21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 572/1404/22
провадження № 51-1964 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року,
установив:
Сарненський районний суд Рівненської області вироком від 10 квітня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудив за частиною другою статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 02 жовтня 2025 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 задовольнив частково, а вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2025 року щодо ОСОБА_5 змінив. Постановив виключити з мотивувальної частини вироку наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Суд, перевіривши касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність залишення скарги без руху із наданням захиснику строку для усунення недоліків на таких підставах.
Відповідно до частини другої статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
У частині першій статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною першою статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що можуть бути підставами для їх скасування, які, на її думку, були допущені судами під час ухвалення судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Однак, наведених вимог кримінального процесуального закону захисник не дотримався.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, окрім іншого, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та оспорює правильність оцінки судами доказів, на підставі яких постановлені судові рішення. Таким чином, захисник просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж її надано судами першої та апеляційної інстанцій, що згідно зі статтею 438 КПК не є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції.
У зв'язку із цим Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд є судом права, а не факту і відповідно до статті 433 КПК перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Також, у скарзі не міститься в аспекті статей 404, 412 КПК аргументів на підтвердження допущення під час здійснення апеляційного провадження за аналогічних доводів скарги захисту, таких істотних порушень норм процесуального права, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне рішення, замість цього позиція захисту зводиться до тез про недодержання статей 370, 419 КПК.
Крім того, у порушення вимог частини третьої статті 427 КПК захисник не зазначає в касаційній скарзі чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
За правилами статті 429 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху та надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись частиною першою статті 429 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання нимухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3