Справа № 933/615/25
Провадження № 2/933/121/25
(заочне)
17 жовтня 2025 року селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Донецької області
у складі:
головуючого - судді Попович І.А.
за участі:
секретаря
судового засідання - Камака О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Олександрівка цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
29.08.2025 року ТОВ "ВІН ФІНАНС" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: поновити строк позовної давності для подання позову; стягнути кредитну заборгованість в сумі 19 540,03грн.
Позовна заява мотивована тим, 11.09.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 306738 у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до зазначеного договору, відповідачеві на умовах строковості, платності та зворотності було надано кредит в сумі 3 997,00грн. Зазначений кредитний договір підписаний відповідачем цифровим електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за кредитним договором № 306738 виконало повністю, перерахувало на рахунок відповідачки кошти в сумі 3 997,00 грн, однак ОСОБА_1 зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка склала 14930,34 грн., в т.ч. сума боргу за тілом кредиту 3 997 грн, сума боргу за процентами 1660 грн, сума боргу за пенею і штрафами 9273,34 грн. 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») уклали договір факторингу № 1, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором в загальному розмірі 14930,34 грн. Вказану заборгованість разом із трьома процентами річних в сумі 1344,96 грн. та сумою інфляційних втрат 3264,73грн., позивач просить стягнути з відповідача, так як в позасудовому порядку борг не погашений.
Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 05.09.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02.10.2025 року.
02.10.2025 року у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 17.10.2025 року.
У судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, при зверненні до суду у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а.с.6).
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України до суду повторно не з'явився, та не повідомив суд про поважні причини неявки, відзив на позовну заяву не подав (а.с.59,66,67-68).
Згідно ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, встановив наступне.
Із матеріалів справи встановлено, що 11.09.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 306738 про надання фінансового кредиту. За умовами цього договору позичальнику надано кредит в розмірі 3997,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався поверну кредит та сплатити проценти за користування кредитом (пункт 1.1).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 1,53 % від суми кредиту за кожен день користування ним (558,450 % річних). Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань.
Відповідальність сторін за порушення взятих зобов'язань, врегульовано розділом 4 договору.
Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту є Графік розрахунків, який містить дату повернення кредиту - не пізніше 11.10.2018 року, розмір кредиту 4000,00 грн., суму нарахованих процентів 1836,00 грн. та реквізити для оплати.
Кредитний договір та графік розрахунків підписані відповідачем електронним підписом.
Із довідки ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що кредитний договір позичальником ОСОБА_1 було підписано одноразовим ідентифікатором А454126, який був направлений на фінансовий номер - 0689541475. Грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. були перераховані 11.09.2018.
Згідно відповіді ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 30.07.2025 № 5741-ВП ТОВ «Авентус Україна» була надана послуга з успішного переказу грошових коштів на картки клієнтів, зокрема 11.09.2018 на суму 4000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 239574, номер транзакції в системі WayForPay creditplus-664236(а.с.39-45).
Листом від 08.08.2025 № 7562/25-Е, адресованому ТОВ «Він Фінанс», ТОВ «Авентус Україна» підтвердило видачу на платіжні картки клієнтів онлайн кредитів, право вимоги по яким передано ТОВ «Він Фінанс», зокрема по договору № 306738, транзакція платежу 664236, позичальник ОСОБА_1 (а.с.24-26).
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (назва змінена на ТОВ «Він Фінанс») укладено Договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги за формою наведена в Додатку №1 до цього Договору пункт 1.5 Договору) ( а.с.16-18).
Відповідно до Реєстру прав вимог № 11 від 27.12.2018 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги за кредитним договором № 306738 від 11.09.2018.року(а.с.31-32).
Довідкою ТОВ «Авентус Україна» підтверджується, що станом на дату відступлення вимоги заборгованість за кредитним договором № 306738 від 11.09.2018 (дата укладення договору факторингу 12.04.2018; дата укладення додаткової угоди до договору факторингу 27.12.2018) складала 14930,34 грн., з якої 3997,00 грн. заборгованості за основним боргом, 1660,00 грн. за процентами та 9273,34 грн. пенею і штрафами.
