Відповідні заходи забезпечення позову (арешт на спірне майно) лише тимчасово обмежують право відповідача на розпорядження належним йому майном та жодним чином не впливають на реалізацію права володіння та користування ним.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити.
Водночас відповідно до ст. 154 ЦПК України суд не встановив підстав для застосування зустрічного забезпечення позову.
Керуючись ст. 149, 150, 152-154, 157 ЦПК України, суд
Заяву представниці позивачки ОСОБА_1 - адвокатки Брони Мар'яни Василівни - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 110, 2 кв.м, житловою площую 50,8 кв.м, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Дата складання ухвали 22 жовтня 2025 року.
Стягувачем є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , номер телефону: НОМЕР_2
Боржником є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , номер телефону: НОМЕР_4 .
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три роки, тобто до 22 жовтня 2028 року.
Суддя О.П. Федорів