Справа № 147/1404/25
Провадження № 1-кп/147/285/25
іменем України
21 жовтня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040003167 від 17.07.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України,
у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040003167 від 17.07.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України.
20 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.07.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого продовжено до 24.10.2025. Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, зокрема показаннями свідків, актом службового розслідування та іншими матеріалами у своїй сукупності. У той же час, ризики, передбаченні ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати та жодним чином не зменшилися. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину вчиненого в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, усвідомивши невідворотність покарання, останній без застосування запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Також існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 буде незаконно впливати на свідків, оскільки згідно з ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Без продовження строку тримання під вартою, ОСОБА_4 перебуваючи на волі матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, зокрема продовжити ухилятися від проходження військової служби, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. Відтак, необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та просить його задоволити, при цьому навів доводи викладені в ньому.
Захисник ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення клопотання прокурора та зазначила, що припинили своє існування обставини, які стали підставами для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу. Прокурором не доведено існування ризиків, на які він покликається. Тому просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту, вид якого визначити на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та зазначив, що має постійне місце проживання на АДРЕСА_1 .
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому було продовжено до 24 жовтня 2025 року.
Суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст.177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.
Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.
Судом встановлено, що з моменту взяття ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід. Наведені прокурором в клопотанні та в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою потрібно вважати: те, що останній може ухилятись від суду, адже обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; може впливати на свідків у кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується.
Щодо доводів сторони захисту про те, що відсутній ризик впливу на свідків суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Справа перебуває на стадії судового розгляду, проте судом ще не визначається порядок дослідження доказів та не допитуються свідки, а тому доводи сторони захисту про відсутність вказаного ризику є безпідставними та необгрунтованими.
Згідно з ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку та стану його здоров'я, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів без визначення застави.
Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, як про це просить захисник, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Враховуючи наведене відсутні підстави для зміни запобіжного заходу.
Отже, враховуючи наведене вище, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 слід задовільнити.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст. ст. 176, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 задовільнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для вручення обвинуваченому та виконання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено о 08.45 год. 22 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1