Справа № 145/850/25
Провадження № 2/145/859/2025
21.10.25 с-ще Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іванця В. Д. ,
за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 75363173 від 15.08.2021,
ТОВ "Фінпром Маркет" звернулося до суду з позовом, в якому вказує, що 15.08.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75363173 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн, на строк 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 4UdUC3qzSw, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2), у порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.
21.12.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК Управління активами" укладено договір факторингу № 2112, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 75363173.
31.03.2023 ТОВ "ФК Управління активами" та позивач уклали договір факторингу №31032023-ФМ, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 75363173.
Відповідно до реєстру прав вимоги від 31.03.2023 до договору факторингу №31032023-ФМ від 31.03.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 13552,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9552,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Просить витребувати з АТ "Універсал Банк" інформацію, стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором позики № 75363173 в розмірі 13552,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9552,00 грн - сума заборгованості за відсотками, та понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 20.08.2025 справу прийнято до свого провадження суддею Іванцем В.Д. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім цього, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Крім того, витребувано із АТ "Універсал Банк" інформацію.
27.08.2025 до суду надійшла витребувана із АТ "Універсал Банк" інформація.
12.09.2025 представником відповідача Дажуком С.М. подано до суду відзив на позовну заяву.
У відзиві зазначає, що проти позову частково заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в частині заборгованості за відсотками у сумі 7164,00 грн.
За твердженням представника позивача відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення основної суми боргу за договором позики та заборгованості за процентами ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ні перед позивачем, що набув право вимоги за договором позики № 75363173 на підставі договору факторингу.
Твердження позивача щодо розуміння позивачем автопролонгації договору є необґрунтованими. Після ознайомлення з вищезазначеною ухвалою суду по даній справі, позовною заявою та додатками до останньої, відповідач погоджується із доведеністю вимог позову в частині стягнення заборгованості за договором позики №75363173 за тілом кредиту у розмірі 4000, 00 грн. Разом з тим відповідач не погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості стосовно стягнення з відповідача 9 552,00 грн суми заборгованості за відсотками. Умовами договору позики (кредиту) передбачено нарахування процентів протягом усього строку кредитування. Згідно умов договору позики № 75363173 від 15.08.2021 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору - 30 днів, процентна ставка протягом строку кредитування становить 1,99% за день, дата надання позики - 15.08.2021, 14.09.2021 - дата повернення позики (останній день). Таким чином, строк кредитування сплив 14.09.2021.
Відповідно до пункту 5.2 Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь- яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.
Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії - до 14.09.20211.
Отже, враховуючи наведене, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 15.09.2021 по 12.12.2021, відсутні.
Розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, починаючи з 15.08.2021 по 14.09.2021, розмір яких складає 2388,00 грн (4000,00 грн х 1,99%/100%=79,6 грн х 30 днів).
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9552,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Отже відповідач вважає необґрунтованим нарахування позивачем заборгованості за відсотками у сумі 7164,00 грн, що розраховується: 9 552,00 грн - 2388,00 грн =7164,00 грн.
Просить відмовити в задоволенні позову ТОВ "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за договором позики № 75363173 від 15.08.2021 в частині нарахованих відсотків у сумі 7164,00 гривень та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3500,00 грн.
18.09.2025 представником позивача Гедзь О.В. подано до суду відповідь на відзив, у якому остання зазначила наступне.
Відповідно до п. 5.2. договору позики № 75363173, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно з п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61- 16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61- 18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Водночас, зобов'язання не виконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №911/94/23 від 14.02.2024 (див. п.61).
Окрім того, Верховним Судом у справі № 910/9072/17 від 26.06.2018 зроблено висновок про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно з вимогами ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Вважає, що доводи представника відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача.
Представник відповідача посилається на судову практику, що випливає з кредитних правовідносин за договорами, які укладені ПАТ "Приват Банк" з фізичними особами, зокрема, в частині ознайомлення позичальниками з правилами в тій редакції, яка надається суду для огляду. Проте зазначені обставини є відмінними від обставин даної справи, оскільки у даній справі: договір позики укладений в порядку ЗУ "Про електронну комерцію", який передбачає ознайомлення позичальника з правилами «надання грошових коштів у позики» в електронному вигляді шляхом розміщення відповідних правил на сайті позикодавця та як у даному випадку на сайті та в ІТС (інформаційна-телекомунікаційна система) під час погодження з Офертою (укладання договору), (Методи укладання договору); договір з ПАТ "Приват Банк" був укладений у традиційній письмовій формі на відміну від даного виду правочину в якому воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі; пролонгація/автопролонгація передбачена договором позики п. 5.2. Договору (договір не може бути технічно укладеним без ознайомлення відповідача з правилами), а тому відповідач був ознайомлений з правилами надання позики (чинними на день укладання договору); на інтернет ресурсі позикодавця в розділі "Архівна інформація" (https://mycredit.ua/ua/archived_info/) містяться всі правила надання позики за весь час діяльності компанії, пункт з яким не погоджується представник відповідача (передбачена умовами договору пролонгація на 90 діб) міститься в правилах за період з 2018 рік по сьогоднішній день.
