Справа № 465/5161/25
Провадження 2-а/465/194/25
Іменем України
21.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Гулієвої М. І.
секретаря судових засідань Лондар А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №4920996 від 08.06.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з постанови серії EHA №4920996 від 08.06.2025 вбачається, що він, 08.06.2025 об 10 год. 28 хв., керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.1., перетнувши її, при цьому керував транспортним засобом з номерним знаком в якому неможливо розрізнити символи на відстані 20 метрів, чим порушив п.2.9. ПДР України. Зазначає, що беручи до уваги наявність перешкод на дорозі у вигляді вибоїн великого та середнього типу, що приховувались за затертим дорожнім покриттям, а також наявність на окремих ділянках дороги переривчастих ліній, не суцільних ліній та на окремих ділянках - відсутність видимої розмітки, через зношеність дорожнього покриття, із дотриманням ПДР України, ним було здійснено об'їзд дорожніх перешкод, після чого його транспортний засіб було зупинено.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У чергове судове засідання учасники судового процесу не прибули, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в матеріалах справи містяться заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, просить позов задоволити, постанову скасувати.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали судової справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 08.06.2025 інспектором відділення поліції №1 (м. Мостиська) Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області лейтенантом поліції Брездень Романом Володимировичем винесено постанову серії ЕНА №4920996 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Згідно постанови, 08.06.2025 об 10 год. 28 хв. на дорозі С142033 Бірки - Лозино водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 520D д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.1., перетнувши її, при цьому керував транспортним засобом з номерним знаком, в якому неможливо розрізнити символи на відстані 20м., чим порушив п.2.9.в ПДР України - керування водієм транспортним засобом без номерного знака.
Даною постановою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено штраф в розмірі 1190 (одна тисяча сто дев"яносто) гривень 00 коп.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених Законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху, зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.п. "в" п.2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачено відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Позивач категорично заперечує факт порушення вимог ПДР України, стверджує, що керував транспортним засобом із закріпленим номерним знаком НОМЕР_1 , відповідно до стандартів та вимог номерний знак чітко видно, тому твердження про те, що позивач керував без номерного знака є безпідставні та нічим не підкріплені, при цьому, номерний знак не був закритий будь - яким предметом, не був забруднений, що позбавляло б можливості проглянути його численно-буквенне значення на відстані 20м.
Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач відзиву на позовну заяву не подав, не долучено будь - яких доказів, які підтверджують факт порушення позивачем Правил дорожнього руху (наприклад, відео- та/або фото фіксація, показання свідків), на яких би чітко було зафіксовано скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписучи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка доведена в законний спосіб.
Ч.1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач наводить заперечення проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не доведено правомірність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вини позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Крім того, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.
26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Вказана позиція відповідає Постанові Верховного суду від 13 лютого 2020 року в справі № 524/9716/16-а
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, відзиву на позов не подали, які і не надали доказів, що підтверджується факт керування позивачем транспортним засобом без номерного знака.
За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За нормою ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи, що в оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на докази вчинення позивачем правопорушення, суд вважає, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП та вина позивача є недоведеною.
Відсутність належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, ставлять під сумнів висновок суб'єкта владних повноважень про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ч.2 цієї статті визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Ч.5 ст.4 Закону України визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
18 березня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду за наслідком розгляду касаційних скарг по адміністративній справі № 543/775/17 ухвалено постанову, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), та вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 року з 01 січня встановлений у розмірі 3028 гривень.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 605,60 гривень.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 1 судового збору в розмірі 605, 60 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволити.
Постанову серії ЕНА №4920996 від 08 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП - скасувати, провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на оплату судового збору в розмірі 605 (шістсот п"ять) гривень 60 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач 1: Головне управління Національної поліції в Львівській області, юридична адреса: м. Львів, площа Генерала Григоренка, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108833;
Відповідач 2: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: м. Львів, вул. Перфецького, буд.19, код ЄДРПОУ 40108833.
Суддя М. І. Гулієва