Справа № 309/3546/23
Провадження № 1-кп/309/227/23
22 жовтня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до ЄРДР за зареєстрованим №12023078050000138 від 29.05.2023) стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Монастирець, Хустського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, з базовою середньою освітою, розлученого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 , 28 травня 2023 року біля 22:00 год, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , під час конфлікту, що виник ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, маючи прямий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень своєму брату ОСОБА_6 , а також настання суспільно-небезпечних наслідків, за допомогою обуху сокири наніс останньому один удар в область зап'ястя. В результаті чого спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому основи 1 п'ясткової кістки зліва з незначним зміщенням, осколковий перелом проксимальної головки 1 п'ясткової кістки 1 пальця, які потягли за собою розлад здоров'я більше 21 дня та кваліфікуються як тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_6 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тим самим вчинивши дії, передбачені частиною 1 статті 121 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину по пред'явленому йому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України визнав, суду пояснив, що він увечері прийшов випивший і кричав біля будинку брата. Вийшли брат з жінкою, він пішов до себе, а вони пішли за ним. Він був біля дверей свого будинку, схопив сокиру і вдарив брата по руці та втік до хати. Вони пішли та викликали поліцію. Він зробив погано, жалкує за вчинене та щиро кається.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні відсутній унаслідок його смерті, яка не пов'язана з обставинами даного кримінального провадження.
Прокурор просив провести розгляд справи у спрощеному порядку, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою прокурора, захисника та обвинуваченого, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин, які ніким не оспорюються, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає.
У зв'язку з викладеним, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а також дадуть змогу вирішити долю речових доказів.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом суд вважає доведеними факти:
спричинення ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121 КК України;
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином.
Обвинувачений негативно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, розлучений, має на утриманні 1 неповнолітню дитину
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкцій частини 1 статті 122 КК України, у виді обмеження волі.
Водночас, враховуючи обставини, що характеризують тяжкість кримінального правопорушення, яке обвинувачений ОСОБА_3 вчинив вперше, особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, яка свідчить про усвідомлення ним негативності вчиненого суспільно небезпечного діяння, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства і вважає за можливе, на підставі статті 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до приписів ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: предмет схожий на сокиру, яка складається з двох частин, дерев'яного тримача та металевої цівки, яку поміщено та упаковано у спеціальний пакет НПУ №SUD4025136; та дерев'янку палицю, яка містить краплі рідини схожої на кров, яку поміщено у чорний целофановий пакет, та які передано в кімнату зберігання речових доказів Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області - знищити.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хустський районний суд Закарпатської області.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_1