Вказана заборгованість підтверджена позивачем розрахунком здійсненим ТОВ «Авентус Україна» та яку він просить стягнути з відповідача разом з нарахованими інфляційними втратами і трьома процентами річних, розрахованими за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, тобто до введення в Україні воєнного положення.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд на підставі ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив в судовому засіданні надані сторонами письмові докази по справі, їх взаємозв'язок у сукупності, та вважає, що вони є достатніми для вирішення справи по суті.
Зобов'язання боржника за договором повернути кредитору, отриману грошову суму та винагороду за користування грошима, на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманого кредиту та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, - вимагати повернення наданого кредиту та сплати процентів.
До встановлених судом правовідносин, які склалися між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).
Згідно з вимогами ч.1 ст.1055ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи№127/33824/19зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та sms-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст.9 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що кредитний договір було укладено відповідачем в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора. Факт підписання договору підтверджується накладенням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.
Отже, договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до статті 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до письмової форми.
Враховуючи алгоритм дій, необхідних для укладання договору в електронній формі, факт укладання відповідачем кредитного договору з первісним кредитором є доведеним. Також доведеним є надання відповідачу кредиту в розмірі 3997,00 грн. на умовах, встановлених цим договором.
Доведеним є набуття позивачем права вимоги заборгованості та порушення відповідачем грошових зобов'язань, а тому позов в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту і відсотках є правомірним та підлягає задоволенню.
При вирішенні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу суд виходить з наступного.
Із розрахунку ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що відповідачу нараховано пені та штрафу на 9273,34грн.
Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми кредиту Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству:
- пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожен день прострочення, починаючи з четвертого дня прострочення починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів;
- на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100,00 грн.;
- на 30 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300,00 грн.;
- на 90 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500,00 грн.
Тобто, у всіх випадках наявності прострочення позичальником сплати обов'язкових платежів за цим договором передбачено нарахування пені та штрафу.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (ст.610, п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. 549 ЦК України, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
З установлених судом обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання за кредитним договором, а відтак, нараховуючи одночасно пеню та штрафу згідно пункту 4.4 договору за порушення позичальником строків виконання зобов'язання, є подвійною цивільно-правовою відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
У зв'язку із наведеним нормативним врегулюванням, заявлення позовної вимоги про одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу за одне і теж порушення зобов'язання не відповідає ч.1 ст. 61 Конституції України.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки розмір пені значно перевищує заборгованість по кредиту, тому з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 5657,00 ( 3997 +1660) грн., що відповідає заборгованості по кредиту та процентам.
Стосовно інфляційних втрат та трьох процентів річних судом встановлено наступне.
За ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із наведеного розрахунку позивача вбачається, що інфляційні втрати становлять 3264,73 грн. та три проценти річних - 1344,96 грн., нараховані до 23.02.2022 року та підлягають стягненню, що не суперечить пункту 18 розділу Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України).
Таким чином, враховуючи доведення позивачем порушення відповідачем грошових зобов'язань та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 15923,69 грн., яка складається із 3997,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 1660,00 грн. процентам, 5657,00 грн. пені, 1344,96 грн. трьох процентів річних та 3264,73 грн. інфляційних втрат.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1974,08 грн. (розрахунок: 15923,69 грн. х 2422,40 грн. : 19540,03грн.).
Крім того, за змістом ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Так, суду надано копію договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, з якого вбачається, що Адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» надало юридичну допомогу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
З копії детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», а також копії Акту про підтвердження факту надання правничої правової) допомоги адвокатом від 27.08.2025 вбачається, що на підставі договору про надання правової допомоги №33 від 22.03.2024 року та додаткової угоди до нього А.Міньковською було підготовлено позовну заяву з додатками про стягнення кредитної заборгованості та вартість її послуг становить 5 000 грн.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, тривалість витраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, в сумі 5 000 грн. слід зменшити до 500,00 грн., а тому зазначену суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 137, 141, 263-266, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором № 306738 від 11.09.2018 року у розмірі 15923,69 грн., з яких:
- 3997,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням;
- 1660,00 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом;
- 5657,00 грн. - заборгованість за пенею і штрафами;
- 3264,73 грн. - інфляційні витрати;
- 1344,96 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 38750239) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1974,08 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн.
В іншій частині - відмовити.
Рішення ухвалено у приміщені суду та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 жовтня 2025 року.
Повний текст рішення складено 22 жовтня 2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС", місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Олександрівського
районного суду Попович І.А.