Таким чином, метод укладання договору у даній справі є відмінним від справи у ПАТ "Приват Банк" (укладання в паперовій формі) так як, останній надавав клієнту/позичальнику правила на ознайомлення в паперовій формі, тому суд у зазначеній судовій практиці не зміг встановити з якою конкретно редакцією правил в паперовій формі був ознайомлений відповідач, тоді як у даному випадку відповідач мав можливість ознайомитись з правилами на сайті за посиланням в договорі, в ІТС Позикодавця та до акцепту оферти в якій також містились правила.
Крім того, як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 35000,00 грн, проте на думку позивача зазначені вище витрати у малозначній справі є значно завищеним, оскільки не потребують значної витрати часу.
24.09.2025 представником відповідача Дажуком С.М. подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено наступне.
Представник позивача у відповіді на відзив вказує, що Правила про надання грошових коштів у позику від 12.08.2021 (повернення позики в кінці строку) - містяться в матеріалах справи. Разом з тим договір позики № 75363173 укладався 15.08.2021 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору - 30 днів, процентна ставка протягом строку кредитування становить 1,99% за день, дата надання позики - 15 серпня 2021 року по 14 вересня 2021 року - дата повернення позики (останній день). Відповідно до пункту 5.2 Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/(надалі правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Звернув увагу, що в пункті 5.2 Договору зазначено: «позичальник вивчив Правила надання грошових коштів у позику». Разом з тим, у договорі не вказано дату Правил надання грошових коштів у позику.
Додатково зауважує, що в чинній на даний час (23.09.2025) редакції примірного договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту), затвердженого Директором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», наказ №15/05/2025 від 15.05.2025, на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/pravila-i-dogovory/, істотно змінена редакція договору. Фактично з 15.05.2025 міститься окремий розділ № 7 у примірнику договору: «7. Порядок продовження Строку кредитування. 7.1. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження Строку кредитування та/або строку виплати Кредиту, установлених цим Договором (Пролонгація) на підставі поданого до Кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження Строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права.»
Вищевказане свідчить, що позивач у 2025 році вірогідно зрозумів помилковість зазначення умови про «автопролонгацію» у «Правилах», які невідомо коли та у якій редакції могли існувати.
У наданому разом з позовом примірнику «Правил» розділ 7 «Правил надання грошових коштів у позику» містить певні умови продовження строку користування позикою. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме зазначені «на сайті» фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику (від вказаної позивачем дати 12.08.2021) були наявні при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
Віднайти вказані позивачем «Правила про надання грошових коштів у позику від 12.08.21 (повернення позики в кінці строку)» на сайті https://mycredit.ua/ua/ на даний час неможливо.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь- яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом. Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії - до 14.09.2021.
Аналогічний правовий висновок зробив Харківський апеляційний суд у постанові від 01.08.2025 по справі № 615/2365/24, в якій при практично однакових обставинах, позивачу (також ТОВ «Фінпром Маркет») судом зменшено нараховані відсотки при стягненні боргу з фізичної особи за договором позики у серпні 2021 року.
Зазначає, що у прохальній частині відзиву на позовну заяву, ним, як представником відповідача, було помилково зазначено витрати на правничу допомогу останнього у сумі 35000 гривень, замість 3500 гривень, докази понесення та сплати яких подано ним разом з відзивом на позовну заяву.
Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.
Оскільки Тиврівським районним судом Вінницької області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Судом установлено, що 15.08.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 78375952 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (а.с.13 зворот).
Цього ж дня сторони погодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору позики № 78375952 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 15.08.2021(а.с.14).
Договір позики № 78375952 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 15.08.2021, додаток №1 до договору позики № 78375952 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 15.08.2021 - підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) - 4UdUC3qzSw.
Згідно з п. 1 Договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Сума позики 4000,00 грн, строк позики (строк договору) 30 днів, процентна ставка (базова)/день 1,99% (фіксована) (п.2.1-2.3).
Відповідно до п. 5 підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що: позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" (TM "MYCREDIT"), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою "OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)" для споживачів фінансових послуг ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" (ТМ "MYCREDIT"), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/ (п.5.1.). Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно з п. 13 договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст. 6, 627 ЦК України.
ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" свої зобов'язання за договором виконало, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 4000,00 грн, що стверджується платіжною інструкцією від 15.08.2021 (а.с.11), довідкою ТОВ "ФК "Фінекспрес" від 10.04.2025 № КД-000019983/ТНПП (а.с.27) та витребуваною із АТ "Універсал Банк" інформацією, відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (а.с.4), рухом коштів по картці від 23.08.2025, яка містить зарахування 15.08.2021 у сумі 4000,00 грн (а.с.84 зворот).
