Справа № 465/4663/25
Провадження 2/465/3023/25
Іменем України
(заочне)
21.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Мигаль Г.П.,
при секретарі судового засідання Титикайлу І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.03.2019 між акціонерним товариством "Ідея Банк" як первісним кредитором та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-207-007-648-19-980. Відповідно до розділу 2 кредитного договору, банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 28 000,00 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00% річних. Також позичальник приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про умови та тарифи банку. На виконання умов вищевказаного договору акціонерним товариством "Ідея Банк" свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконано повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 25.07.2023 року між акціонерним товариством "Ідея Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (попередня назва - "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА") укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ "Ідея Банк" відступило свої права вимоги, а ТОВ "СВЕА ФІНАНС" набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ "Ідея Банк", визначеними в реєстрі боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором №C-207-007648-19-980 від 20.03.2019. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору, загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на дату подачі позову становить 52 235, 69 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 19849,49 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 32386,20 грн. Відтак, з урахуванням ст.ст. 530, 610, 625, 1049, 1050 ЦК України, просить позов задоволити та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 52 235, 69 грн.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження та у справі призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив не подав, про причини не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Суд зі згоди представника позивача, обумовленою у клопотанні, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України, з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.
Положеннями статті 174ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому, суд вирішуєсправу напідставі наявниху нійданих чидоказів (постановляєзаочне рішення),проти чогоне заперечивпредставник позивачау клопотанні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 20.03.2019 між акціонерним товариством "Ідея Банк" та ОСОБА_1 підписано угоду №С-207-007648-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.
Відповідно до п.1 банк відкриває клієнту в рамках банківського продукту Card Blanche Blue ID INS Cress + поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно - кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватися в рамках цієї угоди та ДКБО та випускає клієнту платіжну картку MasterCard.
З розділу 2 вбачається, що банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 28 000,00 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00% річних.
Крім того, 20.03.2019 ОСОБА_1 підписана заява №С-207-007648-19-980 на приєднання до договору добровільного страхування життя.
Позивачем також долучено підписані відповідачем тарифи на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб - нових клієнтів банку, які містять інформацію, зокрема, про умови встановлення кредитних лімітів з відповідною відсотковою ставкою.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зважаючи на вищезазначені норми закону, суд вважає встановленим, що між сторонами, у визначеному законодавством порядку, укладено кредитний договір №С-207-007648-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.
Суд враховує, що під час укладення кредитного договору сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов для даного виду договорів, договір підписаний сторонами. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання. Підписавши спірний договір, відповідач надав свою згоду на оплату усіх зазначених у ньому платежів.
25.07.2023 року між акціонерним товариством "Ідея Банк" і товариством з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" укладено договір факторингу №01.02- 31/23, за умовами якого акціонерне Товариство "Ідея Банк" відступило свої права вимоги, а товариство з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед акціонерним товариством "Ідея Банк", визначеними в реєстрі боржників, в тому числі за договором №С-207-007648-19-980 від 20.03.2019, стороною якого є відповідач у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТзОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" стало новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений з первісним кредитором.
Рішенням єдиного учасника ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" №1 від 25.03.2024, змінено назву товариства з товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" на товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС".
В підтвердження обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача долучені, зокрема, довідка - розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №С-207-007648-19-980 від 20.03.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 52 235, 69 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 19849,49 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 32386,20 грн., а також надано виписку станом на 25.07.2023, за період з 20.03.2019 по 25.07.2023 по рахунку № НОМЕР_2 .
При цьому, суд звертає увагу, що зазначений в кредитному договорі від 20.03.2019 рахунок НОМЕР_1 відрізняється від рахунку, який зазначений у виписці.
Згідно з даною випискою, така містить інформацію про кількість проводок по рахунку, а також дати та суми по кредиту та дебету по рахунку.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 та ч.2 ст.7 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 зазначено, що загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.11.2023 у справі №204/5103/21 вказано, що "суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань".
Позивачем не надано обгрунтованого розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором.
Суду не надано належного розрахунку заявлених позовних вимог із зазначенням бази нарахування (вихідної суми заборгованості) у поєднанні із застосованою процентною ставкою, строком нарахування, коштами, які були сплачені позичальником, дату їх сплати та розміру, що надасть суду можливість підтвердити або спростувати факт наявної заборгованості, правильності зарахування сплачених платежів у рахунок погашення тіла кредиту та/або процентів, визначення підставності та розміру застосування процентної ставки, нарахування заборгованості за іншими платежами тощо.
Надана позивачем довідка-розрахунок заборгованості не відображає ні період, за який здійснювалось нарахування процентів, ні відсоткову ставку, ні залишкової суми кредиту, на яку згідно договору мають нараховуватись відсотки.
З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості перевірити наданий позивачем розрахунок в позові та підвередити/спростувати наявність/відсутність заборгованості за кредитним договором.
Надана позивачем виписка по рахунку не є безумовним доказом підтвердження достовірності розміру заборгованості, оскільки в ній не міститься інформація про розмір відсоткової ставки, алгоритму нарахування відсотків, не надані також докази строку дії договору.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п.51 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України", первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Згідно з пунктами 61,62 цього Положення, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Суд вважає, що подані позивачем довідка-розрахунок заборгованості не є належним доказам на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки він не містить інформацію, зокрема, про: дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; суми вхідного залишку за рахунком; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Фактично розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а є відображенням односторонніх арифметичних обчислень позивача і не є підставою для встановлення певних фактів та обставин, що мають значення для справи.
Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у той час як надані позивачем докази не є документами первинної бухгалтерської документації.
Згідно з випискою за договором №С-207-007648-19-980 від 20.03.2019 року, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 88483,99 грн, сплатив за тілом кредиту 66336,19 грн та 31386,16 грн за відсотками.
Відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором, наявності у позичальника боргу за процентами у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість за процентами у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Вищенаведене унеможливлює врахування зазначених документів, як належних доказів, які б підтверджували розмір щодо процентів, заявлений позивачем до стягнення з відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову в сумі основної заборгованості в розмірі 19849,49 грн, у стягненні суми процентів в розмірі 32386,20 необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано детального розрахунку на підтвердження правильності нарахування процентів за кредитним договором, наявності у позичальника боргу за процентами у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість за процентами у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з огляду на те що спір виник в наслідок дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути повну суду судового збору у розмірі 2422,40 грн. з відповідача на користь позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 141,258,259,263-265,273,274-279, 280-283 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 52235,69 грн. за угодою №С-207-007648-19-980 від 20.03.2019 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за Кредитним договором №С-207-007648-19-980 від 20.03.2019 року в розмірі 19849,49 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 19849,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422 гривень 40 копійок.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", юридична адреса: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, код ЄДРПОУ 37616221;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення виготовлено 21 жовтня 2025 року.
Суддя Г.П. Мигаль