Справа № 308/9677/25
22 жовтня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Шетепко І.О.,
за участі секретаря Мурги С.В.,
розглянувши заяву представника відповідача адвоката Буришина Віталія Васильовича про відвід головуючого судді Шепетко Ірини Олександрівни від розгляду цивільної справи № 308/9677/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
У провадженні судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О. знаходиться на розгляді вищевказана цивільна справа.
15.10.2025 представника відповідача адвоката Буришина Віталія Васильовича було подано заяву про відвід головуючого судді, яка мотивується наявністю інших обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Заява мотивована тим, що, на думку сторони відповідача, суд, при розгляді справи №308/17670/23, надав необґрунтовану перевагу стороні позивача ОСОБА_3 без належних для того підстав, визначених процесуальним законом.
Зазначив, що постановляючи ухвалу про залишення частини позовних вимог без розгляду суддя надала можливість позивачу звернутись з тотожним позовом у майбутньому, чим обмежила права відповідача на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, на законне та обґрунтоване судове рішення.
Також вказує, що сторона відповідача даною заявою не оспорює зміст ухвали суду у справі №308/17670/23 про залишення позовних вимог без розгляду, проте вважає сам по собі факт надання переваги одній зі сторін є обставиною, що породжує у відповідача обґрунтований сумнів (побоювання) у здатності суду розглянути справу безсторонньо та неупереджено. Це само по собі надає право відповідачу як стороні, яка захищається від активних претензій позивача ставити питання про відвід та вчиняється з наміром отримати справедливе і неупереджене рішення.
На підставі ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути питання про відвід судді за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши зміст поданої заяви, оглянувши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2, 3 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частиною першою ст. 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, згідно з наведеною нормою, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Згідно з ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» до даних правовідносин також можна застосувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст. 6), в якій закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. При вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
ЄСПЛ в п. 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, а саме з Другим показником - об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддівська неупередженість пов'язана як із фактичною об'єктивністю, так і з об'єктивністю, як її сприймає розумний спостерігач.
Право відповідача на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема, як вже зазначалося вище, в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.
Оцінюючи наведені позивачем аргументи, на які він посилається у заяві про відвід судді Шепетко І.О., такі не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості або необ'єктивності судді.
В той же час, враховуючи, те, що в провадженні судді Шепетко І.О. перебувала справа №308/17670/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_5 , про поділ спільного майна подружжя, предметом розгляду якої, в тому числі, було і поділ транспортного засобу марки ВАЗ 21140 д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу марки КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , і суддя Шепетко І.О. вже приймала процесуальне рішення з приводу заявлених вимог, а суд покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розгляду справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, з метою зняття у сторін будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості головуючого судді при розгляді даної справи, запобігання нарікань на його необ'єктивність та неупередженість, а також звинувачень у заінтересованості результатів розгляду справи, запобігання конфліктних ситуацій, які ставлять під сумнів можливу неупередженість головуючого судді, суд приходить до висновку про задоволення заявленого відводу.
Керуючись ст. 36, 40, 247, 259-261, 352-355 ЦПК України, суд -
Заяву представника відповідача адвоката Буришина Віталія Васильовича про відвід головуючого судді Шепетко Ірини Олександрівни від розгляду цивільної справи № 308/9677/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Відвести суддю Шепетко Ірину Олександрівну від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Матеріали цивільної справи № 308/9677/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - передати в канцелярію Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для проведення повторного автоматичного розподілу справи.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.О. Шепетко