21.12.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" (фактор) укладено договір факторингу №2112 (а.с.28зворот-32), відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 4 від 21.12.2021 (а.с.36зворот-37), ТОВ "Фінансова компанія управління активами" набуло права грошової вимоги, зокрема, до відповідача в сумі 13552,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за тілом; 9552,00 грн - сума заборгованості по процентам за користування.
31.03.2023 між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" (клієнт) та ТОВ "Фінпром Маркет" (фактор) укладено договір факторингу № 31032023-ФМ (а.с.39-43), відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами.
Відповідно до Реєстру боржників від 31.03.2023 (а.с.47зворот-48), ТОВ "Фінпром Маркет" набуло права грошової вимоги, зокрема, до відповідача в сумі 13552,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за тілом; 9552,00 грн - сума заборгованості по процентам за користування, що також стверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором позики № 75363173 від 15.08.2021 (а.с.6-8).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи положення вказаних статей, ТОВ "Фінпром Маркет"є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Подані позивачем докази підтверджують, що ОСОБА_1 уклав договір позики № 78375952 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 15.08.2021,отримав кредит, користувалася кредитними коштами й допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Однак, що стосується нарахувань відсотків за договором позики № 78375952 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 15.08.2021, суд враховує таке.
У постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначено, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Згідно з умовами договору позики № 75363173 кредит надано у розмірі 4000 грн, на строк 30 днів, під 1,99 % процентної ставки (базової, фіксованої) за один день.
Номінальна відсоткова ставка 1,99 % за один день користування кредитом від 4000 грн становить 79,6 грн за день (4000/100 х 1,99).
Отже, заборгованість за відсотками становить 2388 грн за 30 днів (79,6 х 30).
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також суд звертає увагу, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 уточнила висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у п. 141 зазначеної постанови вказала, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Отже, з урахуванням системного аналізу норм ЦК України, що регулюють правовідносини із надання грошових коштів у позику, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що умови зазначені в п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) щодо нарахування процентів поза межами строку дії договору позики (строку, на який надавалась позика) з 15.09.2021 по 13.12.2021 у розмірі 7164 грн, за понадстрокове користування позикою, є саме мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у розумінні ст. 625 ЦК України.
Водночас, щодо заявленої позовної вимоги в цій частині, а саме щодо стягнення з відповідача процентів, нарахованих за період понадстрокового користування позикою суд звертає увагу на те, що 24.12.2023 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Зазначеним законом пункт 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" викладено в такій редакції: "У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Окрім того, суд звертає увагу на те, що надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 .
Крім того, позивачем не надано доказів звернення відповідача за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.
Отже, у позикодавця виникло право нарахування процентів за договором у межах строку його дії - до 05.09.2021.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кредит (основний борг) за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75363173 у розмірі 4000,00 грн та проценти за цим же договором позики у розмірі 2388,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як убачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ "Фінпром Маркет" та адвокатом Ткаченко Ю.О. 01.11.2024 укладений договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 (а.с.49-51). До позову додано акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с.53зворот-54), витяг з акту № 10-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 (а.с.54), платіжну інструкцію кредитного переказу коштів № 579933657.1 від 20.03.2025 (а.с.55).
Зазначені документи судом оцінені як належні та достатні у розумінні положень статей 77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ "Факторинг Партнерс" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Дажуком С.М. 27.08.2025 укладено договір № б/н про надання правничої допомоги (а.с.106зворот-107). До матеріалів справи додано акт №1 від 12.09.2025 приймання-передачі наданих юридичних послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 27.08.2025 (а.с.107), детальний опис наданих адвокатом послуг (а.с.108), рахунок № б/н від 04.09.2025 за надання юридичних послуг (а.с.109), платіжну інструкцію № 58968444SB від 04.09.2025 (а.с.109зворот).
Зазначені документи судом оцінені як належні та достатні у розумінні положень статей 77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1141,84 грн (6388*2422,40/13552), а з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 200,6 грн (1850,45 грн - 1649,55 грн), оскільки на відповідача покладено більшу суму судових витрат, тому з нього на користь позивача необхідно стягнути різницю таких витрат, а саме 941,24 грн.
Керуючись ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 615, 625, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 7, 10, 12, 13, 75-79, 81, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" суму заборгованості за договором позики № 75363173 від 15 серпня 2021 року в розмірі: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2388,00 грн - сума заборгованості за відсотками, всього стягнути 6388 (шість тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" судові витрати в сумі 941 (дев'ятсот сорок одну) гривню 24 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 21 жовтня 2025 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", код ЄДРПОУ 43311346, адреса: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Іванець В. Д.